- •117. Національна, економічна і зовнішньоекономічна безпека країни та напрями її забезпечення.
- •116.Визначення конкурентоспроможності національної економіки: основні підходи та методики.
- •114. Основні теорії міжнародної конкурентоспроможності країни.
- •113. Внутрішньо та зовнішньо орієнтовані стратегії розвитку держави: основні складові їх формування, недоліки та переваги.
- •112. Стратегія розвитку національної економіки в умовах глобалізації: концептуальні засади та основні напрямки.
- •111. Міжнародні економічні та фінансові організації: необхідність і переваги співробітництва України з ними.
- •110. Основні показники активності країни у міжнародних економічних відносинах.
- •109. Основні механізми зовнішньоекономічних зв’язків країни.
- •107. Економічний збиток від впливу на природні комплекси господарської діяльності.
- •108. Республіканський позабюджетний фонд охорони довкілля.
- •105. Система платного природокористування.
- •104. Основні функції Міністерства охорони навколишнього природного середовища України.
- •103. Системи органів державного управління в галузі довкілля та їх функції.
- •102. Основні складові стратегія сталого розвитку.
- •101. Основні принципи охорони навколишнього природного середовища.
- •100. Техногенний і сталий типи економічного розвитку.
- •99. Основні цілі стратегії сталого розвитку.
- •98. Концепція взаємодії економіки та екології.
- •97. Кошторисно-бюджетне фінансування галузей соціальної сфери.
- •96. Основні джерела фінансування соціальної сфери.
- •95. Механізми перерозподілу доходів, що застосовуються в Україні.
- •94. Вартісна величина прожиткового мінімуму.
- •93. Програми перерозподілу доходів та їх вплив на індекс Джині та на криву Лоренцо.
- •92. Бідність – причини появи та прогресування.
- •90. Основні види та джерела доходів населення.
- •89. Основні функції суспільного добробуту.
- •88. Теорія соціального вибору.
- •86. Способи вимірювання корисності (ординалізм і кардиналізм).
- •85. Економічний добробут за а.Пігу.
- •84. Благо як економічна категорія.
- •83. Структура Державної програми економічного і соціального розвитку України.
- •82. Принципи та система державного програмування економічного і соціального розвитку України.
- •81. Балансовий та нормативний методи планово-економічних розрахунків.
- •80. Етапи програмно-цільового планування.
- •79. Сутність державного програмно-цільового планування, класифікація державних цільових програм.
- •78. Види державних програм економічного і соціального розвитку.
- •77. Сутність та етапи побудови стратегії соціально-економічної політики держави.
- •76. Державне прогнозування економічного і соціального розвитку України.
- •75. Класифікація методів прогнозування.
- •74. Класифікація соціально-економічних прогнозів.
- •73. Принципи соціально-економічного прогнозування.
- •72. Сутність і функції соціально-економічного прогнозування.
- •71. Економічні методи державного регулювання економіки.
- •70. Правові та адміністративні методи державного регулювання економіки.
- •69. Контрольна функція державного управління.
- •68. Державне регулювання як головна функція державного управління.
- •67. Функція планування.
- •65. Загальні і специфічні функції державного управління.
- •64. Цілі державного управління та їх види.
- •63. Система органів державної влади та їх повноваження.
- •62. Державне управління та виконавча влада.
- •61. Американський та європейський підходи до державного управління.
- •60. Об’єкти і суб’єкти державного управління.
- •59. Основні засади теорії державного управління.
- •58. Форми і методи державної підтримки підприємництва.
- •57. Взаємовідносини бізнесу і держави як суперечлива система співробітництва і антагонізму.
- •56. Фінансування діяльності бюджетних установ.
- •54. Податково-бюджетний механізм перерозподілу ресурсів і доходів.
- •53. Власність в системі розподілу перерозподілу ресурсів і доходів.
- •52. Ринковий та державний механізми перерозподілу ресурсів і доходів.
- •51. Сутність понять: «економічна політика держави», «державне управління економікою», «державне регулювання економіки».
- •50. Економічні функції держави.
- •49. Необхідність, принципи та ефективність роботи недержавних пенсійних фондів.
- •48. Необхідність, принципи та ефективність роботи страхових компаній.
- •47. Сутність та відмінності функціонування кредитних спілок та кредитних товариств.
- •46. Принципи та особливості діяльності небанківських фінансово-кредитних установ.
- •45. Роль і місце парабанківської системи у кредитній системі країни.
- •44. Види комерційних банків які функціонують в Україні та їх характеристика.
- •43. Інструменти регулювання центральним банком діяльності комерційних банків.
- •42. Основні риси та відмінності між однорівневою та дворівневою банківскими системами.
- •41. Розвиток державного соціального страхування.
- •40. Система державних цільових фондів: склад, джерела та призначення.
