ЗАГ.Ψ 47. ВИЗНАЧЕННЯ
ПАМ»ЯТІ. ТЕОРІЇ ПАМ»ЯТІ. КЛАСИФ-Я ВИДІВ
ПАМ»ЯТІ, ТА ЇЇ ХАР-НІ ОСОБЛ-ТІ. Память-
форма псих. відображ., що полягає у
закріпленні збереженні та наступному
відображенні досвіду. Теорії:
1.АСОЦІАТИВНА (Арістотель) 2.
ЕКСПЕРЕМЕНТАЛЬНА
(Герман Еббінхауз) ефект краю,
запам’ятовування цікавого, головна
роль уваги.
3.
ГЕШТАЛЬТ
пам'ять цілісна структура
4.
БІХЕВІОРИЗМ
S-R
(роль
підкріплення)
5.
ПСИХОАНАЛІЗ
запам. події з позитив.забарвленням.
6.
СМИСЛОВА
смислові зв’язки об’єднані у цілісну
структуру. ВИДИ
ПАМЯТІ:
1.За механізмами психіч. Активності
(РУХОВА, ЕМОЦІЙНА, ОБРАЗНА
(зорова, слухова, нюхова, дотикова)
СЛОЕСНО-ЛОГІЧНА (механічна, смислова))
2 за механізмами цілей діяльності (довіл, мимовіл)
3.затрив.закріпл.(сенсорна,короткочасна,тривала,оперативна,проміжна) 4ЕПІЗОДИЧНА
ЗАГ Ψ. 48. СТР-РА СКЛАДНОЇ ВОЛЬОВОЇ ДІЇ, ПРОЦЕС ПРИЙНЯТТЯ ТА ВИКОНАННЯ РІШЕНЬ.
Воля-свідоме регул-ня Л-ю повед-ки і діял-ті,що виражене в умінні долати внутр-ні і зовн-ні труднощі при здійсн-ні цілеспрям-х дій і вчинків.
Ф-ція: регулятивна(свідома рег-я актив-ті в умовах затрудненої життєд-ті). гальмівна, активізуюча.
Проявл-ся у вол-х діях Л-ни,у регул-ії псих-х процесів і вн.станів,у постановці цілей і виборі мотивів,у вол-х якостях особ-ті.
Стр-ра вольової дії: спонук-ня до діїпотяг (неусв.прагн-ня, що може зникнути) бажання (спочатку оцін-ся емоційно, загострює усвід-ня мети)осмислені цілі дій (знач-ня при форм-ні відвод-ся змісту, хар-ру, знач-ню для Л-ни)боротьба мотивів (перемога 1)—прийняття рішення діяти (Джемс-5видів рішучості)вольове зусилля (стан вн.напруження, що викликає мобілізацію вн.ресурсів Л-ни, необхід-х для викон-ня заплан-ї дії)вн.викон-ня діїзовн.викон-ня дії.
ЗАГ.Ψ 49. ХАР-КА ВИДІВ І ВЛ-ТЕЙ УВАГИ. ОПКАЖІТЬ ЇХ ПРОЯВ НА УРОЦІ. ЯКІ ПРИЧИНИ РОЗСІЯНОСТІ УВАГИ.
Увага- направленість та зосередженість психіки на якомусь об’єкті, що передбачає підвищення рівня сенсор-ї, інтел-ї, рухов-ї актив-ті.
Види:
-за спрям.на об’єкт: зовнішня (-спостер. і відтвор. образів) внутрішня (аналіз діял-ті псих. процесів та переживань)
-за участю волі: Довільна (свідома), мимовільна, післядовільна.
ВЛАСТИВ.
спрямованість (вибір.обєкта)
концентрація (зосередження на обєкті)
стійкість (тривалість зосередження)
обсяг (кількість предметів що одночасно сприймаються)
контроль (зосередж-ня на предметі, утримання у свідом-ті до заверш. діял-ті)
розподіл (скільки справ робиться одночасно)
переключення,
коливання (підвищ. та пониж. сійкості)
Відволікання,
розсіяність.
Причини розсіяності:
-емоц. перевантаження .
-нестабільність інтересів.
