Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна

Факультет міжнародних економічних відносин та туристичного бізнесу

Кафедра туристичного бізнесу

Тенденції, проблеми та перспективи розвитку економіки Китаю

( Реферат з дисципліни “ Світова економіка ” )

Виконали:

Ст. гр. УТ-12 Горбова В.О

Юркова Ю.

Перевірив:

Ст. викладач Подлепіна П. О.

Харків-2012

Зміст

Вступ……………………………………………………………………..

1.Загальна характеристика Китаю…………………………………..

2. Економіка Китаю………………………………………….. …………

2. 1Передумови економічних досягнень Китаю ……………………

2.2 Загальна характеристика економіки країни……………………

2.3Економічні системи. Китайська модель розвитку економіки…

2.4 Проблеми економіки КНР………………………………………….

3. Тенденції та перспективи розвитку Китая…………………………..

Висновки……………………………………………………………………

Список використаних джерел…………………………………………..

Вступ

Починаючи дослідження теми роботи, важливим буде зауважити, що вже досить довгий час світ говорить про "китайське економічне чудо", і шукає причини його появи. Зміст "чуда" полягає в тому, що КНР, починаючи з кінця 70-х років, демонструє надзвичайно високі темпи розвитку економіки, які у два рази переважають темпи промислово розвинутих країн. Причому темпи економічного розвитку були не тільки високими, а й стабільно зростаючими. Наприкінці 70-х років Китайська Народна Республіка зіткнулась з характерними для централізованої планової економіки проблемами: неконкурентноздатністю вітчизняної сільськогосподарської і промислової продукції, низькою ефективністю трудової мотивації зайнятих у державному секторі економіки, несприйняттям до інноваційних процесів в усіх галузях виробництва та сферах обслуговування, зниженням темпів приросту внутрішнього валового продукту. Ці процеси потребували глибокої колективної роботи керівництва КПК по обміркуванню зростаючих труднощів та прийняття адекватних заходів реагування з орієнтацією на еволюційне зближення з ринковою економікою. Свідченням великих досягнень китайської економіки стало те, що по окремих базових показниках КНР наближається до рівня США та Японії, а по деяких навіть перевищує їх Сьогодні вона входить у перші три країни світу, які виробляють найбільшу кількість електроенергії та сталі. Економічну могутність Китаю підтверджує і те, що він зміг підняти розвиток своєї науки і техніки до такого рівня, що забезпечив виготовлення вітчизняного ракетоносія і перший політ китайського космонавта. Вражаючи світ високими темпами економічного розвитку, КНР змушує зарубіжних вчених та політиків пильно вивчати й аналізувати її досвід з метою з'ясування основних факторів, що забезпечили "китайське економічне чудо". Одним такі знання потрібні задля запозичення китайського досвіду, іншим - для того, аби спробувати якимось чином узгодити своє твердження про неефективність економічної системи соціалізму з китайською реальністю. Тобто так чи інакше виникає інтерес до економічної системи КНР. В залежності від мети дослідження вчені та політики по-різному бачать основні фактори, що спричинили появу "китайського економічного чуда". Тому найбільш правильно буде прислухатися до думки самих китайців як авторів і творців цього економічного феномену. Соціально-економічні реформи в Китаї розпочалися з 1978 р. – значно раніше, ніж в інших соціалістичних країнах з директивним плановим господарством. За своїм геополітичним й ідеологічним значенням вони важливіші, ніж в інших постсоціалістичних країнах. По-перше, вони дали економічному розвитку Китаю поштовх, що спричинив корінні зміни в геополітичному розміщенні сил. Якщо навіть у перспективі Китай не зможе підтримувати високі темпи економічного росту (це представляється малоймовірним), то збереження їх на половинному рівні, перетворить країну в другу наддержаву протягом наступних двох десятиліть. Результати китайських реформ мають велике ідеологічне значення. Крах радянського й східноєвропейського соціалістичного експерименту однозначно інтерпретується переважною більшістю політиків і вчених як тотальна поразка комуністичної ідеї в змаганні з капіталізмом. Китайські керівники й теоретики не згодні з такими висновками, затверджуючи, що вони від комуністичної ідеї не відмовляються, оскільки успіхи країни доводять її потенціал, а крах радянської й східноєвропейської соціально-економічної системи означає лише невдачу певних моделей соціалістичного (комуністичного) розвитку. На таких позиціях стоїть і В’єтнам, чиї економічні успіхи менш вражаючі, ніж китайські, але досягнуті в принципі тими ж методами. Звідси ідеологічне значення китайського феномена. Не випадково проявляється прагнення різних держав використати «китайську карту» для підкріплення своїх, нерідко прямо протилежних по ідейному змісті концепцій. Для цього, як правило, акцент робиться на задовольняючих ту або іншу сторону аспектах китайської моделі. Інші ж характеристики інтерпретуються, відповідним чином: благо, різноманіття, складність і суперечливість історичного шляху розвитку такої гігантської країни, як Китай, дозволяють вибрати доцільні аргументи для підкріплення самих різноманітних теорій. Актуальність теми роботи полягає в тому, що аналіз реформ у Китаї, стан економіки, принципи її функціонування та історія формування являють собою цінний об’єкт соціально-економічних досліджень, завдяки специфічним особливостям цієї країни.

