51.Форми перебігу сучасних політичних процесів

Форма перебігу приватного політичного процесу. Це може бутиспівпрацю здійснюють політичний процес сил, але може бути іборотьба. Політичні процеси можуть відображати протистояння політичнихлідерів. Часті політичні процеси приймають і такі форми, як бойкот

(відмова від відносин з організаціями, державними структурами, відвиконання будь-яких функцій) та провокація ( "вкидання компромату").

Провокації політична опозиція використовує для дискредитаціїдержавних структур, партій, політичних лідерів.

Перш ніж перейти до характеристики етапів приватного політичногопроцесу, підкреслимо наступне: для того щоб глибоко зрозуміти той чи іншийприватний політичний процес, треба знати, які сили володіють політичноювладою і як вони її використовують.

4. Етапи розвитку приватного політичного процесу

Всі приватні політичні процеси, незважаючи на їх виключнерізноманіття, проходять в своєму розвитку через три етапи. Як вже булозазначено, кожен приватний політичний процес починається з появипротиріччя (проблеми) і реакції на неї зацікавлених політичних сил,організацій, громадян. На цьому першому етапі визначаються сили,зацікавлені у вирішенні виниклої політичної проблеми, уточнюючи їхпозиції, можливості, а так?? е виробляються шляху даної політичноїпроблеми.

Другий етап - це мобілізація сил, що підтримують шлях, намічений длявирішення виниклої проблеми. Іноді ситуація не вичерпується однимваріантів рішення. У такому разі організується мобілізація сил на підтримкурізних варіантів вирішення політичної проблеми.

Процес вважається завершеним, якщо він проходить через третій етап, тоє етап розгляду політичними структурами варіантів вирішенняполітичної проблеми і прийняття, відповідних заходів щодо її реалізації.

52 Україна у сучасному міжнародному політичному процесі

http://www.info-works.com.ua/referats/mijnarodna_ekonomika/2347.html

53. Реформа, революція, переворот, трансформація

У цій галузі політичних досліджень основна увага зосереджується на тому, як відбувається процес трансформації політичних режимів. У транзитології виділяють декілька типів політичної трансформації: реформа, революція, переворот і перехід. Якщо революція – це насильницька зміна існуючих інститутів, то перехід – це такий тип політичної трансформації, для якого характерна зміна інститутів без порушення правових норм. Реформа і переворот також не задовольняють цих вимог.

Перехід розглядають як тривалий процес, що складається з кількох етапів[25]. Зміни починаються з лібералізації старого режиму, для якого характерна спроба влади зберегти залишки легітимности шляхом допущення населення та опозиції до політичної конкуренції. Наступний етап характеризується поглибленням вимог демократичної опозиції і намаганням влади стримувати демократичний рух шляхом загравання, погроз, поступок, переговорів та компромісів з опозицією.

Якщо до влади приходить демократична опозиція, то є підстави говорити про початок вирішального, третього етапу суспільних перетворень, для якого характерні зміни у політичній, економічній, правовій та инших підсистемах суспільства.

Поступальність та невідворотність реформ дає можливість перейти до останнього, четвертого етапу трансформацій, що має закінчитися закріпленням демократичних інститутів, формуванням політичної культури громадянського типу і ринкової економіки. Рух від консолідованого авторитаризму до консолідованої демократії може тривати від 9-10-ти до 30-ти і більше років [26]. Така тривалість переходу пояснюється цілим рядом чинників, що в одних країнах можуть пришвидшувати, а в инших затримувати процеси змін.

«Політична революція – це суспільний рух і переворот, що ставлять за мету повалення старого режиму шляхом насильницького завоювання політичної влади і здійснення докорінних змін політичного життя суспільства» [12].

«Политическая революция – насильственный способ принципиального, качественного изменения политической системы общества в результате прихода к власти новых социально-политических сил и коренного изменения курса социально-политического развития страны в их интересах» [13].

«Революція є швидкою фундаментальною і насильницькою внутрішньою зміною пануючих цінностей і міфів суспільства, його політичних інститутів, соціальної структури, керівництва, а також політичної діяльності уряду» [14].

Зрозуміло, що запропоновані тут визначення не охоплюють всіх ознак революції, проте, вказують на такі характерні риси:

1) насильницький характер;

2) глибока, фундаментальна зміна існуючого ладу та соціальної структури суспільства;

3) радикальна зміна політичних інститутів та всієї політичної системи.