-виховання.
-відсутність зацікавлення.
–захворювання
ЗАГ Ψ. 50. ПОНЯТТЯ ПРО ВОЛЮ, ДОВІЛЬНІ ДІЇ ТА ЇХ ОСОБЛИВОСТІ. ПРОВЕДІТЬ АНАЛІЗ СКЛАДНОЇ ВОЛЬОВОЇ ДІЇ. НАВЕДІТЬ ПРИКЛАДИ.
Воля-свідоме регул-ня Л-ю повед-ки і діял-ті,що виражене в умінні долати внутр-ні і зовн-ні труднощі при здійсн-ні цілеспрям-х дій і вчинків.
Ф-ція: регулятивна(свідома рег-я актив-ті в умовах затрудненої життєд-ті). гальмівна, активізуюча.
Проявл-ся у вол-х діях Л-ни,у регул-ії псих-х процесів і вн.станів,у постановці цілей і виборі мотивів,у вол-х якостях особ-ті.
Довільні і мимовільні дії: -довільні - форм-ся на основі мимовіл-х; -мимовільна - дія нечітко орієнт-на на мету на відміну від вольової; -у вол-й дії діял-ть 2сигн.с-ми підсилює д-ть 1с\с; -вольова передбачає певні зусилля; -вол.дії проявл-ся у переборенні зовн-х і вн-х перешкод (суб”єкт-ні: втома, лінощі, бажання розваж-сь); -вол.дії за рівнем усвідом-ті є усвід-ні і напівсвідомі; -воля пов”язана зі спр-м, пам”яттю, уявою, мисл, увагою, почут.; -довіл.дії пов”яз. з Е, мисл-м (форм-ня мети, вибір засобів, вчасна корекція дій); -вол.дія підтрим-ся мотивами.
Стр-ра вольової дії: спонук-ня до діїпотяг (неусв.прагн-ня, що може зникнути) бажання (спочатку оцін-ся емоційно, загострює усвід-ня мети)осмислені цілі дій (знач-ня при форм-ні відвод-ся змісту, хар-ру, знач-ню для Л-ни)боротьба мотивів (перемога 1)—прийняття рішення діяти (Джемс-5видів рішучості)вольове зусилля (стан вн.напруження, що викликає мобілізацію вн.ресурсів Л-ни, необхід-х для викон-ня заплан-ї дії)вн.викон-ня діїзовн.викон-ня дії.
Наприклад: підготовка до іспиту.
ЗАГ Ψ. 51. ОПИШІТЬ РІВНІ РОЗВИТКУ ЗДІБНОСТЕЙ. ОБДАРОВАНІСТЬ, ТАЛАНТ, ГЕНІАЛЬНІСТЬ ЯК ВИЩІ ПРОЯВИ ЗДІБНОСТЕЙ. ДОВЕДІТЬ НЕОБХІДНІСТЬ РАННЬОГО ВИЯВЛЕННЯ ЗАДАТКІВ ДЛЯ РОЗВИТКУ ЗДІБНОСТЕЙ.
Здібності – інд-психол особливості особистості, що є умовою успішного виконання продуктивної діяльності. Біосоціальні (Теплов, Нєбиліцин, Леонтьєв)
Здібності – реалізовані в діяльності потенційні можливості особистості.
Загальні – інд-психол якості, що характеризують належність Л до: художнього (синтез, образ), розумового (аналіз, абстракція, теорія) чи середнього типів (Павлов).
Структура: задатки, знання, вміння, навички.
Задатки – анатомо-фізіологічне підгрунтя здібностей (Т).
Рівні розвитку: обдарованість, талант, геніальність.
Обдарованість – своєрідне поєднання здібностей, що забезпечує Л можливість успішного виконання певної діяльності.
Майстерність – досконалість у певному виді діяльності, найчастіше виробничій. Готовність до творчого вирішення проблем.
Талант – високий рівень розвитку спец здібностей. Оригінальність, новизна.
Геніальність – неповторність Л у різних видах діяльності. Універсалізм. Леонардо да Вінчі.
Широта: загальні (властиві більшості. Ψ явища), спеціальні (специфічні види діяльності).
