- •1.1 Поняття строків в цивільному праві
- •1.2 Види строків у цивільному праві
- •1. За правовими наслідками строки поділяються на:
- •2. За підставами встановлення строки розрізняють:
- •3. За ступенем самостійності сторін у встановленні строків:
- •4. За призначенням:
- •6. За ступенем визначеності:
- •1.3. Порядок обчислення строків у цивільному праві
- •2) Встановлена законодавством відстрочка виконання зобов'язань (мораторій).
Зміст
Вступ…………………………………………………….
Розділ І.. Загальна характеристика строків у цивільному праві
1. Поняття строків у цивільному праві
2. Види строків у цивільному праві
3. Порядок обчислення строків у цивільному праві
Розділ ІІ. Строки позовної давності та їх значення…………….
Розділ ІІІ. Початок перебігу позовної давності…………..
Розділ IV. Підстави зупинення та перерви позовної давності …………
Розділ V. Вимоги на які позовна давність не поширюється…………
Висновки………………………………………………….
Список використаних джерел…………………………………………
Вступ
Виникнення, здійснення та захист цивільних прав цивільне законодавство пов`язує з перебігом певних відрізків часу (строків), настанням зазначених у договорі чи у законі дат (термінів), певних подій тощо.
Таким чином, строки та терміни є юридичними факторами (подіями) або одним з елементів юридичної сукупності. Стаття 251 ЦК дає визначення понять „строк” та „термін” у цивільному праві. Строк – це певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС Термін – це певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Актуальність даної теми обумовлюється тим, що своєчасне здійснення і захист порушених прав сприяє досягненню тієї мети, що суб'єкти переслідували, вступаючи в ті чи інші цивільні правовідносини. Дотримання строків, у тому числі і строків задавнення позову, сприяє стійкості правопорядку, стабільності фактично сформованих між суб'єктами правовідносин. Необхідність дотримання строків обумовлюється тим, що ті чи інші обставини після закінчення тривалого часу, не завжди можуть бути встановлені з необхідною вірогідністю, що багато доказів (письмові докази) згодом утрачаються. Усе це, спонукує сторони в правовідносинах, завчасно виявляти турботу про здійснення і захист своїх прав.
Метою роботи є вивчення теоретичних питань, зв'язаних з поняттям строків у цивільному праві, окремих видів строків у цивільному праві, у тому числі і строку позовної давності; із загальною характеристикою строку позовної давності, визначенням порядку числення позовної давності
Розділ І. Загальна характеристика строків у цивільному праві
1.1 Поняття строків в цивільному праві
Здійснення і захист цивільних прав тісно пов'язані з фактором часу. Цивільні правовідносини не існують абстрактно: вони виникають, змінюються та припиняються у часі. Для регулювання цивільних відносин використовують певні проміжки часу, які називаються строками.
Під строком у цивільному праві розуміють, звичайно, момент або проміжок часу, з настанням або із закінченням якого законодавець пов'язує певні правові наслідки. Так, якщо протягом трьох років громадянин відсутній за місцем постійного проживання і його місцезнаходження невідоме, то суд, за заявою зацікавленої особи, може оголосити такого громадянина померлим. Ось цей проміжок часу (три роки) і є строком.
За своєю правовою природою строки належать до юридичних фактів, а саме — до подій, оскільки перебіг чи настання строку має об'єктивний характер і не залежить від волі суб'єктів цивільних правовідносин. Вахонєва Т. Поняття та юридична природа строків (термінів) за новим цивільним законодавством України // Право України. -2003. -№ 12. - С.40 Цю думку поділяють більшість цивілістів. Але в юридичній літературі висловлювалися й інші точки зору. Наприклад, що в системі юридичних фактів строки займають особливе положення, вони не належать ні до категорії подій, ні до категорії дій .
Цю позицію поділяє і професор В.В. Луць, додаючи, що строки породжують юридичні наслідки лише у зв'язку з діями і подіями. Вони не належать ні до дій, ні до подій, не займають самостійного місця в загальній системі юридичних фактів, а є часовою формою протікання подій або здійснення дій, оскільки строки породжують юридичні наслідки лише у зв'язку з діями чи подіями .
1.2 Види строків у цивільному праві
Багатоманітність строків, які регулюються нормами цивільного права, зумовлює потребу в їх класифікації.
Класифікацію строків можна провести за різними критеріями.
1. За правовими наслідками строки поділяються на:
правовстановлюючі або правостворюючі. Це строки, з якими пов'язане виникнення правовідносин або окремих прав та обов'язків. Так, саме з досягненням громадянином повноліття (18-ти років) законодавець пов'язує виникнення цивільної дієздатності в повному обсязі, що дає можливість громадянинові самостійно набувати та здійснювати конкретні цивільні права;
правоприпиняючі. Це строки, з перебігом яких законодавець пов'язує припинення певних правовідносин, окремих прав та обов'язків. Так, по закінченню певного часу кредитор втрачає право звернутися з претензією до поручителя;
правозмінюючі. По закінченню цих строків припиняються одні права та обов'язки і виникають інші. Так, якщо особа загубила річ, і ця річ певний час зберігалася в органах внутрішніх справ, то по закінченню визначеного строку особа перестає бути власником речі і право власності на що річ виникає у держави.
2. За підставами встановлення строки розрізняють:
законні (тобто строки, встановлені законом чи підзаконним актом). Ці строки сторони не можуть змінювати за домовленістю. Так, при порушенні права привілеєвої купівлі співвласник може звернутися до суду протягом строку, який визначений Цивільним кодексом України;
судові. Це строки, тривалість яких визначається судом чи арбітражним судом залежно від обставин конкретної справи і з врахуванням змісту дій, які повинні виконати сторони. Скажімо, якщо в арбітражному засіданні сторони не можуть дійти до згоди щодо кількості непоставленої за договором продукції, арбітражний суд може зобов'язати їх протягом тижня провести спільну звірку поставки;
договірні. Це строки, які визначаються за угодою сторін із врахуванням індивідуальних особливостей конкретних правовідносин.