5). Фірма за умов досконалої конкуренції:

2. Не отримує економічний прибуток у довготерміновому періоді.

Завдання 2.

Монополія виникає, коли за певних причин на ринку товару функціонує єдиний виробник - монополіст , який в змозі задовольнити загальний попит платоспроможних споживачів даного товару. Монополія – ринкова структура, яка передбачає, що одна фірма є єдиним виробником продукту, який не має аналогів.

Ознаки чистої монополії:

1. На ньому господарює один виробник, який продає однорідну продукцію, що не має близьких субститутів, багатьом покупцям.

2. Частка випуску монопольного ринку відповідає ринковій пропозиції.

3. Ціну на свій товар монополіст встановлює сам.

4.Заблокований вступ у дану галузь для інших виробників.

5. В умовах чистої монополії галузь складається з однієї фірми, тобто, поняття «фірма» і «галузь» співпадають, стають тотожними.

У короткостроковому періоді мета діяльності монопольної фірми – максимізація

прибутку(максимальна різниця між сукупною виручкою(TR) і сукупними витратами(TC)).

Рис.1. Короткострокова монопольна рівновага.

Q- обсяг випуску.

Р-ціна.

MR-граничний дохід.

MC-граничні витрати.

AC-середні витрати.

Q*- монопольний випуск.

P*-монопольна ціна.

Чотирикутник Р*АВС- економічний прибуток монопольної фірми.

Довгострокова рівновага.

Монополія, яка максимізує прибуток у довгостроковому періоді, збільшує обсяг виробництва до тих пір, доки не бу­де випускати таку кількість товару, при якій би досягалась рівність граничного доходу і довгострокових граничних витрат: MR=LMC.

Рис.2 Довгострокова монопольна рівновага.

МR - граничний доход;

LМС — довгострокові граничні витрати;

LAС - довгострокові середні витрати;

АС — короткострокові середні витрати;

МС — короткострокові граничні витрати.

Утримання монопольної позиції фірмою протягом три­валого періоду можливе тому, що вільний вхід на ринок від­сутній. Відсутність вільного входу на ринок для нових фірм запобігає падінню монопольного економічного прибутку. Якщо монопольна фірма прибуткова, вона може сподіватися на прибутки як у короткостроковому, так і в довгостроково­му періодах.

В умовах чистої монополії прибуток не виконує своєї функції щодо залучення в галузь нових фірм, як це властиво конкурентному ринку, і тому ціни на монопольному ринку вищі, ніж вони могли б бути в умовах досконалої конкуренції.

Завдання3.

Збільшення доходу при фіксованих цінах дає можливість спожи­вачу купувати товари, які раніше були для нього недоступні. За таких умов бюджетна лінія рухається від початку координат. При зниженні доходу ситуація зворотна. Зміщення бюджетної лінії приводить до виникнення нової точки рівноваги, оскільки на кожному рівні доходу споживач вибирає найкорисніший набір благ. Якщо ми з'єднаємо всі точки рівноваги на карті кривих байдужості, які відповідають різним величинам доходу, то отримаємо криву, яку Джон Хікс назвав «до­ход—споживання».В Амери­канській літературі вона отримала назву кривої рівня життя.

Крива «доход-споживання» зміщується з лівого нижнього до верхнього правого кута, оскільки рівень споживання товарів X та У зростає зі збільшенням доходу.

Для різних видів благ (нормальних, неповноцінних, нейт­ральних) лінія «доход—споживання» має різний нахил. Споживання повноцінних (нормальних) благ при збільшені доходу споживача зростає, тому лінія «доход-споживання» має додатний нахил.

Рис. Лінія «доход—споживання» для нормальних благ

Споживання нейтральних благ при зміні доходу залишається на попередньому рівні, тому лінія «доход — споживання» — горизон­тальна, якщо нейтральним являється благо У, і вертикальна, якщо нейтральним є благоХ.

