3.17. Договір про реєстрацію фільмів (Film Registration Treaty — frt)

Його офіційна назва — «Договір про міжнародну реєстрацію аудіо-візуальних творів» (Treaty on the International Registration of Audiovisual Works).

Укладений у Женеві 18 квітня (за іншими даними — 20 квітня) 1989 р. під егідою Всесвітньої організації інтелектуальної власності.

Відповідно до Договору створено Міжнародний реєстр аудіовізуаль­них творів.

Названими творами вважаються серії фіксованих взаємопов'яза­них зображень, що супроводжуються звуком чи без нього, які можна побачити і, якщо вони супроводжуються звуком, то почути. Матері­альним носієм може бути фільм, плівка, диск тощо.

Договором встановлена презумпція достовірності вказівок, що містяться в Міжнародному реєстрі. Зазначена презумпція може бути оспорена.

За свою мету Договір має лише міжнародну реєстрацію аудіо- мовних творів. Він не здійснює ніякого впливу на обсяг охорони вказаних творів у державах-учасницях.

Міжнародний реєстр знаходиться в Австрії. У рамках Договору створено Союз. Він має Асамблею. Всі країни-члени є її учасниця­ми. Союз має свій бюджет.

За станом на 15 січня 2001 р. учасницями Договору були 13 дер­жав: Австрія, Аргентина, Бразилія, Буркіна-Фасо, Угорщина, Колум­бія, Мексика, Перу, Сенегал, Словаччина, Франція, Чехія, Чилі.

3.18. Євразійська патентна конвенція

Євразійська патентна конвенція (ЄАПК) була укладена 9 верес­ня 1994 р. на засіданні Ради Глав урядів Співдружності Незалежних Держав. Тоді Конвенцію підписали: Вірменія, Білорусь, Казахстан, Киргизька Республіка, Молдова, Росія, Таджикистан та Україна — тобто 8 держав. Не було підписів керівників урядів Грузії, Азербай­джану, Туркменістану та Узбекистану.

ЄАПК розроблялася за активної участі Всесвітньої організації інтелектуальної власності та Європейської патентної організації.

Конвенція має таку структуру.

Преамбула.

Частина І. Євразійська патентна система.

Стаття 1. Заснування Євразійської патентної системи.

Частина II. Євразійська патентна організація.

Стаття. 2. Заснування Євразійської патентної організації.

Стаття З. Адміністративна рада.

Стаття 4. Євразійське відомство.

Стаття 5. Фінанси.

Частина III. Матеріальні норми патентного права.

Стаття 6. Патентоспроможні винаходи.

Стаття 7. Особи, що мають право на євразійський патент.

Стаття 8. Право пріоритету.

Стаття 9. Патентні права.

Стаття 10. Обсяг правової охорони.

Стаття 11. Термін дії євразійського патенту.

Стаття 12. Примусові ліцензії.

Стаття 13. Чинність євразійського патенту та здійснення прав. Стаття 14. Патентна інструкція. Матеріальні норми. Частина IV. Процедурні норми патентного права. Стаття 15. Євразійська заявка та видача євразійського патенту. Стаття 16. Перетворення євразійських заявок на національні па­тентні заявки.

Стаття 17. Підтримання чинності євразійських патентів. Стаття 18. Мито.

Стаття 19. Патентна інструкція. Процедурні норми. Частина V. Застосування Договору про патентну кооперацію (РСТ). Стаття 20. Застосування Договору про патентну кооперацію. Частина VI. Перехідні положення. Стаття 21. Пошук. Колегії. Частина VII. Різні положення.

Стаття 22. Незалежність національних патентних систем.

Стаття 23. Перегляд Конвенції.

Стаття 24. Урегулювання спорів.

Частина VIII. Інформаційні послуги.

Стаття 25. Поширення патентної інформації.

Частина IX. Прикінцеві положення.

Стаття 26. Підписання. Набрання Конвенцією чинності.

Стаття 27. Денонсація Конвенції.

Стаття 28. Депозитарій.

Для забезпечення функціонування ЄАПК створено Євразійську патентну організацію (ЄАПО). До її складу входять Адміністратив­на Рада та Євразійське патентне відомство (ЄАПВ) зі штаб-кварти­рою в Москві. ЄАПВ очолює президент, який вважається найви­щою посадовою особою ЄАПО. Діловодство ведеться російською мовою, яка є офіційною мовою ЄАПО. Організація діє на засадах самофінансування. Витрати фінансуються за рахунок мита та інших джерел (зокрема, видавничої діяльності).

Термін чинності Євразійського патенту (ЄАП) становить 20 років, рахуючи від дня подання євразійської заявки. ЄАП має такий самий статус, як і національний патент.

Критерій патентоспроможності винаходу ЄАПК: новизна, вина­хідницький рівень, промислова придатність.

ЄАПК передбачає можливість подання євразійської заявки без­посередньо ЄАПВ. Слід мати на увазі, що національне законодав­ство може передбачати дозвільний порядок у сфері закордонного патентування.

Заявку можна подавати без патентного повіреного, зареєстрова­ного в ЄАПВ.

Право на ЄАП належить винахіднику та його право наступнику. Обсяг охорони винаходу визначається його формулою.

Якщо євразійська заявка надсилається ЄАПВ безпосередньо, то йому ж і сплачується єдине процедурне мито, а якщо заявка надси­лається через національне патентне відомство, то такому відомству сплачується мито за виконання формальної експертизи та переси­лання заявки ЄАПВ, а єдине процедурне мито сплачується ЄАПВ.

Через 18 місяців з дати подання (або з дати пріоритету, якщо про нього заявлено) відбувається публікація заявки. У першому випадку заявка публікується разом зі звітом, а в другому — звіт публікується коли він надійде.

Заявник має право протягом 6 місяців з дати публікації заявки подати клопотання про проведення експертизи по суті. Вона прово­диться після сплати відповідного мита.

Якщо заявник не згоден з рішенням експерта ЄАПВ про відмову щодо видання ЄАП, то таке рішення може оскаржити колегії ЄАПВ. Негативне рішення ЄАПВ є остаточним і не підлягає оскарженню. Протягом 6 місяців з дати одержання такого рішення заявнику на­дається можливість перетворити його євразійську заявку на заявку на національний патент будь-якої з держав-учасниць ЄАПК. При цьому зберігається дата подання (дата пріоритету) цієї нещасливої євразійсь­кої заявки, і вона може шукати щастя в одержанні відповідного націо­нального патенту. Щоправда, за такі пошуки потрібно платити мито

За станом на початок 2004 р. Україна не була учасницею Євразій­ської конвенції, бо Верховна Рада України її не ратифікувала.