29. Порівняння проектів за допомогою різних критеріїв оцінки

Найчастіше застосовуються такі критерії, як NPV, коефіцієнт ВІС та IRR. Оскільки всі ці показники представляють фактично різні версії однієї концепції, то можна очікувати виконання таких математичних відношень:

Існує ряд загальних правил використання альтернативних критеріїв прийняття рішень та ефективності.

Якщо у проекті є бюджетні обмеження, то треба прослідкува­ти, чи змінюють своє значення чисті річні грошові потоки з пози­тивного на негативне значення (і навпаки) понад одного разу. Якщо чисті грошові потоки змінюють знак не більше одного ра­зу, то необхідно для ранжування проектів застосувати критерії внутрішньої норми дохідності, коефіцієнт вигоди — затрати та його різновид — коефіцієнт вигоди — затрати за наявності жорс­тких обмежень по капіталу.

У разі, коли чисті грошові потоки поводять себе нестійко при обмеженні операційних (виробничих) і капітальних витрат, мож­на скористатися показником коефіцієнта вигоди — затрати, а при обмеженні тільки капітального бюджету більш преференційним буде коефіцієнт вигоди — затрати у межах встановлених капі­тальних витрат.

За умов відсутності бюджетного обмеження і доступності грошових коштів необхідно оптимізувати використання ресурсів у множині вибору, збільшуючи масштаб найбільш ефективних проектів до тих пір, поки граничні вибори проекту не зрівняють­ся з граничними витратами.

30.Оцінка інвест пп за неформал критеріями.

Системи пріоритетів застосовується при виборі П фірмою-інвестором: суспільна значущість П; вплив на імідж компанії-інвестора; відповідність меті інвестора; ринковий потенціал продукту, що створюється; відповідність фінан та організаційним можливостям інвестора; екологічність та безпечність П; рівень ризику; відповідність нармативно-правового середов реалізації П.

Групи критеріїв відбору ПП: зовніш та еколог (правова забезпеченість П, реакція громадської думки на здійснення П, наявність шкідливих продуктів та виробничих процесів, вплив П на рівень зайнятості); критерії реципієнта, що здійснює П (якість керівного персоналу, компетентність, навички управління, дані про фінан спроможність, стабільність фінан історії, дані про потенціал росту); науково-технічні; фінан (очікувана норма чистої теперішньої вартості, внутрішня норма доходності, строк окупності, стабільність надходження доходів від П, можливість використання податкових пільг, фінан ризик); виробничі (доступність сировини, матеріалів, додаткового устаткування, наявність виробничого персоналу, можливість використання відходів виробництва) Ринкові (відповідність проекту потребам ринку, оцінка ймовірності комерційного успіху,еластичність ціни на продукцію) Регіональні (ресурсна можливість регіону, міра соціальної нестабільності).

31. Управління структурою витрат за проектом

Аналіз беззбитковості є популярною методикою, яка широко використовується для аналізу співвідношення між обсягом про­дажу та прибутковістю. Усі показники беззбитковості мають спіль­ну мету: необхідно отримати відповідь на запитання, наскільки погано повинні йти справи з продажем товару, щоб проект почав завдавати збитків.

При обговоренні беззбитковості проекту розуміння різниці між постійними та змінними витратами, а також можливості управлін­ня ними є дуже важливим для прийняття проектних рішень.

За визначенням змінні витрати змінюються разом зі зміною обсягу випуску і дорівнюють нулю, якщо обсяг випуску дорів­нює нулю.

Постійні витрати не змінюються протягом певного періоду часу.

Тобто, на відміну від змінних витрат, вони не залежать від об­сягу продукції, яка виробляється протягом певного періоду часу (в усякому разі, від обсягу продажу продукції певного асортименту).

Звичайно, постійні витрати не є постійними назавжди. Вони є постійними тільки протягом певного періоду, скажімо кварталу. За цей час може закінчитися строк дії лізингової угоди або керів­ники підуть на пенсію..

Загальні витрати (ТС) для даного обсягу виробництва продук­ції є сумою змінних витрат (VC) та постійних витрат (FC):