29. Особливості трансакції угоди порівняно з трансакцією управління.

Ринкові трансакції- це передавання іншим підприємствам прав на розпорядження товарами, послугами або факторами виробництва. Ціна у даному разі відіграє управлінську роль. Прикладами ринкових трансакцій є експортна й імпортна діяльність, аукціони чи товарні біржі.

До переваг ринкових трансакцій належать низький ступінь поєднання ресурсів і висока гнучкість. Їх недоліки виявляються у великих інформаційних витратах, небезпеці опортуністичної поведінки ринкових партнерів і високому ступені невпевненості. З огляду на те, що характерні риси ринкових трансакцій ми вже детально аналізували під час розгляду теорій інтернаціоналізації, тому не будемо їх тут розглядати (теорія інтернаціоналізації М. Кассон, П. Баклі).

У зв'язку з міжнародним характером своїх операцій ТНК постійно натрапляють на різні політичні, податкові обмеження, валютний контроль, що ускладнює процес вільного і безвитратного переміщення фінансових ресурсів з однієї країни в іншу.

Недосконалість внутрішніх ринків капіталу, формальні та неформальні бар'єри для міжнародних операцій спонукають ТНК до інтерналізації трансакцій, тобто внутрішньофірмових фінансових трансферів. Здатність здійснювати за допомогою різних механізмів рух фондів та переміщення прибутків відкриває для транснаціональних фірм можливості трьох типів арбітражу:

Податковий арбітраж — можливість зменшити податковий тягар шляхом переміщення прибутків з одних підрозділів ТНК в інші.

Арбітраж фінансового ринку — можливість обійти валютний контроль, заробити більші доходи на тимчасово вільні фонди або зменшити витрати на позичені фонди.

Арбітраж регулятивної системи — можливість замаскувати реальну прибутковість шляхом переказу прибутків іншим підрозділам ТНК у випадку, якщо прибутковість філії підпадає під урядове регулювання або викликає тиск профспілок.

Розробляючи політику глобальних трансферів, ТНК вирішують кілька завдань:

визначення кількості грошей, які необхідно переказати; встановлення часу, коли слід здійснювати трансфери; вибір пунктів призначення фондів, що переміщуються;

термін "інтерналізація" походить від англійського слова internal, тобто внутрішній;

вибір механізму або набору механізмів, що оптимально забезпечуватиме цільові трансфери.

Ціла низка організаційних факторів справляє значний вплив на здатність ТНК отримувати вигоду з використання внутрішньо-корпораційної фінансової системи. Головні серед них: а) кількість фінансових зв'язків; б) обсяг міжфілійних трансакцій; в) структура власності іноземного підприємства; г) ступінь стандартизації продукції та послуг; д) урядове регулювання.

28. Різниця між трансакцією та обміном товарами (послугами).

Модель Баумоля-Тобіна — модель попиту на гроші, відповідно до якої люди визначають розміри необхідної їм суми готівки, зіставляючи збитки у виді недоотриманого на цю суму банківського відсотка і вартісної оцінки економії часу від більш рідких відвідувань банку.

«Портфельний» підхід Баумоля-Тобіна до пояснення попиту на гроші базується на оптимізації розміру реальних касових залишків з обліком трансакційних і альтернативних витрат тримання реальної каси.

Модель попиту на гроші для угод з урахуванням альтернативних витрат тримання каси запропонований незалежно друг від друга двома економістами — У. Баумолем і Дж. Тобіном (обоє економісти США).

Модель Баумоля-Тобина аналізує достоїнства і недоліки нагромадження готівки. Основне достоїнство полягає в тому, що індивід звільняється від необхідності ходити в банк при кожній покупці. Недолік полягає в тім, що індивід несе збитки, утрачаючи відсотки, які б він міг одержати, поклавши гроші на ощадний рахунок.

Товарообмінні операції (операції зустрічної торгівлі) — це такі операції, в межах яких передба­чаються зустрічні зобов'язання продавця закупити у покуп­ців товари на частину або повну вартість товарів, що по­стачаються покупцю.Бурхливий розвиток товарообмінних операцій в Україні в останні роки викликаний кризою платіжно-фінансової системи і, як наслідок, кризою неплатежів, коли контрагенти не в змозі розраховуватися за по­стачання товарів грошима. За економічною природою товарообмінні операції ділять на: операції натурального обміну (бартерні угоди); операції в межах про­мислового співробітництва (компенсаційні угоди); угоди з давальниць­кою сировиною. Бартерні угоди і угоди з давальницькою сировиною широко засто­совуються на внутрішньому ринку, а компенсаційні угоди більше розпо­всюджені у міжнародній торгівлі.