Споживання неповноцінних благ при збільшенні доходу скоро­чується, тому лінія «доход — споживання» має від'ємний нахил.

Слід підкреслити, що віднесення благ до нормальних або непов­ноцінних залежить від конкретних переваг конкретного споживача. Тому при переході від однієї групи споживачів до іншої оцінка од­ного й того ж блага може змінюватися навіть на протилежну.

Криві співвідношення «доход — споживання» можна викорис­товувати для побудови кривих Енгеля, які відображають залежність між грошовим доходом споживача й кількістю спожитого товару.

Крива Енгеля будується на основі кривої «доход-споживання» шляхом встановлення графічної відповідності певної оптимальної кількості даного блага і пов'язаної з цим величини доходу спожива­ча.

Нахил кривої Енгеля ілюструє вираз І/Х, де I— зміна дохо­ду, Х— зміна обсягу купівлі блага X

На практиці нас частіше цікавлять витрати на сукупні групи то­варів: продовольчі, непродовольчі, послуги та ін. У такому разі кри­ва Енгеля модифікується в криву витрат на ту чи іншу групу товарів залежно від рівня доходу споживача. Цю залежність сформулював Енгель у вигляді законів.

Побудова кривої Енгєля

Перший закон Енгеля передбачає, що при зростанні рівня дохо­дів росте споживання як продовольчих, так і непродовольчих това­рів, проте темпи зростання споживання перших нижчі, ніж темпи зростати споживання других.

Другий закон Енгеля передбачає, що збереження й купівля предметів розкоші відбувається лише за наявності таких обсягів до­ходів, які перевищують обсяг, необхідний для задоволення основних потреб.

Уже в XIX ст. було відмічено, що з ростом реального доходу споживача споживання ним вторинних благ зростає швидше, ніж благ першої необхідності.

По осі абсцис відкладемо доход споживача І, а на осі ординат — кількість оплачених ним товарів Q.

Графік розіб'ємо на чотири сектори:

• І — продовольчі товари;

• II — промислові товари стандартної якості;

• НІ — промислові товари підвищеної якості;

• IV — предмети розкоші.

Спочатку відбувається насичення продовольчими товарами, по­тім — промисловими товарами стандартної якості, пізніше — про­мисловими товарами підвищеної якості. І лише досягнувши певного обсягу доходу, споживач може витратити свої кошти на предмети розкоші, коштовності. Причому насиченість цими благами вже не відбувається. Графічно це зображено у вигляді лінії, спрямованої вгору.

Завдання 4. Терміни.

Сукупна корисність (Total Utility)- це загальне задоволення, яке отримує споживач від спожитих ним товарів чи послуг.

Нормальне благо – благо, обсяг споживання якого зростає при зростанні доходу(більшість товарів та послуг).

Корегуючий податок-це податок на виробництво економічних благ, які характеризуються негативними зовнішніми ефектами.

Завдання 5.

Змінний ресурс(f): 0,1,2,3,4,5,6,7,8,9,10.

Q: 0,5,15,30,50,75,95,110,120,125,125.

Pf: всі 20.

Pq: всі 2.

TR: 0,10,30,60,100,150,190,220,240,250,250.

AR: 0, а далі всі 2.

MR: 0, а далі всі 2.

TC: 150,170,190,210,230,250,270,290,310,330,350.

FC: всі 150.

VC: 0,20,40,60,80,100,120,140,160,180,200.

ATC: 0,170,95,70,58,50,45,41,39,37,35.

AVC: 0; 4; 2.7, 2, 1.6, 1.3, 1.3, 1.3,1.3,1.4,1.6.

MC: 0,4,2,1.3,1,0.8,1,1.3,2,4,0

TR=Pq*Q, AR=TC/Q, ATC=TC/Q,

AVC=VC/Q, TC= VC+FC

Білет 26.