Об’єктом дослідження є економічні відносини.

Предметом дослідження є чинники економічного розвитку Китаю.

Метою роботи - детальне дослідження тенденцій проблем та перспектив економічного розвитку Китаю. Досягнення мети зумовило постановку та вирішення таких завдань: - проаналізувати теоретичні аспекти розвитку економіки країни; - охарактеризувати структуру та динаміку економічного розвитку; - дослідити питання функціонування спеціальних економічних зон як основи регіонального розвитку Китаю, проаналізувати проблеми та перспективи розвитку країни.

1.Загальна характеристика Китаю

Китайська Народна Республіка розміщена у Центральній і Східній Азії. Протяжність кордонів – - 36 тис.км, в том числі 21- ,5 тис км. Сухопутні, біля 15 тис.км морські. КНР межує з КНДР, Росією, Монголією, Афганістаном, Індією, Непалом, Бутаном, Союзом мьянма, Лаосом та В*єтнамом . КНР омивається Бохайською затокою, Жовтим, Східно-Китайським і Південно-Китайським морями.

Площа – 9,6 млн. км кв.

Населення – 1200 млн. чоловік

Стольця – Пекін.

Державний устрій – республіка.

В адміністративному відношені поділяється на 23 провінції (включаючи Тайвань) і 5 автономних районів (Внутрішня монголія, Нінся-Хуейський, Сінь-Угурський, Тибетський і Гуансі-Чжуанський) та три міста центрального підпорядкування – Пекін, Тяньцзінь і Шанхай. В 1997 р. до складу було включено Гонконг. В 1999р. включено Макао.

Глава держави – Голова КНР.

Найвищий законодавчий орган – Парламент (Всекитайські збори народних представників)

Найвищий виконавчий орган – Державна рада.

Крупні міста – Шанхай, Тяньцзін, Чунцін, Сянган, Шеньян, Ухань, Гуанчжоу, Харбін.

Державна мова – китайська.

Релігія – даосизм, конфуціанство, буддизм, поширено християнство, іслам.

Етнічний склад – хань, численна етнічна група монголів, також проживають чжуани, уйгури, тибетці, хуей, корейці, мяо.

Валюта – юань = 10 цзяо = 100 фенам.

Китайська Народна Республіка - потужна аграрно-індустріальна країна. Розвиваються традиційні галузі промисловості – текстильна, вугільна, чорна металургія, фосфорно-фаянсове виробництво, також створені нові галузі – нафтопереробна, газова, хімічна, авіаційна, космічна, електронна, машинобудування, приладобудування. Китай займає провідні позиції в світі з видобутку вугілля, цементу, виробництва мінеральних добрив, сталі, електроенергії. Розвинені сучасні види транспорту. Довжина (1996, тис. км) залізниць 72,9, автошляхів 1157. Головні морські порти: Шанхай, Тяньцзінь з Сіньганом, Далянь, Гуанчжоу з Хуанпу, Чжаньцзян, Ціньхуандао, Ціндао. В країні діють бл. 500 внутрішніх і 60 міжнародних авіаліній.