- •39. Система державних внутрішніх та зовнішніх запозичень: особливості в Україні.
- •38. Податкова система України: основні елементи та їх характеристика.
- •37. Місцеві бюджети: особливості формування в Україні.
- •36. Державний бюджет України: структура доходів та видатків.
- •35. Бюджетна система України як центральна ланка системи державних фінансів.
- •34. Призначення, роль та структура державних фінансів.
- •33. Взаємозв’язок економічної системи та інституційного середовища.
- •32. Інституційні аспекти ринкового господарства.
- •31. Специфіка визначення контракту в новій інституціональній економічній теорії.
- •30. Вплив розподілу трансакційних витрат між учасниками обміну на загальну величину цих витрат.
- •29. Особливості трансакції угоди порівняно з трансакцією управління.
- •28. Різниця між трансакцією та обміном товарами (послугами).
- •27. Сутність права власності.
- •26. Правила та права: сутність та порівняльний аналіз.
- •25. Порівняльний аналіз основних положень «старого» та «нового» інституціоналізму.
- •24. Сутність та функції інститутів.
- •21. Концепція ендогенного впливу нтп на економічний розвиток. Модель п.Ромера.
- •19. Основні положення моделей економічного розвитку країн, що розвиваються.
- •11. Сутність, види регіональної структури економіки та її показники.
- •9. Показники відтворювальної структури економіки та вплив змін у відтворювальних пропорціях на економічне зростання.
- •8. Організаційна структура економіки та її основні пропорції: секторна структура, структура бізнесу, структура організаційно-правових форм господарювання.
- •7. Соціальна структура економіки.
- •5. Основні складові та характеристика науково-технічного потенціалу України.
- •4. Виробничий потенціал України та його характеристика.
- •3. Економічна оцінка природно–ресурсного потенціалу.
- •2. Структура природно–ресурсного потенціалу України та характеристика окремих його складових.
- •1. Сутність та склад національного багатства.
- •6. Ефективність національної економіки та її показники.
- •10. Класифікація видів економічної діяльності та їх структура.
- •12. Основні структурні пропорції у зовнішній торгівлі України.
- •13. Товарна структура експорту та імпорту в Україні.
- •15. Методики обрахунку показників кількісних змін економічного розвитку.
- •55. Держава як виробник суспільних благ.
- •66. Організація процесу виконання управлінських рішень.
- •87. Принцип ефективності в.Парето у розподілі благ.
- •91. Причини та показники нерівності в розподілі доходів населення.
- •115. Конкурентні переваги та конкурентоспроможність: зв’язок між цими поняттями.
- •1. Сутність та склад національного багатства.
- •10. Класифікація видів економічної діяльності та їх структура.
- •12. Основні структурні пропорції у зовнішній торгівлі України.
- •13. Товарна структура експорту та імпорту в Україні.
- •55. Держава як виробник суспільних благ.
- •66. Організація процесу виконання управлінських рішень.
- •87. Принцип ефективності в.Парето у розподілі благ.
- •91. Причини та показники нерівності в розподілі доходів населення.
- •106. Розподіл платежів за забруднення довкілля між державним та місцевими бюджетами.
- •115. Конкурентні переваги та конкурентоспроможність: зв’язок між цими поняттями.
- •117. Національна, економічна і зовнішньоекономічна безпека країни та напрями її забезпечення.
13. Товарна структура експорту та імпорту в Україні.
Зовнішня торгівля з країнами колишнього СРСР (СНД)
(млн. дол. США)
Роки |
Товари |
Товари і послуги |
|||||
Експорт |
Імпорт |
Сальдо
|
Експорт
|
Імпорт
|
Сальдо
|
||
1999 |
7828 |
11416 |
-3588 |
9450 |
11937 |
-2487 |
|
2000 |
7743 |
11051 |
-3308 |
9528 |
11630 |
-2391 |
|
2003 |
8841 |
12913 |
-4072 |
12349 |
13582 |
-1233 |
|
2004 |
6841 |
11819 |
-4978 |
10286 |
12786 |
-2500 |
|
2005 |
5273 |
9040 |
-3767 |
7728 |
10166 |
-2438 |
Основним торгівельним партнером України залишається Російська Федерація (40,9% загальних обсягів торгівлі).
За січень-червень 2005 року загальний товарообіг з Російською Федерацією товарами, послугами, роботами становив 6,5 млрд. доларів і зменшився порівняно з аналогічним періодом минулого року на 16,3%, або на 1,3 млрд. доларів.
Україна підтримує зовнішньоекономічні стосунки з усіма членами ЄС.
15. Методики обрахунку показників кількісних змін економічного розвитку.
Система національних рахунків (СНР) являє собою набір взаємозв'язаних двосторонніх балансових таблиць, побудованих за принципом подвійного запису, запозиченим у бухгалтерському обліку. Кожна економічна операція реєструється в рахунках за однією і тією ж вартістю двічі: на одному рахунку як надходження ресурсу; на іншому - як використання наявного ресурсу.
