- •Предмет і поняття цивільного права
- •Цивільне законодавство України: поняття, структура. Дія актів цивільного законодавства в часі, просторі та за колом суб’єктів
- •Цивільні правовідносини: поняття, елементи, види
- •Цивільна правоздатність фізичної особи
- •Цивільна дієздатність фізичної особи: поняття, види
- •Часткова цивільна дієздатність
- •Повна цивільна дієздатність
- •8/ Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи: підстави, порядок, правові наслідки
- •9. Визнання фізичної особи недієздатною: підстави, порядок, правові наслідки.
- •10. Оголошення фізичної особи померлою: підстави, порядок, правові наслідки.
- •11.Визнання фізичної особи безвісно відсутньою: підстави, порядок, правові наслідки.
- •12?????. Поняття та ознаки юридичної особи: Характеристика основних теорій юридичної особи.
- •15. Види та організаційно правові форми юридичних осіб.
- •14. Цивільна право і дієздатність юридичної особи. Органи юридичної особи.
- •15. Господарські товариства як юридичні особи.
- •16. Речі як об’єкти цивільних прав, їх класифікація.
- •Валютні цінності
- •17. Цінні папери: поняття, групи, види, джерела правового регулювання. Передання прав за цінними паперами.
- •18.Правочин: поняття, ознаки, види.Умови дійсності правочину
- •19. Форма правочину. Способи волевиявлення
- •21.22 Поняття та види недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності правочину .Недійсність окремої частини правочину.
- •23. Представництво: поняття, юридична природа, ознаки, підстави виникнення.Види цивільно-правового представництва.
- •Інші підстави, встановлені актами цивільного законодавства
- •24.Довіреність: поняття, підстави видачі, види, форма. Зміст довіреності. Припинення представництва за довіреністю.
- •Позовна давність: поняття, види. Початок перебігу позовної давності.
- •26.Зупинення і переривання перебігу позовної давності. Правові наслідки пропуску позовної давності.
- •27.Особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи.
- •28.Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи.
- •29. Поняття і зміст права власності. Суб’єкти права власності.
- •.Набуття права власності на новостворену річ. Переробка речі як підстава набуття права власності. Привласнення загальнодоступних дарів природи.
- •Набуття права власності за набувальною давністю.
- •Загальна характеристика підстав (способів) припинення права власності.
- •Право спільної часткової власності.
- •Право спільної сумісної власності.
- •Віндикація як спосіб захисту права власності. Межі віндикації.
- •Негаторний позов та позов про визнання права власності.
- •41.Авторське право: поняття, джерела. Об’єкти авторського права.
- •1) Акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування (закони, укази, постанови, рішення тощо), а також їх офіційні переклади;
- •3) Повідомлення про новини дня або інші факти, що мають характер звичайної прес-інформації;
- •4) Інші твори, встановлені законом.
- •Суміжні права: поняття, джерела правового регулювання. Об’єкти і суб’єкти суміжних прав.
- •61. Винахід і корисна модель: поняття, об’єкти, умови надання правової охорони
- •Продукт
- •44. Промисловий зразок: поняття, об’єкти, умови надання правової охорони.
- •45. Зміст права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок.
- •47. Торговельна марка, як об’єкт права інтелектуальної власності
- •46. Комерційна таємниця як об’єкт права інтелектуальної власності
- •50. Сторони та треті особи у зобов. Множинність сторін. Заміна сторін у зобов.
- •51.52,53 Виконання зобов : пон. Принципи, суб’єкти. Строк , місце і спосіб виконання зобов.
- •55. Неустойка як вид забезпечення виконання зобов’язання.
- •56. Порука як вид забезпечення виконання зобов’язання.
- •56.Гарантія як вид забезпечення виконання зобов’язання.
- •Завдаток: поняття, функції, співвідношення з авансом. Правові наслідки порушення забезпеченого завдатком зобов’язання.
- •57.Застава: поняття, види, підстави виникнення. Договір застави, його сторони, зміст та форма. Звернення стягнення на предмет застави.
- •Стаття 583. Сторони у договорі застави
- •Стаття 584. Зміст договору застави
- •Стаття 590. Звернення стягнення на предмет застави
- •Стаття 593. Припинення права застави
- •54.Припинення зобов’язання.
- •Поняття договору в цивільному праві. Свобода договору та її межі.
- •63. Порядок укладення договору.