Рівні виявлення: репродуктивний, творчий.
Види:
теоретичні – визначають успішність навчання, засвоєння знань, умінь навичок;
творчі – можливість відкриттів і виниходів, створення нових предметів матеріальної і духовної значимості.
Потенційні – реал-ся за певних соціальних умов.
Актуальні – реал-ся тут і тепер.
ЗАГ Ψ. 52. МЕХАНІЗМИ ТА ПРИЙОМИ СТВ-НЯ НОВИХ ОБРАЗІВ УЯВИ. ФІЗІОЛ-НІ ОСНОВИ УЯВИ. УЯВА І ТВОРЧІСТЬ. ПОКАЖІТЬ РОЛЬ УЯВИ У ТВОРЧІЙ ПРОФЕС. ДІЯЛ-ТІ.
Прийоми створення образів (аналіз отриманих вражень чи уявлень; синтез):
аглютинація створення нового образа шляхом приєднання частин предмету до іншого;
перебільшення – гіперболізація;
аналогія – побудова образу чимось схожого на існуючу річ;
схематизація – поверхневе сприймання;
акцентування – підкреслення найтиповіших ознак об*єкта;
типізація – виділення суттєвого повторюваного в однорідних образах.
Функція кори ГМ. Утворення нових сполучень тих нервових зв*язків, які виникали рініше у процесі відображення Л об*єктивної реальності. Аналіз і синтез.
ЗАГ.Ψ 53. ХАР-КА ПАМ»ЯТІ. УМОВИ ЕФЕКТ-ГО ЗАПАМ»ЯТ-НЯ. МЕТОДИ АКТИВІЗАЦІЇ ПАМ»ЯТІ, МНЕМОНІЧНІ ПРИЙОМИ.
Пам'ять - форма псих. Відображення, що полягає у закріпленні, збереженні та наступному відображенні досвіду.
Умови успішного запам’ятовування:
1. рівень обробки інформації (поверхнева, глибинна)
2. Організація матеріалу (одиниці памяті формуються на основі минулого досвіду, зв'язок старого мат-лу з новим)
3. Використання мнемонічних прийомів:
-запамятов. довгих термінів за допомогою співзвучних слів,
-утворення смислових фраз з початкових букв,
-ритмізація,
-складання сюжету,
-метод Цицерона (образна розстановка предметів по знайомій кімнаті),
-Метод Айвазовського (тренування зорової пам»яті, уявляти предмети до дрібниць),
-Метод зачіпок (заміна цифр буквами),
-заучування (цілісне, часткове, комбіноване)
ЗАГ Ψ. 54. РОЗКРИЙТЕ ПОНЯТТЯ ПРО МОТИВИ, МОТИВАЦІЮ. ПОНЯТТЯ ПРО МОТИВАЦІЙНУ СФЕРУ ОСОБИСТОСТІ.
Мотивація- це с-ма факторів, які детермін-ть повед-ку і пояснюють активність Л-ни; це процес форм-ня мотиву.
Хар-ки мотив-ї сфери: -широта, -гнучкість (викор-ня нижчого мотиву для завдовол-ня заг-го мотиву), -ієрархічність.
Складові мотив-ї сфери А) 1-зміст мот-ії, 2-зв”язки між мотивами, 3-ієрархія мотивів, 4-потреби, що лежать в основі мотивів і детермін-ть повед-ку Л-ни. Б) 1-процесуальний, 2-результативний.
Мотив - це спонукання до дії, пов”язане із задовол-м потреб Л-ни. Причина поведінки. Можуть: -бути усвід-ми, -неусвід-ми, -стати рисами особист-ті.
Класиф-я мотивів: ЗАНЮК: 1-вн-ні; 2-зовн-ні (а-широкі соц-ні(відповідал-ть),б-вузькі особистісні(мотив схвалення), в-мот.уник-ня неприємностей).
КОСТЮК: 1-мотиви, що виникають на основі ідеальних потреб; 2-мотиви на основі матер-х потреб (а-за місцем у с-мі мот-ції: провідні, залежні; б-за тривалістю: близькі, віддалені; в-за видами акт-ті: м-в гри, навч-ня, д-ті, спілк-ня; г-за часом: ситуативні, короткочасні стійкі)
Ф-ції мотиву : спонук-на, спрямовуюча, стимулююча, директивна, регулятивна, управл-ня, організуюча, структуруюча, контролююча, смисло-творча.
