14. Індивідуальний і ринковий попит

Попит визначається як платоспроможна потреба, тобто та потреба, задоволення якої суб’єкт здатен оплатити. Це всі співвідношення між можливим діапазоном цін та кількістю товарів.

Індивідуальний попит на благо – це обсяг блага, які окремий споживач бажає і має можливість, виходячи із свого фін. стану, придбати на ринку за кожною конкретною ціною.

Ринковий попит на певне благо – це попит на це благо всієї сукупності споживачів. Ринковий попит складається з суми індивідуальних попитів.

Ринковий попит – це попит, який характеризує сукупність обсягів товару, на

який перд’являється попит. При умові, що ціна задовільняє всіх покупців товару.

Крива ринкового попиту – це крива, яка визначається сумою індивідуальних попитів при кожній ціні. Крива ринкового попиту складається з кривих індивідуального попиту.

Індивідуальний і ринковий попит на товар залежать від ціни. Ця залежність обернена оскільки за інших незалежних умов, за одну й ту саму суму грошей можна придбати більше товарів за нижчою ціною.

Крива ринкового попиту показує загальний обсяг опиту всіх споживачів при будь-якій ціні (рис.1).

Вона виникає шляхом складання індивідуальних по питів. Оскільки криві індивідуальних попитів мають від'ємний нахил, то і крива ринкового попиту також матиме відповідний нахил.

15.Фактори зміни попиту

Існує принципова різниця між зміною величини попиту (обсягу попиту) і зміною попиту (в цілому).

Крива попиту

D – попит

Р – ціна

Q – обсяг попиту

Якщо при зменшенні ціни від Р₁ до Р₂ обсяг попиту збільшується від Q₁ до Q₂ то ми говоримо про зміну величини попиту, яка може бути показана динамікою попиту вздовж кривої попиту D від точки а до точки б.

Тобто дія цінових факторів приводить до зміни величини попиту, що спостерігається в процесі його переміщення від однієї до іншої точки кривої попиту (D) , яка залишається незмінною.

Попит на товар визначається всіією кривою попиту (D).

У процесі розвитку економічного життя попит на різні товари постійно змінюється. Динаміка та характер цих змін обумовлюється змінами всіх факторів, що впливають на попит.

У цьому випадку відбувається зміна попиту в цілому, тобто попит на певний товар змінюється (збільшується чи зменшується) при кожному значенні (P₁, Р₂,….Р_п). Геометрично зміна попиту (його збільшення чи зменшення) відображаэться переміщенням кривоъ попиту D вправо(D₁) чи вліво(D₂)/

Переміщення кривої D в положення D₁ може відбуватися під впливом збільшення доходу споживача, переміщення кривої D в положення D₂ - під впливом його зменшення. Переміщення кривої попиту в право означає збільшення попиту (D₁) переміщення кривої попиту вліво – зменшення попиту (D₂).

Фактори, що приводять до переміщення кривої попиту:

доходи споживачів

кількість покупців

смаки і уодобання

ціни і доступність споріднених товарів

сподівання та особливі фактори.

Поняття “зміна попиту” (переміщення кривої попиту вправо чи вліво) не слід зимішувати з поняттям “зміна обсягу попиту”, тобто переміщення по кривій попиту вниз чи вгору. В останньому випадку при такому переміщенні сам попит не зміннюється, а збільшується чи зменшується Q – кількість товару, на яку змінюється обсяг попиту за тією чи іншою ціною.

16. Пропозиція та закон пропозиції.

Пропозиція (S)— це кількість товару, яку виробник бажає та може запропонувати на продаж в деякий проміжок часу за певних умов. Індивідуальна S — кількість товару, що може запропонувати окрема фірма. Ринкова S — всі виробники товару на ринку. Обсяг пропозиції — це кількість товару, яку виробник пропонує на продаж за кожним рівнем ціни в одиницю часу за певних умов. На S впливають цінові та нецінові фактори — ціна товару, ціна альтернативних товарів, ціни на ресурси, технологія виробництва, податки і дотації, інші. Закон пропозиції стверджує, що чим вища ціна товару, за інших однакових умов, тим більше стимулюється виробництво і продаж саме цього товару. Ціна для виробників є не витратами (як для покупців), а доходом. Тому продавець намагається виробляти товари з більш високою ціною. Залежність між високими цінами та збільшенням пропозиції є такою: за високих цін на продаж пропонується більша кількість даного товару, ніж за низьких цін. Крива пропозиції - це графічна залежність обсягу пропозиції від ціни. На відміну від кривої попиту, ця крива при зростанні ціни товару має не відємну, а позитивну залежність між ціною та кількістю товару, що пропонується.