- •64. Поняття та ознаки договору купівлі-продажу, сфера його застосування та джерела правового регулювання. Сторони та форма договору купівлі-продажу.
- •Судовий прецедент
- •Договір (наприклад - попередній договір або договір запродажу).
- •65. Договір роздрібної купівлі-продажу.
- •66. Договір поставки.
- •Договір дарування: поняття, ознаки. Сторони в договорі. Предмет договору дарування. Форма договору.
- •1) Односторонній або двосторонній;
- •3) Безвідплатний.
- •- Співвідношення моментів укладення договору та виникнення права власності
- •68. Договір довічного утримання: поняття, ознаки. Сторони у договорі. Форма договору довічного утримання (догляду).
- •1) Односторонній або двосторонній
- •2) Реальний або консенсуальний
- •3) Відплатний;
- •4) Ризиковий (алеаторний)
- •Співвідношення моментів укладення договору та виникнення права власності
- •69.. Договір найму (оренди): поняття, ознаки, сфера застосування та джерела правового регулювання. Сторони в договорі. Зміст договору найму (оренди).
- •1) Двосторонній;
- •2) Консенсуальний;
- •3) Відплатний.
- •70. Договір прокату.
- •Договір фінансового лізингу.
- •1) Двосторонній;
- •3) Відплатний.
- •Договір найму житла: поняття, ознаки. Предмет договору найму житла. Плата за користування житлом. Строк договору найму житла.
- •Договір позички
- •Договір підряду: поняття, ознаки, джерела правового регулювання. Сторони та зміст договору підряду.
- •Договір побутового підряду
- •Договір будівельного підряду
- •Договір перевезення вантажу
- •Договір перевезення пасажира і багажу
- •80. Договір зберігання: поняття, ознаки, сторони. Форма договору зберігання. Відповідальність зберігача за втрату (нестачу) чи пошкодження речі
- •82. Поняття страхування. Джерела правового регулювання. Види і форми страхування. Страховик, страхувальник, застрахована особа, вигодонабувач.
- •Договір доручення
- •118. Договір позики
- •119. Кредитний договір
- •87. Договір банківського рахунка
- •Глава 72 банківський рахунок
- •Стаття 1066. Договір банківського рахунка
- •Стаття 1067. Укладення договору банківського рахунка
- •1. Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.
- •2. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам.
- •Стаття 1068. Операції за рахунком, що виконуються банком
- •Стаття 1075. Розірвання договору банківського рахунка
- •1. За договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.
- •2. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.
- •Стаття 1131. Форма та умови договору про спільну діяльність
- •1. Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі.
- •89.Зобов’язання із публічної обіцянки винагороди. Зобов'язання з публічної обіцянки винагороди без оголошення конкурсу
- •Зобов'язання з публічної обіцянки винагороди з оголошенням конкурсу
- •90.Зобов’язання із рятування здоров’я та життя фізичної особи, майна фізичної або юридичної особи.
- •1. Шкода, завдана особі, яка без відповідних повноважень рятувала здоров'я та життя фізичної особи від реальної загрози для неї, відшкодовується державою у повному обсязі.
- •91.Зобов’язання із відшкодування шкоди, його елементи та підстави (умови) виникнення. Способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого.
- •Особливості відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, досудового слідства, прокуратури чи суду.
- •Відшкодування шкоди, завданої малолітньою, неповнолітньою, недієздатною, обмежено дієздатною особою.
- •Відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.
- •Поняття та види спадкування. Спадщина, її склад. Об’єкти, які не входять до складу спадщини. Час і місце відкриття спадщини.
- •96. Спадкоємці. Усунення від права на спадкування. Стаття 1222. Спадкоємці
- •97. Спадкування за заповітом.
- •98. Спадкування за законом.
- •99.(Вроді здійснення права на спадкування))Прийняття спадщини та оформлення спадкових прав.
91.Зобов’язання із відшкодування шкоди, його елементи та підстави (умови) виникнення. Способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого.
Книжка
Однією з підстав виникнення зобов'язань згідно зі ст. 1166 ЦК України (ст. 440 ЦК УРСР) є заподіяння шкоди іншій особі. Як зазначається в цій статті, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. На відміну від інших зобов'язань, які виникають із правомірних актів (наприклад, договору, одностороннього правочину, адміністративного акта), цей вид зобов'язань виникає з неправомірних актів, яким є правопорушення, тобто протиправне, винне заподіяння шкоди делікто-здатною особою. Зобов'язання, що виникло внаслідок заподіяння шкоди, називають деліктними (від лат. (іеіісіит — правопорушення). Заподіяння шкоди іншій особі не завжди породжує деліктне зобов'язання. Воно виникає там, де заподіювач шкоди і потерпілий не перебували між собою у зобов'язальних відносинах або шкода виникла незалежно від існуючих між сторонами зобов'язальних відносин.
