2.У чому полягає розширення проблематики при аналізі організаційних систем?

До довільної проблеми необхідно відноситись не як до ізольованої, а як до комплексу взаємопов’язаних проблем. Тому після виявлення проблеми необхідно здійснити її розширення до проблематики, тобто виявити інші проблеми, які пов’язані з досліджуваною та без врахування яких вона не може бути розв’язана.

Для виявлення та структуризації важких для розуміння та нечітко сформульованих проблем, що характеризуються великою кількістю та складним характером взаємозв’язків, застосовується дерево аналізу проблеми. Дерево проблеми, як правило, включає такі основні компоненти:

• що необхідно дослідити та розробити? Із яких елементів складається система?

• що має вирішити поставлене завдання?

• як система функціонує і як вона взаємодіє з іншими системами?

Для розширення проблеми необхідно розглядати як над-, так і підсистеми відносно системи, для якої сформульовано вихідну проблему, з метою виявлення основних факторів, що впливають на досліджувані процеси або систему, та визначення відношень між ними. Ці перші етапи є найважливішими, оскільки правильне розв’язання довільної проблеми залежить передусім від того, наскільки правильно з’ясовано, у чому насправді вона полягає й у чому полягає її складність.

Для розширення проблематики при аналізі організаційних систем визначають перелік заінтересованих сторін, до яких відносять:

• замовника;

• осіб, які приймають рішення;

• учасників (як активних — тих, чиї дії необхідні для розв’язання проблеми, так і пасивних — тих, на кому позначаться наслідки);

• системних аналітиків (для мінімізації їхнього впливу на інших заінтересованих осіб).

3.Формулювання проблеми та її проблематики.

Кожна з заінтересованих сторін має своє бачення проблеми та своє ставлення до неї. Формування проблематики полягає у визначенні того, які зміни і чому бажає внести кожна із заінтересованих сторін.

На наступному етапі потрібно визначити цілі, тому що як формалізовані, так і слабко структуровані проблеми необхідно звести до такого вигляду, коли вони стають завданнями відшукання відповідних засобів для досягнення заданих цілей. Коли йдеться про цілі, то слід з’ясувати, чого ми насправді бажаємо.

Існує небезпека підміни цілей засобами, якщо суб’єкт, цілі якого необхідно виявити, сам їх чітко не усвідомлює.

Приклад. При дослідженні проблеми, де краще будувати (чи брати в оренду) додаткові складські приміщення для фірми, з’ясувалось, що головна мета полягає в поліпшенні роботи фірми, якості та швидкості обслуговування клієнтів. Але для досягнення цієї мети серед розглянутих альтернатив знайшлись ефективніші: ретельне маркетингове дослідження дало можливість оптимізувати асортимент та кількість необхідної продукції, і необхідність у додаткових складських приміщеннях відпала.

4.Виявлення цілей. Як добре формалізовані, так і слабо структуровані проблеми повинні бути приведені до вигляду, коли вони стають завданнями вибору відповідних засобів для досягнення заданих цілей. Тому перш за все, необхідно визначити цілі. На даному етапі системного аналізу визначається, що треба зробити для зняття проблеми (на відміну від наступних етапів, що визначають к а до це зробити). Головні труднощі виявлення мети пов'язана з тим фактом, що цілі є як би антиподом проблеми. Розглянемо основні труднощі виявлення цілей і методи його виконання.

