3.26. Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків і 89і р. Та Протокол 1989 р. До неї (Madrid Agreement Concerning the International Registration of Marks)

Угода укладена в 1891 p Переглядалася в Брюсселі в 1900 р, У Вашингтоні — в 1911 р, в Гаазі — в 1925 р, в Лондоні — в 1934 р, в Ніцці — в 1957 р і в Стокгольмі — в 1967 р До тексту Угоди були внесені поправки і доповнення

Угода відкрита для тих держав, які беруть участь у Паризькій Конвенції Ратифікаційні грамоти чи акти норм про приєднання зда­ються на зберігання Генеральному директорові ВОІВ

Заявою прем'єр-міністра В Фокіна України від 26 серпня 1992 р підтверджена чинність в Україні Мадридської угоди про міжнароД" ну реєстрацію знаків у такому вигляді, як вона була переглянута У Стокгольмі 14 липня 1967 р і доповнена 2 жовтня 1979 р До прото­колу до Мадридської угоди Україна приєдналася відповідно до За­кону України № 1763-ІІІ від 1 червня 2000 р.

Угода регулює питання, пов'язані з міжнародною реєстрацією знаків у Міжнародному бюро ВОІВ у Женеві.

Реєстрації, що здійснюються відповідно до Угоди, мають назву «міжнародних» з огляду на те, що кожна реєстрація має чинність у ряді країн і потенційно — у всіх державах-учасницях.

Які вимоги встановлені Угодою? По-перше, заявник має бути громадянином однієї з держав-учасниць або ж мати місце прожи­вання чи дійсне, а не фіктивне промислове або торговельне пред­ставництво на території однієї з держав-учасниць.

Працює механізм Мадридської угоди таким чином.

1. Спочатку заявник реєструє свій знак у національному відомстві з товарних знаків (як правило, така служба є складовою частиною патентного відомства, хоча є й винятки).

2. Після цього він подає заявку на міжнародну реєстрацію через згадане національне відомство.

3. Міжнародне бюро ВОІВ здійснює міжнародну реєстрацію і публікує повідомлення про це. Потім повідомляє про таку реєстра­цію державам-учасницям, до яких заявник виявив зацікавленість.

4. Кожна з вказаних держав має право протягом одного року за­явити про неможливість надання знаку правової охорони на своїй території. При цьому необхідно вказати підстави для відмови.

5. У зазначеному вище випадку процедура продовжується в на­ціональному відомстві, яке заявило про відмову, або ж у суді відпо­відної держави-члена.

6. Якщо ж протягом року вказаної вище негативної заяви не буде (за принципом: мовчання — знак згоди), то міжнародна реєстрація набирає силу національної реєстрації.

Давайте розглянемо, які переваги надає міжнародна реєстрація.

Це, насамперед те, що заявникові після реєстрації знаку в дер- жаві-учасниці необхідно подати лише одну заявку на міжнародну реєстрацію.

Для заявки використовується лише одна мова (французька). Мито сплачується лише один раз Міжнародному бюро ВОІВ. Інак­ше заявникові довелося б подавати окремі заявки різними мовами у різні відомства. Подібні переваги існують, якщо заявник бажає про­довжити реєстрацію (через кожні 26 років).

Процедура Мадридської угоди певною мірою зручна і націо­нальним відомствам з товарних знаків. Для них скорочуються обсяги роботи, яку вони мали б виконувати, якби названого меха­нізму не було. Зокрема, відомствам непотрібно публікувати зна­ки. Частина мита, що надходить до Міжнародного бюро, перера­ховується тим державам-учасницям, які викликали зацікавленість заявника.

Якщо Служба міжнародної реєстрації закінчує свою дворічну діяльність прибутково, то одержаний прибуток розподіляється між державами-учасницями. Тобто, держави-учасниці подвійно фінан­сово зацікавлені в тому, щоб механізм Угоди успішно працював. Приймаючи до уваги перерахування мита та розподіл прибутку, краї- ни-учасниці Мадридської угоди утворюють Союз.

Розпочинаючи з 1970 p., Союз має Асамблею. Усі країни-члени Союзу автоматично є членами Асамблеї.

Головними завданнями, що постають перед Асамблеєю є прий­няття програми і бюджету Союзу, а також встановлення ставок мита у зв'язку з використанням процедури Мадридської угоди.

У 1989 р. було підписано протокол до Мадридської угоди. Він був відкритий для держав-учасниць Паризької конвенції. Протокол спрямований на подолання тих проблем, які виникають при застосу­ванні Мадридської угоди.

Структура Протоколу.

Стаття 1. Членство в Мадридському Союзі (Membership in the Madrid Union).

