- •1. Класифікація текстильних волокон.
- •2.Асортимент та споживні властивості дитячого трикотажу.
- •3.Волокна, пряжа, нитки. Текстурування волокон.
- •Властивості текстильних волокон, вплив на споживчі властивості тканини.
- •Сортування та якість трикотажних виробів
- •6. Будова тканин: опорна поверхня , її залежність від переплетень.
- •Будова тканин: види переплетень, їх класифікація.
- •Швейні товари: класифікація та асортимент.
- •11. Розмірні характеристики одягу. Розмірно-повнотноростовочний
- •Споживчі властивості та якість одягу.
- •14. Оздоблення тканин, вплив на спож.Властивості.
- •Класифікація та асортимент бавовняних тканин.
- •16.Класифікація та асортимент шовкових тканин.
- •17. Класифікація трикотажних товарів, її ознаки.
- •18. Головні ткацькі переплетення та їх проізводні.
- •19.Асортимент та споживча оцінка більового трикотажу.
- •Класифікація та асортимент вовняних тканин.
- •Класифікація та асортимент лляних тканин.
- •Трикотаж: клас машин, які використовують у виробництві.
- •24. Сортування та якість тканин. Дефекти, які впливають на якість тканин.
- •Надати характеристику бавовняним тканинам одежної групи.
- •26. Основов’язані трикотажні переплетення.
- •Нетканні матеріали:класф.І асорт.
- •29. Штучні хутра:засоби виробництва
- •30. Асорт та якість шовкових таканин
- •31. Штучні хутра: класф., асорт., споживчі вл., якість
- •2. Зминання ворсу.
- •3. Забруднюваність та очищення штучного хутра.
3.Волокна, пряжа, нитки. Текстурування волокон.
Волокнами, або волокнистими матеріалами, називають такі, в яких площа поперечного зрізу набагато менша за довжину. Відомо дуже багато волокон, але тільки деякі з них можуть бути віднесеними до текстильних, тобто таких, з яких можна отримати пряжу і полотно. Для цього волокно повинно мати певну міцність і еластичність. Отже, текстильними волокнами називають тонкі видовжені тіла, в яких площа поперечного зрізу набагато менша за довжину, а міцність і еластичність такі, що дають можливість, скручуючи, переробляти їх на пряжу і полотна. Раніше такі волокна називали прядними.За наявності необхідної міцності й еластичності прядильні волокна мають довжину 20 мм і більше. Коротші за 20 мм волокна можна застосовувати у текстильному виробництві для отримання лише деяких полотен, наприклад нетканих, ватину тощо.За ознакою будови волокна розподіляють на елементарні, комплексні, профільовані, звивисті; за довжиною - безмежно довгі і штапельовані; за складом основної волокнотвірної речовини (полімеру) та видом обробки - на целюлозні, білкові, поліамідні (див. рисі), біокомпонентні, матові, світлостабілізовані, антистатичні, фарбовані в масі, у джгуті, у стрічці, у рівниці.Елементарні - волокна, що не розділяються вздовж без руйнування (наприклад, бавовна, вовна). Ці волокна являють собою здебільшого видовжені клітини.Комплексні волокна складаються з елементарних волокон -клітин, зкріплених між собою клейковиною (наприклад, льон, коноплеволокно). Ці волокна за певних умов можна розділити на складові частинки - елементарні клітини.Профільовані волокна - хімічні волокна, що мають задані фігурні перетини.Звиті волокна - це такі, що мають природну звитість або надану методом механічної, теплової або тепловологої обробки.Безмежно довгі волокна мають довжину, обмежену ємністю шпулі або клубка.Довгі волокна отримують, наприклад, з коконів шовкопряда, розчісуванням льону тощо.Штапельовані волокна мають задану довжину. їх отримують розрізанням, розриванням або іншим способом поділу комплексів елементарних ниток, а також розчепленням плівок.Елементарні довгі волокна ще називають моноволокнами. Деякі з них, що мають достатню міцність, використовують у різних виробництвах безпосередньо (наприклад, для отримання панчіх).
Довгі комплексні волокна складаються з багатьох довгих і тонких моноволокон. їх називають ще філаментами (від гр. рпуіе -сукупність). Моноволокна, як правило, не дуже міцні і тому їх переробляють у той чи інший текстильний матеріал, попередньо скрутивши між собою. Такі скручені або склеєні волокна називають комплексними нитками. Гнучкі протяжні і міцні тіла необмеженої довжини з малими поперечними розмірами щодо довжини, які використовують для виготовлення текстильних виробів, називають текстильними нитками. Залежно від хімічного складу волокон та особливостей виготовлення нитки поділяють на натуральні, хімічні, штучні і синтетичні. До категорії ниток стандартом (ДСТУ 2136-93) передбачено віднесення їх особливого різновиду - пряжі. Пряжа -це нитки, отримані в процесі прядіння з натуральних і хімічних волокон, з'єднаних через скручування або склеювання. Пряжу отримують виключно з коротких волокон різної природи через їх скручування або склеювання, а нитки - з коротких і безмежно довгих (шовкових або філаментарних) волокон. Стандартні терміни, на жаль, складені без дотримання єдиних ознак класифікації.
Оскільки склад і будова вихідної текстильної сировини, з якої отримують різні текстильні матеріали (тканини, трикотаж, тюлегардинні вироби тощо), суттєво впливають на властивості і якість готових виробів, ми вживатимемо терміни пряжа і нитки. Різниця полягає в тім, що пряжу отримують виключно з коротких волокон, з'єднаних звитістю (у процесі прядіння) або шляхом склеювання. Нитки складаються з безмежно довгих волокон, з різною їх кількістю в поперечному перерізі (від одного і більше). їх отримують різними методами формування, шляхом скручування, фізико-хімічних і механічних обробок, розрізання плівок тощо.Переважають хімічні нитки - штучні та синтетичні. Натуральні нитки складаються з волокон натурального шовку -шовковин, скручених між собою в кілька кінців.
