§2. Цехове право й секрети виробництва

Перейдемо тепер до аналізу тієї ситуації, коли секрети вироб­ництва створюються у зв'язку з виконанням службового завдання, тобто коли діють взаємостосунки «роботодавець — найманий пра­цівник».

Цехове право {shop-right) — це право, яке не підлягає відкликан­ню. Воно є невинятковим і таким, що не передається, правом на використання секрету виробництва без зобов'язання сплачувати ро­ялті. В одному із судових рішень у США було зафіксовано, що це право є застосуванням принципів справедливості, бо оскільки най­маний працівник використовує час, обладнання й матеріали свого господаря для одержання конкретного результату, то господар спра­ведливо має право на використання того, що втілює його власність. Як правило, цехове право поширюється на об'єкти, які мають зв'я­зок з підприємницькою діяльністю працедавця. Окрім часу, облад­нання й матеріалів, найманий працівник для одержання секрету ви­робництва, в принципі, може залучати ще й кошти, кадри та інші види ресурсів працедавця. В деяких судових рішеннях у США про­звучала ще й вимога про те, що однією з умов визнання за працедав­цем цехового права є первинний дозвіл найманого працівника своє­му працедавцеві використовувати секрет виробництва без сплати спеціальної винагороди за це.

З метою уникнення невизначеностей які містяться в законо­давстві, щодо прав власності на секрети виробництва, значного по­ширення набула практика, коли від найманих працівників завчасно вимагають укладення договорів про передавання працедавцям будь- яких секретів виробництва, створених за період працевлаштування відповідних найманих працівників.

Ставлення американських судів до таких угод є досить схваль­ним за умови, що секрети виробництва резонним чином стосуються підприємницької діяльності працедавців, а термін їх чинності не виходить занадто далеко за межі періоду працевлаштування найма­них працівників у відповідних працедавців.

Для того, аби зменшити можливості працедавців для зловживан­ня, низка американських штатів прийняла закони, які регулюють передавання найманими працівниками відповідним працедавцям своїх службових винаходів. З цеховими правами на використання підприємцями секретів виробництва, створених їхніми найманими працівниками, тісно пов'язані угоди працедавців і найманих праців­ників про уникнення конкуренції після закінчення періоду працев­лаштування та про нерозкриття секретів виробництва, які стали відомі в результаті виробничої діяльності.

Багато трудових контрактів у країнах ринкової економіки і, зок­рема, у США містять положення, згідно з якими наймані працівни­ки зобов'язуються не розкривати довірені їм секрети виробництва й не конкурувати з працедавцем після зміни місця роботи.

Працедавці часто покладаються на угоди про уникнення конку­ренції для того, щоб запобігти використанню колишніми найманими працівниками цінної інформації, здобутої під час роботи. Але оскіль­ки такі угоди є певним обмеженням конкуренції, то суди ретельно їх вивчають і беруть до уваги лише тоді, коли вважають, що працедав­ця потрібно охороняти від неналежної і несправедливої конкуренції.

У ряді штатів США прийнято законодавство, яке регулює чинність угод щодо уникнення конкуренції^I.

Ті угоди про нерозкриття, які незаконним чином обмежують кон­курентів чи занадто перешкоджають фізичній особі в одержанні за­собів до життя, судами до уваги не беруться. Суди не підтримують спроби сторін під маскою угод про нерозкриття досягти того, що їм заборонено законом у рамках угод про уникнення конкуренції.

Коротко слід згадати і про такий аспект, як промислове шпигун­ство.