НЕБЕЗПЕКА підміна цілей засобами. Дійсні цілі, як правило, ширше, ніж оголошені. Наприклад, в одному дослідженні проблеми "де краще розмістити" лікарню "з'ясувалося, що дійсна мета - поліпшення медичного обслуговування населення, і серед запропонованих альтернатив знайшлися більш ефективні способи використання ресурсів, ніж будівництво нової лікарні. Це є прикладом того, як кошти можуть прийматися за мети. Отже, дослідження цілей зацікавлених у проблемі осіб має передбачати можливість їх уточнення, розширення або навіть заміни. В цьому і полягає одна з основних причин ітеративності системного аналізу. ВПЛИВ ЦІННОСТЕЙ НА ПРИЗНАЧЕННЯ. На вибір навіть конкретних, приватних цілей суб'єкта вирішальний вплив робить його загальна ідеологія, система цінностей, якої він дотримується. У науковій літературі нерідко звертається увага на певну противагу "технократичного мислення" і "гуманістичного мислення" як різних підходів до формування цілей. Головна їхня відмінність образно можна висловити так: "Людина - цар природи" і "Людина - частина природи". ДЕКОМПОЗИЦІЯ ЦІЛЕЙ. Мета ієрархічна, так як вона відображає потреби складної багаторівневої системи. Ієрархія цілей утворюється в результаті декомпозиції, а способів декомпозиції досить багато. Тому постає проблема вибору найкращого варіанту декомпозиції відповідно до тим чи іншим критерієм оптимізації. При цьому в ієрархії мета, на тому чи іншому рівні, служить лише елементом або засобом для мети, розташованої на більш високому рівні, а остання, в свою чергу, є лише засобом для мети ще більш високого рівня і т.д. Труднощі вирішення задачі декомпозиції мети обумовлюється також різноманіттям і неоднозначністю. МНОЖИНА ЦІЛЕЙ Розглянемо питання виявлення цілей тільки самого верхнього рівня, на якому, як правило, їх буває декілька, і важливо не упустити якусь істотну з них. Виявляються корисними наступні способи пошуку істотних цілей: включати у розгляд цілі, протилежні заявленим, і цілі "подвійні" (наприклад, "мінімізувати страждання" не те ж саме, що "максимізувати задоволення"); виявляти не тільки "бажані", а й " небажані "за наслідками мети (щоб якомога раніше передбачити виникнення нових проблем); взагалі всякі цілі (їх критика буде пізніше); єдиним обмеженням може служити те, що цілі повинні викладатися в номінальній шкалі, тобто бути назвами. НЕБЕЗПЕКА змішання цілей. Різниця між цілями не завжди очевидно, і існує небезпека помилково прийняти одні за інші. Можна привести безліч прикладів: є велика кількість зазначених конкурсними призами рекламних плакатів, які не надали жодного впливу на збут рекламованої продукції. "Операція пройшла успішно, але пацієнт помер", - це не погана жарт, а дійсно зустрічається серед хірургів висловлювання. ЗМІНА ЦІЛЕЙ ЗГОДОМ. Зміна цілей у часі може відбуватися не тільки за формою, в силу все кращого розуміння дійсних цілей, але і за змістом - внаслідок зміни об'єктивних умов та / або суб'єктивних установок, що впливають на вибір мети. Цілі більш високих рівнів довговічніше. Перелічимо основні труднощі виявлення цілей: 1. Мета - це опис бажаного майбутнього, в чому легко допустити неточності, а то й помилитися. 2. Те, що для одного рівня ієрархії є метою, для іншого є засіб; їх часто плутають. 3. Формування цілей людини визначається системою цінностей, якої вони дотримуються, а вони бувають різними, іноді суперечливими. 4. Так як проблему не можна відривати від проблематики, то мета ніколи не буває єдиною. 5. При множинності цілей існує небезпека їх невірного ранжирування. 6. Цілі змінюються з часом. ФОРМУВАННЯ КРИТЕРІЇВ. Слово "критерій" будемо вживати не тільки в сенсі "критеріальна функція", а в більш широкому сенсі - як будь-який спосіб порівняння альтернатив. Це означає, що критерієм якості альтернативи може служити будь-якій її ознака, значення якого можна зафіксувати в порядкової або сильнішою шкалою. Після того як така характеристика знайдена ("критерій сформований"), з'являється можливість ставити завдання вибору і оптимізації. Критерії є кількісними моделями якісних цілей. Отже, розбіжності критеріїв і цілей неминучі, і дуже важливо дбати про те, щоб перехід до роботи з обраними критеріями дійсно привів до руху в напрямку до заданих цілей.