Стаття 2. Одержання охорони шляхом міжнародної реєстрації (Security Protection Through International Registration).

Стаття 3. Міжнародна заявка (International Application).

Стаття 3-bis. Територіальний наслідок (Territorial Effect).

Стаття З-ter. Заява про «територіальне розширення» (Request for «Territorial Extension»).

Стаття 4. Наслідки міжнародної реєстрації (Effects of Interna­tional Registration).

Стаття 4-bis. Заміна національної або регіональної реєстрації на міжнародну реєстрацію (Replacement of a National or Regional Registration by an International Registration).

Стаття 5. Відмова від наслідків міжнародної реєстрації та виз­нання їх наслідків щодо деяких Договірних сторін (Refusal and

Invalidation of Effects of International Registration in Respect of Certain Contracting Parties).

Стаття 5-bis. Документарне свідчення законності використан­ня деяких елементів знака (Documentary Evidence of Legitimacy of Use in Certain Elements of the Mark).

Стаття 5-ter. Копії записів у Міжнародному реєстрі; пошук на передбачуваність; витяги з Міжнародного реєстру (Copies of Entries in International Register; Searches for Anticipation; Extracts from International Register).

Стаття 6. Термін чинності міжнародної реєстрації. Залежність і незалежність міжнародної реєстрації (Period of Validity of International Registration; Dependence and Independence of International Registration).

Стаття 7. Поновлення міжнародної реєстрації (Renewal of International Registration).

Стаття 8. Мито за міжнародну заявку і реєстрацію (Fees for International Application and Registration).

Стаття 9. Запис про зміну власності на міжнародну реєстрацію (Recordal of Change in the Ownership of an International Registration).

Стаття 9-bis. Запис деяких питань, що стосуються міжнародної реєстрації (Recordal of Certain Matters Concerning an International Registration).

Стаття 9-ter. Мито за деякі записи (Fees for Certain Recordals).

Стаття 9-quater. Єдине відомство деяких Договірних сторін (Common Office of Several Contracting States).

Стаття 9-quinquies. Перетворення міжнародної реєстрації в на­ціональні або регіональні заявки (Transformation of an International Registration into National or Regional applications).

Стаття 10. Асамблея (Assembly).

Стаття 11. Міжнародне бюро (International Bureau).

Стаття 12. Фінанси (Funances).

Стаття 13. Поправки деяких статей Протоколу (Amendment of Certain Articles of the Protocol).

Стаття 14. Участь у Протоколі; набуття чинності (Becoming Party to the Protocol; Entry into Force).

Стаття 15. Денонсація (Denunciation).

Стаття 16. Підписання, мови, функції депозитарію (Signatures, Languages, Depositary Functions).

Вкажемо основні відмінні риси між Угодою і Протоколом.

1. Якщо, згідно з Угодою міжнародна заявка має базуватися на реєстрації свого знака в національному відомстві країни походжен­ня, то, згідно з Протоколом, така можливість надається вже на підставі заявки на національну реєстрацію.

2. Якщо, згідно з Угодою, кожна країна-член мала 12 місяців після міжнародної реєстрації для того, щоб заявити, що охорона не може бути надана на її території, то, згідно з протоколом, цей період про­довжується до 18 місяців, а то і більше. Це положення застосовуєть­ся у випадку оспорювання товарного знака.

3. Згідно з Протоколом відомство кожної країни буде одержува­ти більші суми мита порівняно з тими сумами, які передбачені Мад­ридською угодою.

4. Протокол передбачає, що міжнародна реєстрація, яка анулюєть­ся у зв'язку з поданням так званого «центрального позову», може перетворюватися на національні заявки. У цьому випадку викорис­товується дата подання міжнародної заявки, а якщо існує можливість, то використовується і дата пріоритету заявки, поданої згідно з на­ціональною процедурою. Зазначені вище положення були відсутні у Мадридській угоді.

Крім вказаного вище, Протокол перекидає місточок до майбут­ньої системи охорони товарних знаків Європейського Співтоварис­тва. Це відбуватиметься після набуття чинності системи охорони то­варних знаків Європейської Спільноти (ЄС) та приєднання ЄС до Протоколу. Заявка на міжнародну реєстрацію, що подається відповід­но до Протоколу, має базуватися на заяві чи реєстрації, що мають місце у Спільноті. З'являється можливість скористатись наслідками реєстрації, що здійснюється у спільності через міжнародну реєстра­цію, яка відбувається згідно з Протоколом.

Держави-учасниці Протоколу будуть членами Мадридського Союзу і Асамблеї, навіть якщо вони не беруть участі власне в Угоді.