17. Поняття еластичності. Види еластичності. Практичне застосування теорії еластичності.

Метою побудови всякої моделі є можливість описати взаємозв’язки, які існують між, економічними параметрами. Це дає можливість пояснити і передбачити, як зміна будь-якого фактора впливає на інші параметри. Вирішити цю проблему можна за допомогою поняття еластичності.

Еластичність – це чутливість однієї економічної змінної до зміни іншої економічної змінної. Еластичність вимірюється коефіцієнтом еластичності, - чинник, який показує як зміна однієї економічної змінної на 1% впливає на зміну іншої економічної змінної; розраховується за формулою:

, де Q- зміна обсягу виробництва; Р – зміна ціни на товар.

Абсолютне значення коефіцієнта еластичності може мінятися в діапазоні від 0 до ~. В залежності від цього попит може бути:

абсолютно нееластичним (Е=0), це означає, що будь-яка зміна ціни не викликає ніякої зміни у величині попиту (рисунок 17a);

нееластичним (0<E<1), це означає, що попит зростає (падає) повільніше, ніж змінюється ціна(рисунок 17б);

одинично еластичним (Е=1), це означає, що попит зростає (падає) відповідно до зміни ціни(рисунок 17г);

еластичним (1<E< ~), це означає, що попит зростає (падає) швидше, ніж ціна(рисунок 17в);

абсолютно еластичним (Е=~), це означає, що нескінченно мала зміна ціни викликає нескінчене розширення попиту(рисунок 17).

Інформація щодо коефіцієнтів еластичності попиту є особливо важливою для виробників, тому що вона дає можливість судити про величину вигоди, яку вони можуть отримати від зміни ціни. Якщо попит високо еластичний (Е>1), то невелике зниження в ціні приведе до зростання виручки, а її підвищення – до скорочення обсягу продаж. Коли ж попит нееластичний (Е<1), то залежність буде прямою: підвищення ціни приведе до збільшення виручки, а зниження – до її скорочення. Якщо ж еластичність одинична, то зміни в ціні товару не вплинуть на обсяг продаж.

Види еластичності. Розрізняють наступні види еластичності:

1. цінова еластичність – визначає реакцію попиту на зміну ціни товару: ;

1. перехресна еластичність – показує на скільки відсотків зміниться обсяг попиту на товар А, якщо ціна на товар В зміниться на 1%. Коефіцієнт такої еластичності несе вагому інформацію щодо досліджуваних товарів. Коли коефіцієнт перехресної еластичності близький до нуля, то це вказує на те, що товари А і В виступають на ринку як незалежні. Коли ж перехресна еластичність суттєво відмінна від нуля, це говорить про те, що товари А і В взаємопов’язані у споживанні, є субститутами. Від’ємна перехресна еластичність вказує на те, що товари А і В є взаємодоповнюючими

;

2. еластичність попиту від доходу – характеризує на скільки відсотків зміниться попит на товар, якщо доход зміниться на 1%. Позитивна еластичність попиту від доходу означає, що споживач вважає товар повноцінним і збільшує його закупку, якщо його дохід зростає. Від’ємна еластичність попиту від доходу свідчить про те, що цей товар є для споживача неповноцінним і він буде скорочувати споживання цього товару, коли дохід його буд зростати. Близька до нуля еластичність попиту від доходу говорить про те, що даний товар для споживача є нейтральним і він не буде змінювати обсягу закупок цього товару, якщо дохід його буду змінюватися

Концепція еластичності мас численні сфери практичного застосування. Однією з них є цінова стратегія продавців. Так, продавцям, результати діяльності яких пов'язані з обсягом купівлі-продажу продукції, важливо визначити, яку ціну призначити, щоб отримати найбільший виторг, чи варто її знижувати або підвищувати. Наприклад, власник кінотеатру чи стадіону зацікавлений у встановленні оптимальної ціни на квитки, яка дозволить продати максимальну їх кількість і заповнити глядацькі місця. Сукупний виторг продавців одночасно є видатками покупців, тому зв'язок між показником еластичності і зміною видатків представляє інтерес для обох сторін.

Якщо попит на товар еластичний (|Е_d| > 1), то незначне зниження ціни набагато збільшує видатки покупців (виторг продавців). Це ілюструє графік на рисунку 18.