ЗАГ. Ψ 55. Розкрити поняття «Мова і мовлення», функції мови і мовлення. Показати роль мовлення в житті й діяльності Л.
Мова – система умовних символів за допомогою яких передаються звукосполучення, що мають значення для Л.
Мовлення – процес спілкування Л-й за допомогою мови. Передає не лише зміст повідомлення, а й наше ставлення до сказаного. Має емо виразний бік. Завжди містить смисловий підтекст, Ψ значення сказаного, мотив.
Елементи мови: словниковий склад, граматична будова.
Ф-ї мови:
1) креативна – словарний запас, рекомбіновка;
2) структурна – дотримання певної структури речення;
3) змістовна – слово виражає змістовну думку про якійсь предмет. Передача змісту;
4) мова співвідносна – слово завжди співвідноситься з річчю яку називає;
5) комунікативна.
Ф-ї мовлення: експресивність (виразність), об*єктивація внутрішнього змісту психічного життя у вербальних засобах; виоаження, вплив, повідомлення, позначення.
Види мовлення:
1) внутрішнє – форма існування внутр мислительних дій. Частіше предикативне (присудок), з переважанням значення;
2) зовнішнє:
- письмове;
- усне – діалогічне/монологічне.
- кінетичне.
Особливості мовлення – темп, ритм, емоційність, виразність, точність, плавність, голосність, логічна послідовність, образність.
Фізіологія: центр письма, зона Брока (руховий, письмо), зона Верніке (слуховий), мовна зона, зорова кора, центр читання, центри пам*яті.
ЗАГ.Ψ 56. ХАР-КА ОПЕРАЦІЙ МИСЛЕННЯ. ЇХ ЗНАЧ-НЯ У ВІДОБРАЖЕННІ ДІЙСНОСТІ ТА ПРОФЕС-Й ДІЯЛ-ТІ.
Мислення- це пізнавальний процес що полягає в узагальненому і опосередкованому відображенні дійсності, у встановленні зв’язків між об’єктами, що впізнаються.
Операції мислення:
1. Порівняння (встановлення схожості та відмінності між предметами за істотними ознаками). Види: однобічне, повне, глибинне, поверхневе, безпосереднє, опосередковане.
2. Аналіз- мисленне розчленування та виділення частин предмету.
3. Синтез- поєднання частин у ціле.
4. Абстракція- відволікання від частин та властивостей предмета для виділення його істотних ознак. Конкретизація- уявлення чогось одного.
5. Узагальнення- процес об’єднання предметів за їх спільними ознаками.
6. Класифікація- групування предметів за спільними ознаками
ЗАГ.Ψ 57. ПРОАНАЛІЗ-TЕ ПРОЦЕСИ ПАМ»ЯТІ, ЇХ ВЗАЄМОЗВ»ЯЗОК. ПРИКЛАДИ ЇХ ПРОЯВУ.
Пам'ять - форма псих. Відображення, що полягає у закріпленні, збереженні та наступному відображенні досвіду.
Процеси:
1запамятовування
2збереження
3відтворення
4забування.
Запам»ятовування – кодування інфо. М.б. довільне і мимовільне. Умови: увага, організація матеріалу.
Збереження фіксація слідів інформації нервовій системі (статичне, довготривале, динамічне, оперативна пам’ять)
Відтворення пошук потрібних відомостей з усієї інформації (пригадування, впізнавання)
Забування збій пам’яті (причини: ослаблення пам’яті, заміщення (нова інформ. перекриває стару))
ЗАГ.Ψ 58. РІЗНІ ВИДИ МЕТОДІВ ДОСЛ-НЯ У Ψ. ЇХ ПОЗИТИВНІ І НЕГАТ-НІ СТОРОНИ ПРИ ЗАСТОСУВАННІ.