Китай - третя за площею країна світу - має значний земельний фонд, великі запаси корисних копалин, потужні гідроресурси а також широкі можливості щодо освоєння ресурсів океану. Природа Китаю багата і різноманітна. На півночі суворі гірські хребти, покриті лісами або степами помірного поясу, прилягають до холодних просторів Сибіру, а на півдні - гори з вічнозеленими тропічними лісами. На рівнинах Східного Китаю, що знаходиться під впливом теплих мусонів Тихого океану, розкинулись родючі поля, на заході - безводні простори найбільших азіатських пустель і гори, вкриті вічними снігами. Площа сільськогосподарських угідь у КНР становить близько 350 млн гектарів, або трохи більш як 1/3 території країни. Ще 1/6 території зайнято лісами. Орні землі становлять близько 100 млн гектарів, або 11 % земельного фонду. Але якщо врахувати, що в окремих районах можна збирати 2-3 врожаї на рік, посівна площа Китаю набагато більша, ніж площа ріллі, вона оцінюється в 150-170 млн гектарів. Основна частина орних земель припадає на східні райони країни, на заході знаходиться тільки 12 % таких земель. Китай надзвичайно багатий сировинними паливними і мінеральними ресурсами. Великі запаси залізної руди і руд легуючих металів для чорної металургії є в більшості провінцій, зокрема - в Північному Китаї, Сіньцзяні та на півдні. Особливо багато родовищ руд поліметалів, олова, сурми, вольфраму, ртуті в провінціях Південного та Південно-Західного Китаю. Тут є також великі поклади фосфоритів, плавикового шпату, азбесту, різноманітних будівельних матеріалів. Промислові запаси вугілля становлять майже 1/3 світових. На провінції Північного Китаю припадає половина запасів вугілля в країні, ще 1/5 запасів зосереджена в провінціях північного заходу. 1/3 території Китаю перспективна на нафту й газ. Найкраще розвідані нафтоносні площі знаходяться на півночі Великої Китайської рівнини (1/3), на північному сході (1/4) та на північному заході. Перспективний на нафту шельф китайських морів. У країні є значні запаси ядерної сировини: в провінціях Гуандун, Сіньцзян, Цінхай та у Внутрішній Монголії. Можливості енергетики істотно доповнюються великим гідропотенціалом. Річний стік річок Китаю - 2,7 тис. км3, що становить майже 9 % стоку всіх річок земної кулі. Загальний обсяг зовнішньої торгівлі КНР в 2000 складав 325 млрд. дол., в 2010 – 361 млрд. дол. На початку ХХІ ст. спостерігається тенденція до зростання імпорту ресурсної продукції, помітно збільшився й обсяг імпорту продукції машинобудівної й електронної промисловості, а також продукції високих технологій. Темп зростання ВВП – 7,8%. ВВП на душу населення – $ 727. Прямі закордонні інвестиції – $ 39 млрд. Імпорт (г.ч. готова продукція – 82%, мінеральні ресурси, зокрема нафта) – $ 156 млрд. Експорт (текстильна сировина, продукція електронної і текстильної промисловості, машинобудування) – $ 205 млрд . Економіка в основному орієнтована на експорт, що сприяє швидкій інтеграції Китаю в світову економіку. Частка у ВВП(%):

• промисловість 45;

• сільське господарство 21;

• виробничі послуги в галузях “третьої сфери” 32.

Виробництво електроенергії - 1007 млрд кВт·ч (1995), головним чином на ТЕС. У 2000в структурі енергобалансу в Китаї домінувало кам'яне вугілля (73%), за ним слідувала гідроенергія (19%), нафта (6%) і атомна енергія (1%). Згідно з офіційними даними, за 2010 р. споживання енергії в Китаї зросло на 20%. Китай і, в меншій мірі, Індія, згідно з більшістю прогнозів будуть задавати темпи зростання споживання енергії в світі в найближчі півстоліття. Китай випереджає всі країни світу за потенційними запасами гідроенергетичних ресурсів. За даними Міжнародного енергетичного агентства (IEA),природний газ у 2003 покриває всього 2% потреб Китаю в енергоносіях. Китай до 2015 р. розраховує подвоїти споживання газу. Спостерігається зростаюча залежність країни від імпорту нафти  нестабільних країн близькосхідний регіону: незважаючи на високі ціни на цю сировину, тільки за перше півріччя 2010 обсяги китайського нафтоімпорту зросли на 33%.

 Помітний і постійно зростаючий інтерес у світі викликають економічні

перетворення в Китаї, які тривають приблизно два десятиліття.

Інтерес до цієї країни не випадковий. Китай, будучи одним з найдавніших

держав у світі, вперше за всю свою багатовікову історію досяг

вражаючих успіхів у реальному секторі економіки. По ряду ознак видно,

що країна і в найближчій перспективі буде розвиватися по висхідній лінії.

Китай має шанси повторити досвід Японії і Південної Кореї.

   Необхідні внутрішні передумови для цього є. Китай має

великою територією є найбільшою країною за чисельністю населення;

займає важливе геостратегічне положення і особливо в Азіатсько-

Тихоокеанському регіоні (АТР).[8,10]