P

P1 A

P2 B

P3 E

P4 F

D

0 Q1 Q2 Q3 Q4 Q

Рисунок.18. Взаємозв'язок між еластичністю попиту і видатками (виторгом)

Сукупний виторг обчислюємо як TR=Р*Q , на графіку це буде площа прямокутників OP₁AQ₁ і OP₂BQ₂. Рисунок показує, що втрати виторгу від зниження ціни з Р₁ до Р₂ (прямокутник зі знаком "мінус") значно менші, ніж приріст виторгу від збільшення обсягу покупок з Q₁ до Q₂ (прямокутник зі знаком "плюс"). І навпаки, підвищення ціни на еластичному відрізку кривої попиту призведе до зменшення виторгу.

Отже, якщо попит еластичний, ціна і виторг змінюються у протилежних напрямках.

У нижній частині кривої попиту, де попит нееластичний (|Е_d| < 1) , зниження ціни з Р₃ до Р₄ зменшує також і виторг, тому що втрати виторгу від зниження ціни (прямокутник зі знаком "мінус") значно перевищують приріст виторгу від збільшення обсягу (прямокутник зі знаком "плюс"). Таким чином, якщо попит нееластичпий, виторг і ціпа змінюються в одному напрямку.

У випадку одиничної еластичності в точці кривої попиту, |Е_d| =1, видатки покупців і виторг продавців досягають максимальної величини.

Якщо попит на товар відносно нееластичний порівняно з пропонуванням, більшу частину податкового тягаря будуть нести споживачі, меншу частину будуть сплачувати продавці. При цьому зниження ціни пропонування від рівня початкової рівноважної є меншим, ніж підвищення ціни попиту. Такий розподіл податкового тягаря характерний для акцизного податку на бензин, алкоголь.

18. Еластичність попиту за чинниками впливу, фактори що її визначають. Еластичність – це чутливість однієї економічної змінної до зміни іншої економічної, її здатність реагувати на цю зміну. Цінова еластичність попиту показує наскільки змінюється обсяг попиту залежно від зміни ціни.

При зміні еластичності попиту практичне значення мають не абсолютні величини, а відносні. Тому

де ЕDP – цінова еластичність попиту; Q – язміна обсягу попиту; Р – зміна ціни.

Якщо зміна ціни на 1% викликає зміну обсягу попиту більшу, ніж 1%, - маємо еластичний попит, ЕDP 1 Якщо зміна ціни на 1% призводить до зміни в обсязі попиту меншої, , ніж 1%, - маємо нееластичний попит, ЕDP1. Попит одинично-еластичний, коли ЕDP1 (це означає, що попит зростає (спадає) відповідно до зміни ціни).

Якщо зміна ціни не викликає ніякої зміни попиту (тобто ЕDP0), тоді ми маємо

досконало нееластичний попит. Якщо ж нескінченно мала змінна ціни викликає незкінченне розширення попиту (тобто ЕDP), тоді ми маємо досконало еластичний попит.

Точкова ел-ть характеризує відносну зміну попиту при нескінченно малій зміні ціни. Дугова ел-ть –ел-ть між двома точками і визначаеться як середня ел-ть за формулою центральної точки.

Формула центральної точки цінової ел-ті

Фактори цінової еластичності попиту.

Ціна – найважливіший чинник, що визначає обсяг попиту. Але на попит впливають і нецінові чинники:

важливість товару для споживача (на предмети розкошу – еластичний, на предмети першої необхідності – нееластичний)

рівень замінюваності товару (чим більше товарів замінників, тим еластичніший попит на даний товар).

Питома вага товару в доході споживача (чим вона більша в бюджеті споживача, тим більша буде еластичність попиту на товар

Фактор часу (попит на товар більш еластичний у довгостроковому періоді).

Цінова еластичність впливає на обсяг загальної виручки від продажу даної кількості товару. Якщо попит нееластичний, загальна виручка продавця змінюється у тому напрямку, що і ціна товару. Якщо попит еластичний, зміни загальної виручки продавця і ціни товару мають протилежну спрямованість. Якщо попит характеризується як одинично еластичний, тоді загальна виручка залишається такою ж, як була до зміни ціни товару.

Перехресна еластичність попиту – це чутливість споживчого попиту на товар А до змін, що відбулися в ціні спорідненого товару В.

Коефіцієнт перехресної еластичності попиту – це відношення відсоткової зміни обсягу попиту на товар А до відсоткової зміни ціни товару В.

Еластичність попиту за доходом показує ступінь зміни попиту на товар, зумовлений зміною доходу споживача.

Коефіцієнт еластичності попиту за доходом визначається як відсоткова зміна обсягу попиту на товар до відсоткової зміни обсягу доходу споживача.