Емпіричні методи:
1. Спостереження-умисне і планомірне сприйняття поведінки і діяльності людини що проводиться у звичних умовах і без втручання з боку спостерігача
+людина не знаючи що за нею спостерігають поводиться природньо
-може бути довготривалим
2. Опитування- отрим. Інформ. Шляхом їх відповідей на запитання.
Види: усне,письмове,вільне.
+усного дозволяє корегувати питання
-усного багато часу на проведення.
+письмовогомеше часу, більше опитуваних
-письмового не можливо змінювати питання
3. Соціометрія або референтометрія- вивчення стосунків у групі на основі параметру симпатії та антипатії, ефективне але потребує багато часу.
4. Тестування метод визначення точнної іякісної характеристики у певний момент часу
+велика кількість людей
-обєктивний лише на даний момент
5. Проективні методи допускають вільну інтерпретацію. В більшості це малюнкові тести
6. Експеримент - створення штучної ситуації, де псих. властив, що вивч. дослідж. найкраще.
Види: лабораторний та природний.
+надійні дані, їх можна перевірити
-можливі і необ’єктивні дані
Додаткові методи:
Інтерв’ю- збір фактів у процесі особистісного спілкування
Моделювання – створення моделей що за дією та зв’язком показують явище що вивчається
Трудовий метод – вивчення трудової, професійної діяльності через входження в неї
Метод незалежних характеристик – об’єднання та узагальнення даних спостереження (експеременту) проведених в різних умовах і врізни
ЗАГ. Ψ 59. Дати визначення процесу мовлення. Мовлення як інструмент мислення та засіб спілкування.
Мовлення – процес спілкування Л-й за допомогою мови. Передає не лише зміст повідомлення, а й наше ставлення до сказаного. Має емо виразний бік. Завжди містить смисловий підтекст, Ψ значення сказаного, мотив.
Ф-ї мовлення: експресивність (виразність), об*єктивація внутрішнього змісту психічного життя у вербальних засобах; виоаження, вплив, повідомлення, позначення.
Види мовлення:
1) внутрішнє – форма існування внутр мислительних дій. Частіше предикативне (присудок), з переважанням значення;
2) зовнішнє:
- письмове;
- усне – діалогічне/монологічне.
- кінетичне.
Особливості мовлення – темп, ритм, емоційність, виразність, точність, плавність, голосність, логічна послідовність, образність.
Внутрішнє мовлення формується в процесі інтеріоризації – перетворення зовнішніх дій у мисленнєві. За допомогою внутрішнього мовлення відбувається логічна перебудова відчуттєвих/почуттєвих даних, їх усвідомлення і мотивація в певній системі понять і суджень.
Думка набуває остаточного вигляду тільки після закодування замислу в мовні символи внутрішнього мовлення і тільки потім зовнішнього. Поняття.
Етапи: наявність мотиву висловлювання, наявність думки необхідної для висловлювання, перетворення думки в розгорнуте внутр мовлення, зовнішнєх мовлення.
За допомогою мовлення здійснюються такі ф-ї спілкування: інформаційно-комунікативна (передача/приймання інфо, розуміння), регулятивно-комунікативна (регулятор поведінки і узгодження дій) та соціальна (передача досвіду).
ЗАГ.Ψ 60. ПОНЯТТЯ МОГТИВ І МОТИВАЦІЯ.ТЕОРІЇ МОТИВАЦІЇ. МОТИВАЦІЯ І ДІЯЛ-ТЬ.
Мотивація- це система факторів детермінуючих поведінку, що пояснюють активність людини.
Мотив- спонукання до дій, пов’язаних з задовол. потреб.
Теорії:
1. теорія прийняття рішення (раціоналісти)
2. теор. Автомату (ірраціоналісти)
3. Т.Інстинктів (Фрейд,Макдугал): лібідо, танатос, інстинкт агресивності
4. Поведінкова S – R
5. Гуманістична (Маслоу,Меррей): потреби є псих, фізіол, потреби росту.
6. Когнітивного дисонансу (Фестінгер): людина прагне щоб у думках та поглядах була відповідність, а коли вона зникає людина прагне виправити це.
7. теорія діяльнісного походження: ціль з часом стає мотивом, джерелом потреби є практична діяльність.