Тести

1). Рівновага споживача на карті кривих байдужості – це: 1. Спільна для бюджетної лінії та кривої байдужості точка, в якій нахил бюджетної лінії та нахил кривої байдужості співпадають.

2). Середні сукупні витрати досягають мінімальної величини за обсягу виробництва, який характеризується: 2. рівністю МС=АТС.

3). Якщо у даному виробничому процесі капітал і праця виступають взаємозамінними факторами, то за зростання ціни капіталу крива попиту на працю : 1. Зміщується праворуч.

4). Граничний дохід не нижчий за ринкову ціну у: 4. Досконалих конкурентів.

5). Необхідність втручання держави у ринкові процеси об’єктивно обумовлена:4. Всіма наведеними вище факторами.

Завдання 2.

Аналіз графічних моделей поведінки монополіста переконливо доводить, що як в короткостроковому, так і в довгостроковому періоді монополіст призначає ціну, яка перевищує граничні витрати. Зрозуміло, що споживач значно втрачає, купуючи товари дорожче, ніж на конкурентному ринку, де ціна і граничні витрати співпадають, тому для нього монополія небажана. Але з іншого боку, висока ціна приваблива для власників фірм, вона забезпечує надвисоку вигоду, а високі прибутки сприяють економічному розвитку країни.

Припустимо, що крива ринкового попиту на продукцію залишається однаковою, незалежно від того, буде ринок конкурентним чи монопольним. Також

приймемо, що витрати виробництва для монополії будуть тими ж самими, що і для конкурентної галузі. Порівняємо стан довгострокової рівноваги конкурентної галузі та монополії.

Порівняним конкурентної та монопольної рівноваги

Рівновага досягається в точці Ес з параметрами рівноваги Рс, Qс. В той же час крива ринкового попиту є одночасно кривою граничної цінності для споживача D = МV, а крива пропонування - галузевою кривою граничних втрат виробника S= МС . Як ми знаємо, рівняння рівноваги в довгостроковому періоді для кожної конкурентної фірми відображає потрійну рівність: Рс =МС = mіпАС, отже, фірми використовують ресурси ефективно і виробляють на рівні мінімальних витрат.

Якщо приймемо до уваги, що крива попиту відображає граничну цінність товару для споживачів (МY), тобто суму, яку вони готові заплатити за товар, тоді Рс = МС = тіпАС = МУ означає, що точці перетину кривої попиту і кривої граничних витрат (пропонування) відповідає суспільно ефективний обсяг випуску, тобто ресурси розподілені в суспільстві ефективно. Якщо обсяги нижчі за цей рівень, цінність товарів для споживачів перевищує граничні витрати їх виробництва, а коли обсяги вищі, то граничні витрати пере­вищують готовність споживачів платити, - обидва випадки неефективні.

Рис. 1 ілюструє ситуацію монополізації конкурентної галузі. Рівновага фірми - монополіста знаходиться у точці Ет відповідно монопольна ціна -Рт а обсяг - Qт. Порівнявши параметри рівноваги конкурентної галузі і монополії за одного й того ж попиту споживачів, переконуємось, що за умов монополії ціна товару вища, а обсяги його виробництва менші, ніж за умов досконалої конкуренції, отже, монополія веде до суспільних втрат. Оскільки для оптимального обсягу випуску монополії завжди Р >mіпАС, монополія не досягає виробничної ефективності, а оскільки Р > МС, не досягається ефективність розподілу ресурсів.

Якби монополія перетворилася на конкурентну галузь, то суспільство виграло б від розширення виробництва до рівня конкурентної рівноваги. Величину цього виграшу або суспільних втрат від монопольної влади ми можемо визначити, порівнюючи величини споживчого та виробничого надлишків, які виникають, коли товар продається в умовах конкурентної рівноваги, з величинами цих надлишків за умов монопольної рівноваги.

