
- •Г.Г. Дахно право інтелектуальної власності Видання друге, їіерероблене і доповнене
- •Розділ і охорона об'єктів інтелектуальної власності
- •§1. Україна
- •§1. Україна
- •Правові засади охорони знаків для товарів і послуг та зазначень походження товарів
- •§1. Україна
- •§1. Україна
- •§1. Україна
- •§1. Україна
- •§1. Україна
- •Глава 46 «Право інтелектуальної власності на комерційну таємницю» містить 4 статті. Процитуємо їх.
- •§1. Україна
- •§1. Зарубіжне патентування й ліцензування винаходів
- •§2. Ліцензія — своєрідна «оренда» патенту
- •§3. Ліцензування патентів і антимонопольне законодавство
- •§4. Цивільний кодекс України та Господарський кодекс України про майнові права інтелектуальної власності та комерційну концесію
- •Глава 75 «Розпорядження майновими правами інтелектуальної власності» Цивільного кодексу України побудована так:
- •Глава 16 «Використання у господарській діяльності прав інтелектуальної власності» Господарського кодексу України має таку структуру:
- •Глава 76 «Комерційна концесія» Цивільного кодексу України містить такі статті:
- •Глава 36 «Використання у підприємницькій діяльності прав інших суб'єктів господарювання (комерційна концесія)» Господарського кодексу України має таку структуру:
- •§5. Нормативна база ліцензійної діяльності в Україні щодо винаходів, корисних моделей, промислових зразків, топографій інтегральних мікросхем і сортів рослин
- •§1. Товарний знак — символ гудвілу
- •§2. Ліцензування товарних знаків
- •§3. Франчиза (франчайзинг)
- •§4. Ліцензування фірмових найменувань і сертифікаційних марок
- •§1. Право власності і авторське право
- •§2. Ліцензування прав, що випливають з копірайту
- •§1. Ліцензування секретів виробництва
- •§2. Цехове право й секрети виробництва
- •§3. Промислове шпигунство
- •3.2. Багатостороння конвенція з уникнення подвійного оподаткування копірайтних роялті (Multilateral Convention for the Avoidance of Double Taxation of Copyright Royalties)
- •3.3. Бернська Конвенція про охорону літературних і художніх творів (Bern Convention for the Protection of Literary and Artistic Works)
- •3.5. Буенос-Айреська конвенція
- •3.6. Вашингтонський договір про інтелектуальну власність
- •3.8. Всесвітня конвенція про авторське право ( Universal Copyright Convention)
- •3.9. Всесвітня організація інтелектуальної власності (World Intellectual Property Organization)
- •3.10. Гаазька угода про міжнародне депонування промислових зразків
- •3.11. Договір воів про авторське право (wipo Copyright Treaty)
- •3.12. Договір воів про виконання та фонограми ( wipo Performances and Phonograms Treaty)
- •3.13. Договір про міжнародну реєстрацію наукових відкриттів (Agreement ort International Recorded Scientifice Discoveries)
- •3.14. Договір про патентне право (Patent Law Treaty)
- •3.15. Договір про патентну кооперацію {Patent Coopйration Treaty)
- •3.16. Договір про право з товарного знаку ( Trademark Law Treaty)
- •3.17. Договір про реєстрацію фільмів (Film Registration Treaty — frt)
- •3.19. Конвенція про видачу європейських патентів (Європейська патентна конвенція) Convention on the Grant of European Patents (European Patent Convention)
- •3.20. Конвенція про європейський патент для «Спільного ринку» (Конвенція про патент Співтовариства) Convention on the European Patent for the Common Market
- •3.21. Конвенція про охорону виробників фонограм від не уповноваженого тиражування їх фонограм (Женевська конвенція)
- •3.23. Конвенція про придушення обігу та продажу соромітливих публікацій (Convention for the Suppression ofthe Circulation and Traffie in Obscene Publications)
- •3.24. Лісабонська угода про найменування місць
- •3.25. Локарнська угода про встановлення Міжнародної класифікації промислових зразків (Locarno Agreement Establishing an International Classification for Industrial Designs)
- •3.26. Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків і 89і р. Та Протокол 1989 р. До неї (Madrid Agreement Concerning the International Registration of Marks)
- •3.27. Мадридська угода про припинення неправдивих або таких, що вводять в оману, вказівок походження товарів (Madrid Agreement for the Repression ofFalse or Deceptive Indications of Source of Goods)
- •3.28. Міжнародна конвенція з охорони нових сортів рослин (International Convention for the Protection of New Varieties of Plauts)
- •3.29. Міжнародна конвенція про охорону виконавців, виробників фонограм і організації мовлення (Римська конвенція)
- •3.30. Найробійський договір про охорону олімпійського символу (Nairobi Treaty on Protection Of the Olympic Symbol)
§2. Ліцензування товарних знаків
В Україні нормативним актом у даній сфері є «Інструкція про подання, розгляд, публікацію та внесення до реєстру відомостей про передачу права власності на знак для товарів і послуг та видачу ліцензії на використання знака для товарів і послуг». Затверджена наказом Міносвітнауки від 3 серпня 2001 р. (№ 576). Зареєстровано в Мінюсті України 17 серпня 2001 р., № 718/5909 (Офіційний вісник України. 2001. № 34).
