§2. Ліцензія — своєрідна «оренда» патенту

Як відомо, патент є монополією, яку визнає закон. Американські фахівці зазначають, що в США деякі компанії одержують патенти з метою блокування конкуренції. Інші ж фірми одержують патенти для того, аби, спираючись на них, фінансувати великі програми і одер­жувати роялті, зміцнювати своє становище лідерів і залучати здо­буті патенти для перехресного ліцензування з метою одержати на­томість чужу технологію, котра їх зацікавила. Ще інші компанії використовують одержані патенти як щит, що прикриває просуван­ня їхніх товарів на ринок Патент є досить широким і містким яви­щем Патенти можуть використовуватися як агресивним способом, так і оборонним Оборонна функція патенту означає, що йому відво­дять роль охоронця проти спроб конкурентів викинути патентовлас- ника з ринку Агресивна роль патенту виявляється в активних діях проти інших підприємств, спираючись на накопичений «патентний портфель»^I

Ліцензування патентів може відбуватися на винятковій чи неви- нятковій основі Зокрема, в США, виняткова ліцензія вважається такою, яка надає право на використання запатентованого винаходу чи промислового зразка тільки одній особі При цьому навіть патен- товласник (кажучи інакше, ліцензіар) не має права на користування ліцензованим винаходом і промисловим зразком протягом визначе­ного в ліцензійному договорі строку У принципі в США ліцензіар може користуватися своїм винаходом, на який він надав виняткову ліцензію, але за умови, що це чітко зафіксовано в ліцензійній угоді^II

Фактично виняткову ліцензію можна розглядати як тимчасове передавання патенту Практика свідчить, що за надання виняткових ліцензій ліцензіари одержують більші суми ліцензійних платежів, ніж за надання невиняткових ліцензій

Хоч надання виняткових ліцензій забезпечує більші надходжен­ня, але для цього потрібно й більше часу Надання невиняткових ліцензій ряду підприємців зумовлює швидку появу відповідного товару на ринку На практиці доводиться ретельно зважувати плюси й мінуси виняткових і невиняткових ліцензій для того, щоб вибрати найбільш вигідний варіант

Основними видами ліцензійних платежів є одноразові платежі (lump sum), роялті (royalty) й виплата в розстрочку (installments) Платежі, зокрема, можуть пов'язуватися з такими чинниками, як кіль­кість виготовлених товарів, обсяг оптових або роздрібних продажів Трапляються ліцензійні платежі у вигляді частки від загальних про­дажів ліцензіата, якщо такий спосіб підрахунку став зручним для сторін Але практично ніколи не буває ув'язування ліцензійних пла­тежів з прибутками ліцензіата По-перше, прибуток є важливою комерційною таємницею, до якої сторонніх не допускають. По-дру­ге, можуть складатися ситуації, коли прибуток спеціально не ство­рюється (наприклад, з метою уникнення податків).

Досить поширені так звані «ковзаючі роялті». За цією схемою ліцензіар і ліцензіат беруть на себе ризик впровадження товару на ринок. Це означає, що протягом початкового періоду освоєння рин­ком відповідного товару ліцензіар не одержує роялті. Ліцензіат теж не має зиску від реалізації товару на ринку, оскільки кошти вклада­ються в освоєння виробництва ліцензованого продукту і його марке­тинг. Після того, як товар ринком сприйнятий, ліцензіар і ліцензіат мають з цього зиск.

Якщо на ринку з'являється унікальний продукт підвищеного попиту (а це практично неодмінна риса запатентованого виробу), то на нього спочатку встановлюється монопольно висока ціна. Після задоволення потреб багатшої частини споживачів, настає черга прода­жу товару для інших верств населення за нижчими цінами. Зниження відносних надходжень ліцензіара (у прив'язці до одиниці виробу) компенсується зростанням загальних надходжень з урахуванням роз­ширення продажів.

Сплата платежів за патентними ліцензійними угодами припи­няється, коли патент втрачає чинність і його об'єкт стає суспільним, а не приватним надбанням. Якщо ліцензійна угода, окрім надання права на використання запатентованого винаходу, містить ще й сек­рети виробництва, то окремі роялті можуть сплачуватися й у тому разі, коли закінчується строк чинності патенту чи він визнається недійсним.

У США патент вважається особистою власністю {personal property) і його можна продати, заставити, заповісти. Поступка па­тентом має оформлятися в письмовому вигляді. Патентне законодав­ство передбачає також часткову поступку прав на патент. Наприк­лад, можна поступитися половиною патенту, його третиною, четвертиною, п'ятою частиною тощо. Якщо поступка патентом не реє­струється впродовж трьох місяців у Патентному відомстві США, то вона вважається недійсною щодо наступного покупця патенту^I.

Придбання невиняткової ліцензії розглядаються у США як запо­рука того, що ліцензіар не висуватиме до ліцензіата претензій щодо порушення ним виняткових прав ліцензіара під час використання його винаходу чи промислового зразка Але для цього необхідно, аби його використання не спричинювало відхилення від умов укладеного між ліцензіаром і ліцензіатом договору Якщо використання ліцензі- атом запатентованого винаходу виходить за межі укладеного догово­ру, то ліцензіат вважається порушником і повинен нести відпові­дальність^II

Доречно зазначити, що англійське слово «license» (ліцензія) по­ходить від латинського «licentia», що означає свобода, право Тому невиняткову ліцензію з точки зору ліцензіара розглядають як відмо­ву від права подавати позов проти ліцензіата за ті дп, які за відсут­ності ліцензії, підлягали б відповідальності^I

Отже, ліцензійна угода є угодою про своєрідну оренду патенту Виняткова ліцензійна угода — це монопольна оренда, а невиняткова — колективна оренда відповідного патенту

Складання ліцензійної угоди нагадує складання будь-якого іншого контракту Необхідно передбачити всі варіанти суперечностей і не­порозумінь, які можуть виникнути під час виконання угоди, та ме­ханізм їх розв'язання^II