Нагадаємо, що в умовах конкурентного ринку надлишок споживача максимальний. Він вимірюється площею фігури, розміщеної між лінією ринкової ціни (Рс), кривою попиту і віссю ординат. В умовах монополії через зростання ціни споживачі втрачають частину надлишку в сумі, заданій прямокутником А Крім того, монополія обмежує рівень виробництва. Через це частина споживачів, які могли б купити цю продукцію за конкурентною ціною, але не можуть купити за монопольною, втрачають надлишок в сумі, заданій трикутником В . Отже, сумарна втрата споживачів від монополії дорівнює сумі площ {А + В).

Водночас виробники в умовах конкурентного ринку мають надлишок, що вимірюється площею фігури, розміщеної між лінією ринкової ціни (Рс), кривою граничних витрат і віссю ординат. Якщо виробник - монополіст, він захоплює частину надлишку споживача, що відповідає прямокутнику А, продаючи товар за вищою ціною, але втрачає частину надлишку виробника, що відповідає

трикутнику С, який він міг би одержати, якби продавав стільки ж, як конкурентна галузь за конкурентною ціною. Отже, сумарна різниця для монополіста становить (А — С) .

Загалом чиста втрата надлишку для суспільства становить суму площ трикутників В і С. Величина, задана трикутниками (5 + С) є безповоротними втратами, суспільства, що виникають внаслідок монопольної влади. Це та ціна, яку суспільство платить за неефективний розподіл ресурсів монополією. Цей сумарний трикутник втрачених суспільством вигод називається трикутником Харбергера.

Завдання3.

Рис. Зміна попиту.

Існують різні фактори, що призводять до переміщення кривої попиту.

1. Смаки і уподобання. Напр., якщо зростають смаки на певний товар, то зростає попит і лінія попиту переміститься вправо. І навпаки, якщо уподобання на певний товар падають, то попит на нього зменшується, це призводить до переміщення лінії попиту вліво.

2. Доходи споживачів. Якщо дохід споживача зростає, то він зможе більше купити, а отже попит зростає, лінія попиту переміщається вправо. І навпаки, купівельна спроможність споживача зменшується, коли зменшується дохід, попит падає, лінія попиту переміщається вліво.

3. Ціни і доступність товарів. З зменшенням ціни, попит на нього зростає, лінія попиту переміщається вправо.

З збільшенням ціни, попит на нього зменшується, лінія попиту переміщається вліво.

4.Місткість ринку(кількість покупців). Чим більше покупців на ринку, тим більший попит, лінія переміщається вправо.

І чим менше покупців, тим менший попит, лінія попиту переміщається вліво.

5.Сподівання та особливі фактори. Напр., якщо людина очікує подорожчання товару, вона на даний час, збільшує на нього попит. І навпаки.

Завдання 4.

Терміни.

Рівноважна ціна (Р _с )- ціна, що урівноважує попит і пропозицію внаслідок взаємодії конкурентних сил.

Граничні витрати на ресурс-

Зміна витрат, викликана залученням додаткової одиниці фактора виробництва.

Диференціація продукту означає, що продукт кожної фірми не є стандартизованим.

Завдання 5.

Граничний продукт праці (MP_L) визначаємо за формулою: MP_L= Q/ L.

Середній продукт праці визначаємо за формулою: AP_L=Q/L.

Вирати праці	Обсяг в.продукції	MPL	APL
0	0	0	0
8	280	35	35
16	640	45	40
24	976	42	41
32	1248	34	39
40	1416	21	35

Графік МP_L

Графік APL.

У короткостроковому періоді фірма нарощує масштаби виробництва, залучаючи більшу кількість працівників. І залучають вони ресурси до тих пір, поки обсяг продукції буде найбільшим при низькій середній і граничній продуктивності праці. Потім припиняють залучати ресурси, коли граничний ресурс має від’ємне значення. Спочатку криві зростають, а після досягнення найбільшого обсягу продукції спадають(Закон спадної віддачі).

Білет 27.

Тести