Сальдо вартості операцій з надходження і використання ресурсів конкретного рахунка називається балансувальною статтею.
Побудова рахунків здійснюється послідовно (відповідно до стадій економічного кругообігу). При цьому балансувальна стаття попереднього рахунка, відображена в частині Використання ресурсів, слугує Ресурсом наступного рахунка.
Саме такий підхід забезпечує ланцюговий зв'язок між рахунками, а балансувальні статті рахунків розглядаються як найбільш значущі вимірники макроекономічних явищ.
Рахунки поділяються на поточні й капітальні (нагромадження). Поточні рахунки акумулюють операції з продуктами і послугами (їх походження, використання), а також операції, що показують розподіл і перерозподіл доходів.
Рахунки нагромадження відбивають потоки, що впливають на обсяг і структуру національного майна, потоки чистих кредитів і чистих боргів у всіх формах.
Сучасна система національного рахівництва - це рахунки і показники для економіки в цілому (консолідовані рахунки), для її окремих секторів, галузей і регіонів.
Для економіки в цілому складається 10 рахунків, які відображають взаємозв'язки секторів економіки, з одного боку, і взаємодію економіки країни з іншими світом - з другого. Для кожного сектора внутрішньої економіки складається шість рахунків, які поділяються на поточні рахунки і рахунки нагромадження; для галузей економіки - лише два поточних рахунки: виробництва і утворення доходів.
Схему класифікації рахунків подано на рис. 1.
Рис. 1. Схема класифікації національних рахунків
За даними системи національних рахунків можна здійснити поглиблений аналіз економічного і фінансового стану окремих секторів і галузей економіки, виявити їхню взаємодію в економічному процесі, оцінити рівень і темпи економічного розвитку країни, провести міжнародні зіставлення і порівняння. СНР створює передумови макроекономічного регулювання.
В Україні національне рахівництво здійснюється за концепцією СНР, затвердженою статистичною комісією ООН у 1993 році.
Результатом економічної діяльності є створення матеріальних благ і надання послуг. Для вимірювання результату на стадії виробництва використовують систему взаємозв'язаних показників з різними компонентами вартості. Найважливіші з них:
валовий випуск;
проміжне споживання;
валова додана вартість;
валовий внутрішній продукт.
Визначальним узагальнюючим показником обсягів виробництва є валовий випуск (ВВ), який характеризує сумарну вартість товарів і послуг, вироблених резидентами за певний період, включаючи товари і послуги, які трансформовані або повністю спожиті в процесі виробництва (витрати сировини, матеріалів, палива, електроенергії, напівфабрикатів, послуг тощо).
Вартість останніх називають проміжним споживанням (ПС).
16. Показники якісних змін економічного розвитку. Методика розрахунку комплексу індексів, які використовуються у міжнародній практиці.
Індекс — це статистичний відносний показник, що характеризує співвідношення в часі (динамічний) або у просторі (територіальний) соціально-економічних явищ, або ступінь відхилення показника від певного стандарту, нормативу. Як і будь-яку відносну величину, індекс можна подати у вигляді коефіцієнта, процента, проміле, продециміле та ін.
Індекс, як і будь-який інший статистичний показник, поєднує якісний та кількісний аспекти. Назва індексу відображає соціально-економічний зміст показника, його числове значення — інтенсивність змін, або ступінь відхилення.
Методика розрахунку (модель) індексу залежить від мети дослідження, статистичної природи показника, ступеня агрегованості інформації. Метод дослідження визначає функцію, яку виконує індекс у конкретному аналізі, і характеристики порівнянь:.
Рис. Функції індексів
Розрізняють такі види індексів:
індивідуальні — дають порівняльну характеристику співвідношення окремих елементів сукупності;
зведені — характеризують зміну співвідношення сукупностей явищ, наприклад цін на товари.
Якщо сукупність, яку вивчають, складається з кількох груп, то в цьому разі можна визначити зведені групові індекси (субіндекси) і зведений індекс за сукупністю, тобто загальний індекс.
Індекси класифікують за певними ознаками.
За характером об'єктів, які вивчають, розрізняють індекси:
об'ємних показників — індекси фізичного обсягу промислової, сільськогосподарської продукції, роздрібного товарообороту тощо (у цих індексах кількість оцінюють в однакових порівнюваних цінах);
якісних показників — індекси цін, собівартості виробництва продукції, врожайності тощо (ці індекси розраховують на базі однакових, незмінних кількостей продукції).
За ступенем охоплення елементів сукупності виокремлюють такі індекси:
індивідуальні;
зведені.
За методологією розрахунку індекси поділяють на такі:
середні з індивідуальних;
агрегатні.