§2. Ліцензування прав, що випливають з копірайту

Статтею 31 Закону України «Про авторське право і суміжні пра­ва» встановлено: «Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути в ньому зазначені. Майнові права, не зазна­чені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані».

Якщо проаналізувати розвиток законодавства США у сфері копі­райту, то можна дійти висновку, що обсяг виняткових прав розши­рювався, а термін їх охорони збільшувався. Основними правами в контексті копірайту є права на:

• відтворення (репродукцію);

• адаптування;

• публічне розповсюдження;

• публічне виконання;

• публічний показ.

У статті 15 Закону України «Про авторське право і суміжні пра­ва» зазначено, що авторові або іншій особі, яка має авторське право, належить виняткове право дозволяти чи забороняти:

1. відтворення творів;

2. публічне виконання й публічне обнародування творів;

3. публічну демонстрацію й публічний показ;

4. будь-яке повторне оприлюднення творів, якщо воно здійсню­ється іншою організацією, ніж та, що здійснила перше оприлюд­нення;

5. переклади творів;

6. переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів;

7. введення творів як складових частин до збірників, антологій, енциклопедій тощо;

8. розповсюдження творів шляхом першого продажу, відчужен­ня іншим способом або шляхом здавання в май новий найм чи у прокат, іншим переданням до першого продажу примірників твору;

9. подання своїх творів до загального відома публіки таким чи­ном, що її представники можуть здійснити до ступ до твору з будь- якого місця й у будь-який час за їх власним вибором;

10. здавання в майновий і/або в комерційний прокат після пер­шого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або при­мірників аудіовізуальних творів, комп'ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи у відеограмі, або у формі, яку зчитує комп'ютер;

11. імпорт примірників творів.

Наведений перелік український законодавець не вважає вичерп­ним.

Фахівці вважають, що виняткові права у США є незалежними, кумулятивними й у певних випадках такими, що накладаються одне на інше^I.

Перші три виняткові права (відтворення, адаптування, публічне поширення) застосовуються до всіх видів копірайтоспроможних робіт, а решта — лише до деяких.

Копірайтне законодавство США 1976 р. вперше чітко надало виняткове право на публічний показ, розширило набір робіт, яким надаються виняткові права на публічне виконання, усунуло критерій прибутковості для публічного виконання, але передбачило деякі винятки щодо використання робіт з освітньою, урядовою, релігій­ною або іншою специфічною неприбутковою метою.

У законодавстві знайшла своє відображення доктрина «добропо­рядного використання» (fair use), що звільняє від відповідальності за несанкціоноване використання копірайтних робіт. Була запровад­жена відповідальність і примусові оплатні ліцензії за деякі види вто­ринних передач у кабельних телевізійних системах. Встановлена процедура для визначення резонних платежів (роялті) та умов вико­ристання певних копірайтних робіт некомерційними передавачами у випадках, коли вони не в змозі укласти оплатні ліцензійні угоди. Було створено Трибунал з копірайтних роялті для визначення ста­вок роялті й ліцензійних умов.

Встановлені оплатні примусові ліцензії для третіх осіб за виго­товлення й розповсюдження фонограм недраматургічних музичних творів після того, як власник копірайту чи особа, ним уповноважена, публічно поширила таку роботу у США. Подібна ліцензія не дозво­ляє неуповноважене тиражування зафіксованих звуків такої фоног­рами й вимагає уповноваження власником оригіналу фонограми на тиражування зафіксованих звуків.

Чинне законодавство вимагає ліцензію на використання копірай- тних недраматургійних музичних творів в автоматах, що приводять­ся в дію монетами.

Відображена в законодавстві «доктрина першого продажу» озна­чає, що володар законно виготовленого примірника має право на продаж та інше відчуження цієї роботи, не запитуючи дозволу влас­ника копірайту. Заборонена пряма чи опосередкована оренда комп'ю­терного забезпечення. Заборона не поширюється на програми, що містяться в таких товарах, як автомобілі, калькулятори, відеоігри^I.

Правовідносини у зв'язку з вільним використанням творів регу­люються в Україні статтями 21-25 Закону України «Про авторське право і суміжні права».

Система реєстрації копірайту, запроваджена у США відповідно до копірайтного законодавства 1976 р., передбачає, що будь-який засвідчений підписами документ, котрий стосується копірайту, на­приклад заповіт чи закладна, може бути зареєстрований. Для цього необхідно вказати твір і заявити, що на нього є копірайтні права.

Отже, надання власником копірайту виняткових прав або їх час­тини іншій особі чи особам звичайно засвідчується ліцензією, яка (як було зазначено вище) є усним або письмовим дозволом на вико­ристання твору чи його частини. Очевидно, що найчастіше мають місце невиняткові ліцензії на передання прав, які випливають з копі­райту. Як правило, невиняткові ліцензії надають дозвіл на певне одно­разове використання твору або на одноразове введення його частини.