19. Еластичність пропозиції. Фактори, що впливають на еластичність пропозиції

Еластичність пропозиції - кількісна характеристика чутливості пропозиції до зміни ринкової ціни товару.

Оскільки закон пропозиції виражає взаємозв’язок між зміною ціни і відповідною зміною обсягу пропозиції товару, то можна кількісно оцінити ступінь цього взаємозв’язку за допомогою коефіцієнта цінової еластичності пропозиції, який засвідчує, на скільки відсотків зміниться обсяг пропозиції товару А внаслідок зміни його ціни на 1%.

За прямого зв’язку між зміною ринкової ціни і обсягом пропозиції коефіцієнт цінової еластичності пропозиції, на відміну від коефіцієнта цінової еластичності попиту, матиме додатнє значення.

Залежно від значення коефіцієнта цінової еластичності пропозиція товару може бути еластична (е_РА>1), нееластична (е_РА<1), абсолютно еластична і абсолютно нееластична (е_РА=0).

За абсолютно еластичної пропозиції (S₁) найменше зниження ціни зменшує обсяги пропозиції до нуля, а за абсолютно нееластичної пропозиції (S2) обсяг пропозиції залишається незмінним за будь-якої ціни.

Еластичність пропозиції буде тим вищою, чим менше додаткових витрат потрібно для збільшення випуску продукції у зв’язку зі зростанням її ринкової ціни. Отже вона залежить від того, наскільки збільшуються виробничі витрати за нарощування обсягів виробництва. З огляду на це особливої уваги потребує аналіз ринку необхідних для виробництва ресурсів. Ціни товарів, як відомо, значною мірою визначаються витратами, але й витрати визначаються існуючими цінами на товар, тобто завжди залежать від попиту. При цьому в ринковій економіці дохід формується від реалізації товарів і коригується залежно від реального попиту на них.

Якщо зобразити ринок ресурсів графічно, то криві попиту будують відхилені ліворуч вгору, оскільки вищі ціни на ресурси змушують споживачів ресурсів відмовитися від поточної діяльності у зв’язку з наявністю кращої альтернативи; криві пропозиції будуть відхилені праворуч-вгору, оскільки власники ресурсів можуть відмовитися від своєї попередньої діяльності і збільшити їх пропозицію лише за умови, що їм запропонують вищі ціни.

На еластичність пропозиції впливають такі фактори:

1. Час. Еласт. про-зиції зростає з плином часу. ( в миттєвому періоді пропозиція залишається незмінною і вона абсолютно нееластична, в короткостроковому періоді еластичність пропозиції буде вище ніж у миттєвому, в довгостроковому пріоді еластичність пропозиції буде найвищою)

2. Вартість розширення виробництва. Що більших витрат вимагає розширення вир-цтва, то нижча еластичність пропозиції

3. Можливість та вартість зберігання товару. Що кращі можливості і невисока вартість зберігання товару, то еластичніша пропозиція

4. Взаємозамінність ресурсів на виробництві. Якщо фактори виробництва можуть бути швидко переведені з виробництва одного товару на виробництво іншого, то еластичність пропозиції товару буде високою. Чим більша взаємозамінність ресурсів, то еластичніша проп-я.

20. Сутність виробничої функції та її властивості.

«Портрет» (модель) підпр-ва складається з виробничої функції, яка показує залежність між максимально можливим обсягом випуску продукції (Q) та обсягом ресурсів (X), що для цього використовуються:

Q= f (x1, x2,…, xi,…, xn)

Якщо весь спектр комбінацій факторів вир-ва прийняти як витрати праці (L) і капіталу (K), то виробнича функція може бути визначена так:

Q= f (L, K)

де Q — максимальний обсяг продукції, що виробляється за даною технологією (даного співвідношення праці та капіталу).

Дане рівняння показує, що обсяг випуску продукції залежить від кількості двох виробничих факторів: праці і капіталу. Виробнича функція відображає різноманітні засоби з'єднання виробничих факторів для вир-ва певного обсягу продукції. Виробнича функція застосовна тільки до певної технології, так як технологія стає усе більш прогрессивною, фірма може збільшити обсяг вир-ва продукції при фіксованому наборі виробничих факторів.

