3.10. Гаазька угода про міжнародне депонування промислових зразків

(Hague Agreement Concerning the International Deposit of Industrial Designs)

Угода була укладена в 1925 p. Переглядалася в Лондоні в 1934 р. і Гаазі в 1960 р. Була доповнена «Додатковими актами», підписани­ми в Монако і Стокгольмі в 1961 і 1967 роках, а також «Протоко­лом», підписаним у Женеві в 1973 р. В 1979 р. до тексту Додатково­го акту були внесені поправки.

Угода відкрита для держав-учасниць Паризької конвенції. Рати­фікаційні грамоти і акти про приєднання здаються на зберігання Генеральному директорові ВОІВ.

Міжнародне депонування промислового зразка може відбувати­ся безпосередньо в Міжнародному бюро ВОІВ або ж за допомогою посередництва національного відомства у справах промислової влас­ності держави-учасниці Угоди, яка є країною походження промис­лового зразка (якщо це передбачено законодавством відповідної дер­жави). У національному законодавстві держав-членів може навіть міститися вимога про здійснення міжнародного депонування через посередництво свого національного відомства.

У кожній державі-учасниці Угоди, яка вказана заявником, міжна­родне депонування має ті самі наслідки, які воно мало б у тому ви­падку, коли б заявник виконав усі формальності, пов'язані з одер­жанням охорони, що передбачені національним законодавством, і коли б відомство цієї держави виконало всі передбачені у зв'язку з цим адміністративні процедури.

Про кожне міжнародне депонування ВОІВ публікує в періодич­ному бюлетені репродукцію промислового зразка. Як правило, репро­дукція в чорно-білому виконанні. На прохання заявника виконується кольорова репродукція. Заявник має право прохати відкласти публі­кацію на строк до 12 місяців від дати міжнародного депонування або ж, якщо заявляється клопотання про пріоритет, - від дати пріоритету.

Кожній державі-учасниці Угоди надається 6 місяців, рахуючи від дати міжнародного депонування, для відмови у наданні охорони промислового зразка Відмова має ґрунтуватися на нормах національ­ного законодавства

Міжнародне депонування може продовжуватися кожні 5 років Строк дії охорони не може бути меншим ніж 5 чи 10 років (у випад­ку його продовження) Клопотання щодо продовження подаються протягом останнього року першого п'ятирічного періоду

Припустимо, у якійсь краіні-учаснищ Угоди строк охорони ста­новить не 5, а 10 років та, окрім цього, передбачено продовження дії відповідного охоронного документа ще на додаткові 5 років У тако­му випадку в цій країні охорона відповідного промислового зразка на підставі міжнародного депонування має здійснюватися протягом аналогічного строку — за умови, що внутрішнім законодавством не передбачений інший порядок для міжнародного депонування

Викладений вище порядок депонування ще не застосовується щодо ряду краін-учасниць Угоди, які взяли на себе зобов'язання лише відповідно з «Актом», що був прийнятий у 1934 р

У згаданому Акті йдеться про те, що публікація про міжнародне депонування не містить репродукції промислового зразка Окрім цього, Акт передбачає, що наслідки міжнародного депонування авто­матично поширюються на всі держави-учасниці, за винятком дер­жави, що є в даному випадку країною походження (якщо це вста­новлено національним законодавством такої держави)

Кількість міжнародних депонувань, виконаних відповідно до Гаазької угоди, зростає, але не є значною на фоні національних реє­страцій промислових зразків Міжнародне бюро ВОІВ видає «Керів­ництво» для тих,-хто зацікавлений у процесі міжнародного депону­вання.

Держави-учасниці Угоди утворили відповідний Союз Розпочи­наючи з 1970 р Союз має Асамблею Краіни-члени Союзу, які при­єдналися до «Додаткового Стокгольмського акту», входять до скла­ду Асамблеї

Серед найголовніших завдань Асамблеї с лід назвати прийняття дворічної програми та встановлення ставок мита для процедури Га­азької угоди