Наприклад, якщо певний автор створює власний твір і хоче ви­користати у своїй книзі фотографію з книги іншого автора, то він звертається до відповідного власника копірайту за дозволом викори­стати дану фотографію лише в цій книзі. Якщо власник копірайту на фотографію не заперечує, то такий дозвіл і становить собою неви- няткову ліцензію. Надання дозволу може бути безкоштовним або ж за відповідну компенсацію. Грошова компенсація за надання ліцензії має назву роялті.

До наданого права на використання фотографії потрібно стави­тися обережно. Дозвіл на використання фотографії в першому ви­пуску книги зовсім не означає, що її можна використовувати й у подальших виданнях книги. Запити на одержання дозволу й сам дозвіл необхідно чітко формулювати.

Згаданий вище принцип «роздільності копірайту» полягає в тому, що право на показ фільму на телебаченні автоматично не означає права на дистриб'юторство касет, які містять цей фільм.

Власник копірайту може видати іншій особі виняткову ліцензію на використання певного твору на певній території протягом певно­го проміжку часу.

Для захисту копірайтних прав, що порушуються, у СІЛА нео­бов'язково реєструвати ліцензію чи інший документ про передан- ня. Можна без цього обійтися. Але відповідна реєстрація розгля­дається як «конструктивне повідомлення про володіння». Права на копірайт у СІЛА теж реєструвати не обов'язково. Але до тих пір поки така реєстрація не буде виконана, відсутня можливість зареє­струвати виняткову ліцензію чи інший документ про передання копірайту^I.

Реєстрація створених оригіналів можлива і в Україні. Зокрема, це передбачено статтею 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права». Вказаний механізм досить широко використовуєть­ся на практиці. Його можна розглядати як підтвердження державою монопольного характеру власності на конкретний твір.

Законодавство України передбачає й можливість укладання ав­торських договорів про передавання виняткового або невиняткового права. Цьому присвячена стаття 32 зазначеного вище Закону. В Укра­їні, як і в США, дозвіл може надаватися на використання твору од­ним чи всіма відомими способами.

Невиняткова ліцензія надає ліцензіатові право використовувати твір дозволеним способом поряд з автором та іншими ліцензіатами невиняткової ліцензії. Водночас виняткова ліцензія надає право тільки ліцензіатові використовувати твір дозволеним способом. Тобто ліцензіар не має права використовувати свій твір протягом терміну чинності ліцензійної угоди.

Українське законодавство передбачає, що право на використання твору може обмежуватися у просторі, часі й за змістом. Статті 33 і 34 аналізованого тут Закону України присвячено авторському дого­ворові. В «Додатках» до цього посібника наводиться зразок авторсь­кого (видавничого) договору. Зауважимо, що неперевершеним взірцем цей зразок вважати не можна. Оскільки нині в Україні ав­торів та їхніх творів значно більше, ніж видавництв з їхніми можли­востями, то нинішні авторські договори більшу схильність виявля­ють до видавництв. Сподіваємося, що колись і в Україні настануть часи, за яких автори й видавництва боротимуться в однакових ваго­вих категоріях. Стаття 33 українського закону передбачає, що відповідні відомства і творчі спілки можуть розробляти типові ав­торські договори (зразки авторських договорів).

В Україні договори про передання прав на використання творів укладаються в письмовій формі. Лише договір про використання (опублікування) твору в періодичних виданнях (газетах, журналах тощо) може укладатися в усній формі.

Предметом договору про передання прав на використання твору не можуть бути права, яких не було на момент укладання договору.

Договір про передання прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється передаване право, розміру й порядку виплати ав­торської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди).

У США, як і в Україні, гострою є проблема авторства робіт, ви­конаних найманими працівниками. У разі таких робіт працедавець чи інша особа, для якої готувалася ця робота, вважається її автором. Оскільки Конституція США передбачає надання виняткових прав тільки авторам, то дехто з американських фахівців вказує на консти­туційну сумнівність автоматичного надання виняткових прав праце­давцям без наявності згоди на це відповідних авторів^I.

Дехто з американських фахівців зазначає: якщо Конгрес США, приймаючи копірайтне законодавство, розуміє під автором працедав­ця, то це відкриває шлях до того, що й інші категорії осіб можуть претендувати на статус автора.

Нині в СІЛА працедавець стає власником коиірайту, якщо між ним і найманим працівником відсутня домовленість щодо протилеж­ного.