У пункті 2.3.2 Інструкції ставиться вимога, аби ліцензійний договір містив умову про те, щоб рівень якості товарів і послуг, виготовлених чи наданих за договором, не був нижчим від рівня якості товарів і послуг власника свідоцтва на товарний знак і щоби власник свідоцтва здійснював контроль за виконанням цієї умови. Згадана норма запозичена із Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 23 грудня 1993 р. До речі, на таку вимогу можна натрапити й у законодавствах інших держав світу.
Тривалий час на Заході товарні знаки розглядалися в контексті «теорії джерела». Це означає, що вони трактувалися як такі, що вказують споживачеві на фізичне джерело або походження продукту чи послуги, з якими використовується відповідний знак. У рамках цієї теорії використання товарних знаків особами, не пов'язаними зі справжнім джерелом виробництва товарів, є неможливим. Вважалося, що ні поступка товарним знаком, ні його ліцензування неможливі без передавання всього бізнесу продавця.
Але в 1930-х роках погляди на товарний знак у США почали змінюватися. Його стали розглядати не лише як вказівку на фізичне джерело товарів і послуг, але і як індикатор якості. З цього випливає, що з точки зору споживача, продукти, які продаються під певним товарним знаком, мають бути однієї і тієї ж якості, незалежно від фізичного джерела або виробника цих товарів. Така вимога зовсім не означає, що товари мають бути неодмінно високої якості. Ставиться вимога, аби товари промарковані конкретним товарним знаком, мати однакову якість. А вона може бути високою, середньою й низькою. Сучасний споживач вбачає в товарному знакові символ однакової якості й мало цікавиться фізичним джерелом товарів і правовими стосунками між власником товарного знака та особами, що керують функціонуванням різних джерел роздрібного продажу товарів, які купує споживач. Отже, нинішня практика ліцензування товарних знаків базується на «теорії якості». Ця теорія дає змогу власникові товарного знака його ліцензувати. Його користувач (ліцензіат) може одержувати сировину, комплектаційні вироби тощо від будь-яких осіб, але ліцензіар мусить контролювати якість продуктів, що постачаються ліцензіатом на ринок. Прийняття в 1946 р. у США закону з товарних знаків (так званого «Акта Ленхема») знаменувало офіційне визнання американською державою «теорії якості».
Якщо товарним знаком не можна поступитися без передавання гудвілу (як уже зазначалося вище в цій лекції), то, як вважають деякі фахівці, товарний знак можна ліцензувати без передавання гудвілу. В такому разі ліцензування товарного знака дозволяється, але неодмінно за умови, що ліцензіар контролюватиме якість товарів. До речі, у законодавстві України така норма також передбачена (про це згадувалося вище).
У принципі в США ліцензію на використання товарного знака можна отримати навіть в усній формі. Але перевага віддається письмово складеній ліцензійній угоді, оскільки в ній чітко можна зафіксувати вимогу про те, що ліцензіар повинен здійснювати контроль за якістю товарів ліцензіата, щодо яких застосовується товарний знакI.
«Голим ліцензуванням» вважається таке, за якого ліцензіар не здійснює контролю за якістю й типом товарів, стосовно яких вживається товарний знак. Відповідне використання товарного знака вважається обманом споживачів. Неконтрольоване («оголене») ліцензування призводить до втрати виконання товарним знаком функцій символу якості й контрольованого джерела походження товарів. Неконтрольоване ліцензування спричинює втрату символом свого значення як товарного знака.
Вважають, що передавання знака без економічних чинників, що стосуються якості товарів, ним маркованих, підриває сподівання споживачівII.
Ліцензіат, якість товарів якого контролюється власником товарного знака, ліцензія на використання якого надана зазначеному ліцен- зіатові, вважається «спорідненою компанією». Доречно зауважити, що контроль не повинен порушувати, насамперед, антимонопольне законодавство. Чому існує така пересторога? Тому, що під приводом контролю могли виконуватися дії, спрямовані на згортання економічної конкуренції. А відсутність конкуренції у країнах ринкової економіки — справді смертельна загроза для їхнього подальшого поступу.
У ФРН все ще продовжують керуватися «теорією джерела», в рамках якої ліцензування товарного знака вважається неможливим. В Україні, як, до речі, й у колишньому Радянському Союзі, дотримуються «теорії якості», тобто допускають використання товарного знака на ліцензійній основі іншими, окрім власника знака, особами. Чинне українське законодавство дозволяє передавання права власності на знаки для товарів і послуг на підставі договорів. Дійсною вважається лише письмова форма договору, яка до того ж має бути зареєстрована в Державному патентному відомстві України.
Перейдемо тепер до аналізу такого явища, як «франчиза» (фран- чайзинга).