3.27. Мадридська угода про припинення неправдивих або таких, що вводять в оману, вказівок походження товарів (Madrid Agreement for the Repression ofFalse or Deceptive Indications of Source of Goods)

Угода укладена в 1891 p. Вона кілька разів переглядалася: Ва­шингтон (1911), Гаага (1925), Лондон (1934), Лісабон (1958), Сток­гольм (1967).

Угода є відкритою для держав-учасниць Паризької конвенції. Ця Угода передбачає, що на всі товари, які містять неправдиву або таку, яка вводить в оману, вказівку походження, яка прямо чи опосеред­ковано вказує на одну з країн-учасниць чи на місце, що знаходиться в ній, як на країну чи місце походження, накладається арешт при ввезенні, або ж таке ввезення забороняється. Можуть також застосо­вуватися інші заходи і санкції щодо такого ввезення.

Угода регламентує, у яких випадках і як саме накладається арешт. Ця Угода забороняє використання позначень рекламного змісту, здат­них ввести громадськість в оману щодо джерела походження товару у зв'язку з продажем, демонстрацією чи пропозицією товарів до про­дажу.

Згідно з Угодою, суди держав-учасниць мають право визначати, які найменування не підпадають під дію положень Угоди з огляду на те, що вони мають загальний характер. Винятком з цього є найме­нування походження продукції виноробства.

На відміну від Паризької конвенції, Мадридська угода не пе­редбачає утворення керівного органу (Союзу) чи формування бюд­жету. На даному етапі учасниками Мадридської угоди є понад ЗО держав.

3.28. Міжнародна конвенція з охорони нових сортів рослин (International Convention for the Protection of New Varieties of Plauts)

Укладена в Женеві 2 грудня 1961 р. Переглядалась 10 листопада 1972 р., 23 жовтня 1978 р., 19 березня 1991 р.

Складається з 10 глав:

Глава І. Визначення (Definitions).

Глава II. Загальні зобов'язання договірних сторін (General Obligations of the Contracting Parties).

Глава III. Умови надання права селекціонера (Conditions for the Grant of the Breeder's Right).

Глава IV. Заявка на одержання права селекціонера (Application for the Grant of the Breeder's Right).

Глава V. Права селекціонера (The Rights of the Breeder).

Глава VI. Найменування сорту рослин ( Variety Denomination).

Глава VIL Анулювання і відміна права селекціонера (Nullity and Cancellation of the Breeder's Right).

Глава VIII. Союз (The Union).

Глава IX. Застосування Конвенції; інші угоди (Implementation of the Convention; Other Agreements).

Глава X. Прикінцеві положення (Final Provisions).

Конвенція містить 42 статті.

Конвенцією встановлено, що сорт має бути: новим (пегю), відріз- няльним (<distinct), однорідним (uniform) і стабільним (stable). Перед­бачається проведення експертизи (examination) заявки. Селекціоне­ру надаються щодо його сорту виключні права на:

• продукування чи репродукування (production or re productio?i (multiplication)) ;

• кондиціювання з метою розмноження (conditioning for the purpose of propagation)]

• пропозицію до продажу (offering for sale);

• продажу та інший маркетинг (selling or other marketing);

• імпорт (importing);

• збереження запасів з названими вище цілями (stocking for any of the above purposes).

Тривалість охорони права селекціонера має бути не менше, ніж 20 років від дати надання такого права, а щодо дерев ■ а винограду — не менше, ніж 25 років від зазначеної дати.

Країни-учасниці Конвенції утворюють Союз з охорони сортів рослин (UPOV). Його робочими мовами є англійська, французька, німецька та іспанська.

Україна приєдналася до Конвенції відповідно до Закону України № 209/95-ВР від 02.06.1995 р. .