В Україні первинним суб'єктом авторського права є автор, це передбачено статтею 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права». Відповідно до статті 16 зазначеного Закону авторсь­ке особисте майнове право на твір, створений за угодою з автором, який працює за наймом, належить його авторові, але виняткове май­нове право на використання такого твору належить працедавцеві, якщо інше не передбачене угодою.

Прикладом ліцензування суміжних з авторськими прав може слугувати діяльність Американського товариства композиторів, ав­торів і видавництв (АБСАР). Воно має невиняткові права на ліцен­зування недраматургічних вистав музичних творів своїх членів. То­вариство видає телерадіомовникам та іншим користувачам ліцензії на виконання будь-якого твору, що входить до його інвентаризацій­ного переліку. За надання ліцензій їхні користувачі сплачують То­вариству обумовлену частку надходжень. Одержані роялті розподі­ляються серед членів Товариства за допомогою складної формули. Товариство здійснює моніторинг використаних музичних творів з метою вияву фактів неліцензованого використання копірайтних робіт.

Іншою організацією, що здійснює ліцензування недраматургічних творів у США, є «Бродкастінг м'юзік». Її створили телерадіомовни- ки в 1939 р. для конкуренції зі згаданим вище Товариством.

Отже, як переконує досвід США, країни ринкової економіки вже мають механізм створення й використання об'єктів авторських прав як їхніми власниками, так і ліцензіатами. Зрозуміло, що він і надалі удосконалюватиметься. Наприклад, правову охорону звукозаписів було запроваджено у США порівняно недавно (в 1972 р.). Певні заходи неодмінно вживатимуться й у майбутньому. Оскільки біль­шість авторів самі не в змозі постачати на ринок свою продукцію, то вони завжди вдаватимуться до послуг посередників — виконавців тво­рів, видавничих працівників, телерадіомовників та ін. А це означає, що копірайтна монополія завжди в тій чи іншій формі ліцензувати­меться. Зрозуміло, що досвід у цій царині країн високорозвиненої ринкової економіки є корисним для вивчення й застосування в Ук­раїні.

Слід вітати формулювання частини 8 статті 33 Закону України «Про авторське право і суміжні права»: «Усі майнові права на вико­ристання твору, які передаються за авторським договором, мають бути в ньому зазначені. Майнові права, не зазначені в авторському дого­ворові як передані суб'єктом авторського права, вважаються такими, що не передані, і зберігаються за ним».

Контрольні запитання

1. Чи залежить авторське право і право власності на матері­альний об'єкт, у якому відображено твір, одне від іншого згідно із законодавством України і США?

2. Як у США розуміють передання володіння копірайтом?

3. Чи вважається у США невиняткова ліцензія переданням ко- пірайту?

4. Як Ви розумієте невиняткову ліцензію на використання ко- пірайтного твору?

5. Чи передбачене в США передання копірайту в усній формі?

6. Що означає принцип «роздільності» копірайту?

7. Що означає принцип «нероздільності» копірайту?

8. Чим викликана поява принципу «роздільності» копірайту?

9. Які основні права у США охороняються копірайтом?

10. Які виняткові права має в Україні автор чи особа, яка во­лодіє авторським правом?

И. Коли у США вперше було чітко визнано виняткове право на публічний показ?

12. Як Ви розумієте «добропорядне використання» копірайтних творів?

13. У чому полягає зміст «доктрини першого продажу»?

14. Чи дозволяється у США пряма або опосередкована оренда комп'ютерного забезпечення?

15. Ваше розуміння реєстрації контракту як «конструктивного повідомлення» громадськості про володіння копірайтом.

16. Що в Україні, згідно із Законом «Про авторське право і суміжні права», вважається «презумпцією авторства»?

17. Чи передбачає законодавство України можливість укладан­ня ліцензійного договору на використання твору?

18. Чи можна, згідно із законодавством України, розглядати ав­торський договір як різновид ліцензійного договору на ви­користання твору?

19. Хто в Україні вважається співавторами твору?

20. Чи всі об'єкти авторських творів можна в Україні вільно відтворювати в особистих цілях?

21. Коли в Україні твір переходить у суспільне на дбання?

22. Як в Україні відбувається відчуження майнових прав суб'єктів авторського права?

23. Як передати в Україні права на використання твору?

24. Чим відрізняється в Україні авторський договір про пере- дання виняткового права на використання твору від авторсь­кого договору про пере дання невиняткового права на вико­ристання твору?

25. Чи можна в Україні договір про передання права на викори­стання твору укласти в усній формі?

26. Що в Україні вважається суттєвими умовами договору про передання прав на використання творів?

27. Де в Україні вирішуються спори про відповідальність за не­виконання умов авторських договорів?

ЛІЦЕНЗІЙНЕ ВИКОРИСТАННЯ НОУ-ХАУ Й ШОУ-ХАУ