Термін “максимальний випуск продукції” є дуже важливим із погляду виробничої функції. Виробничі функції не припускають марнотратних або нерентабельних виробничих процесів - вони припускають економічну ефективність фірми, т.б. те, що фірми можуть використовувати кожне сполучення виробничих факторів із максимальною ефективністю. Так як виробничі функції пов'язані з досягненням максимального випуску продукції при визначеному сполученні виробничих факторів, ніколи не застосовуються такі комбінації, що знижують випуск продукції. Дане припущення про те, що вир-во завжди економічно ефективно, не завжди справедливо, але є всі підстави очікувати, що прагнучі до максимального прибутку фірми не будуть витрачати ресурси марно.

Виробнича функція в короткостроковому періоді (так звана однофакторна} відображає максимально можливий випуск продукції за різних обсягів використання одного з факторів вир-ва та незмінної кількості застосованих ін. виробничих факторів:

Q= f (Х)

Загальний обсяг вир-ва, який досягається за певного кількісного поєднання змінного ресурсу з незмінною кількістю інших ресурсів, називається сукупним продуктом (ТР). Величина сукупного продукту змінюється зі зміною обсягів використання змінного фактора.

Середній продукт (АР) відображає середню віддачу (продуктивність) змінного фактора, тобто загальний обсяг продукції, який припадає на одиницю фактора X:

Граничний продукт (МР) — це приріст загального обсягу вир-ва (додатковий продукт), здобутий завдяки збільшенню використання змінного фактора на одну додаткову 1-цю за незмінної величини всіх ін. факторів вир-ва:

де— приріст обсягу вир-ва; —приріст змінного фактора.

Якщо витрати змінного фактора збільшувати в нескінченно малих кількостях, то граничний продукт саме й виражатиме граничну продуктивність фактора (наприклад, гранична продуктивність пра­ці, гранична продуктивність капіталу). Це поняття посідає центральне місце в теорії фірми, оскільки зіставлення продуктивності та ринкової ціни фактора вир-ва обґрунтовує рішення фірми щодо доцільності залучення додаткових одиниць змінного фактора.

20. Сутність виробничої функції та її властивості.

Виробнича функція – це співвідношення між будь-яким набором факторів виробництва і максимальним обсягом продукції. Якщо припустити, що на обсяг виробництва продукції впливають витрати праці (L), капіталу (K) і землі (Z), то виробнича функція виглядатиме так:

Q = f (L, K, Z),

Де Q – максимальний обсяг продукції при даній технології і співвідношенні факторів виробництва L, K, Z.

Властивості виробничої функції:

1.При збільшенні витрат одного ресурсу, при незмінності інших відбувається збільшення обсягу виробництва продукції, але лише до певної межі.

2.Існує певна взаємозамінність та компліментарність (доповнюваність)факторів виробництва.

3. зміни використання факторів виробництва менш еластичні в короткостроковому, ніж у довгостроковому періоді.

Короткостроковий період – це період виробництва, протягом якого деякі фактори є незмінними.

Довгостроковий період – це період виробництва, за який виробники можуть змінити всі фактори виробництва продукції.

У короткостроковому періоді виробнича функція відображає максимально можливий випуск продукції за різних обсягів використання одного з факторів виробництва та незмінної кількості застосування інших виробничих факторів:Q = f (x).

Щоб з'ясувати, як впливають зміни обсягів використання одного з факторів виробництва на результати виробництва, потрібно розглянути ряд показників:

1.Сукупний продукт змінного фактору виробництва (Т Р) – це кількість продукції, що виробляється при певній кількості цього фактора за інших незмінних умов.

2.Середній продукт змінного фактора виробництва (А Р) –це відношення сукупного продукту змінного фактора до кількості цього фактора, яка використовується у виробництві :

А Р = Т Р / Х .

Двухфакторна функція

Q = f (K L) – за ціновими факторами, використовується для дослідження поведінки виробництва.

21. Виробництво та витрати. Рівновага виробника: графічна, алгебраїчна та економічна інтерпретації.

Рівновага виробника – стан виробництва, за якого використання факторів виробництва дозволяє отримати максимальний об’єм продукції, тобто коли ізокванта займає най віддаленішу від початку координат точку.

Щоб визначити рівновагу виробника, необхідно спів ставити карти ізоквант з картою ізокост. Максимальний об’єм випуска буде в точці дотику ізокванти з ізокостою.

З малюнка видно, що ізокванта, розміщена ближче до початку координат, дає меншу кількість виробленої продукції - Q₁. Ізокванти розміщені вище і правіше ізокванти Q2, викличуть зміни більшого об’єму факторів виробництва, ніж дозволяє бюджетне обмеження виробництва.

Таким чином, точка дотику ізокванти та ізокости – точка Е – є оптимальною, оскільки в цьому випадку виробник отримує максимальний результат.

Е

Q3

Q2

Q1