11. Право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1) річ є неспоживною;

2) річ є нерухомою;

3) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

4) спільне володіння і користування майном є ускладненим;

5) спільне володіння і користування майном є неможливим;

6) таке припинення може завдати значної шкоди інтересам співвласника;

7) річ є неподільною;

8) частка є значною і не може бути виділена в натурі;

9) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

3579

12. Які з наведених законодавчих положень стосовно права спільної сумісної власності є правильними?

1) спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю;

2) суб'єктом права спільної сумісної власності не може бути держава, якщо інше не встановлено законом;

3) суб'єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом;

4) вклад у кредитну установу, якщо його зроблено до шлюбу або внесено за рахунок особистих коштів одного з подружжя є спільною сумісною власністю подружжя;

5) майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом;

6) страхова виплата, одержана застрахованою особою внаслідок нещасного випадку, що стався з дружиною, чоловіком та (або) їх хвороби, є їх спільною сумісною власністю незалежно від того, за рахунок яких коштів були внесені страхові платежі;

7) майно, набуте в результаті спільної праці членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі;

8) спільна власність двох або більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

9) майно, набуте за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

13579

Глава 27 право власності на землю (земельну ділянку)

1 Рівень.

1. Вкажіть правильне законодавче положення щодо землі (земельної ділянки) як об’єкта права власності:

1) земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави;

2) право власності на землю гарантується Верховною Радою України;

3) право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до договору;

4) власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд незалежно від її цільового призначення;

5) право власності на земельну ділянку не поширюється на поверхневий (грунтовий) шар у межах цієї ділянки.

1

2. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна:

1) набуває право власності на зведені нею будівлі, споруди та інше нерухоме майно;

2) не набуває права власності на нього;

3) може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї будівлі;

4) має право використовувати його на свій розсуд незалежно від цільового призначення;

5) набуває право володіння та користування зведеними нею будівлями, спорудами та іншим нерухомим майном.

2