Відсутність між потерпілим і заподіювачем зобов'язальних відносин до заподіяння шкоди не означає, що між ними не існувало ніяких цивільно-правових відносин. Вони перебували в абсолютних цивільних правовідносинах, змістом яких е абсолютне суб'єктивне цивільне право та абсолютний суб'єктивний цивільний обов'язок. Абсолютність суб'єктивного цивільного права полягає в тому, що воно охороняється від усіх і кожного, хто підпорядкований даному правовому режиму. До абсолютних прав належать: право власності, право на недоторканність життя і здоров'я, честі і гідності, особистої свободи, право на охорону здоров'я тощо. Якщо абсолютне суб'єктивне право охороняється від .усіх і кожного, то кореспондуючий юридичний обов'язок також покладається на всіх і кожного. Абсолютний юридичний обов'язок характеризується пасивністю, його змістом є необхідність утримуватися від порушення чужого абсолютного суб'єктивного права. Невиконання такого обов'язку завжди призводить до порушення чужого суб'єктивного права і за наявності передбачених законом інших підстав породжує деліктне зобов'язання.
Деліктне зобов'язання — це зобов'язання, в якому особа, що протиправне і винно заподіяла шкоду особистості громадянина або його майну чи майну організації, зобов'язана її відшкодувати, а потерпілий має право на відшкодування заподіяної шкоди у повному обсязі. Деліктне зобов'язання — це різновид цивільно-правових зобов'язань, і тому йому властиві ті самі структурні особливості, що характеризують кожне зобов'язання. Такими структурними елементами є суб'єкт, об'єкт та зміст.
Суб'єктами деліктних зобов'язань можуть бути будь-які учасники цивільних правовідносин. Як і в інших цивільно-правових зобов'язаннях, їх називають кредитором і боржником.
Кредитор — це особа, якій заподіяно шкоду (потерпілий). Ним може бути будь-який громадянин України (дієздатний, недієздатний, неповнолітній, малолітній, іноземець та особа без громадянства). Ним може бути також організація незалежно від того, чи користується вона правами юридичної особи, чи ні.
Боржник — це особа, яка відповідає за заподіяну шкоду. Як правило, нею є заподіювач шкоди. У деяких випадках, передбачених законодавством, боржником виступає не заподіювач шкоди, а особа, винна за поведінку заподіювача. Так, ст. 446 ЦК УРСР встановлювалося, що за шкоду, заподіяну неповнолітнім, який не досяг 15 років, несуть відповідальність його батьки (усиновителі), опікун або навчальні, виховні чи лікувальні заклади, під наглядом яких перебував неповнолітній, якщо не доведуть, що шкода сталася не з їхньої вини. Це правило, а саме відповідальність батьків (усиновителів), опікуна і інших фізичних, юридичних осіб, що здійснюють на певних правових підставах виховання і нагляд за малолітньою особою, збережено в новому ЦК України (ст. 1197 ЦК України).
При заподіянні шкоди недієздатною особою боржником є його опікун або організація, заклад, які зобов'язані здійснювати за ним нагляд (ст. 448 ЦК УРСР, ст. 1184 ЦК України).
Громадянин виступає як боржник за умови, що він є деліктоздатним, тобто здатним відповідати за свої дії. Деліктоздатність громадян за ЦК України настає з 14 років (за ЦК УРСР — з 15 років). Наведене правило поширюється не лише на громадян України, а й на іноземців (тих, що не користуються екстериторіальністю) та осіб без громадянства.
Організація вважається деліктоздатною за умови, що вона користується правами юридичної особи. На відміну від кредитора (потерпілого), яким може бути будь-яка організація незалежно від наявності у неї прав юридичної особи, боржником у деліктних зобов'язаннях може бути лише організація, що є юридичною особою: підприємства, громадські об'єднання, спільні підприємства, релігійні організації тощо, які згідно з законом можуть бути учасниками цивільних правовідносин. Боржником може бути також держава, територіальна громада.
Об'єктом деліктних зобов'язань є відшкодування, яке боржник зобов'язаний надати потерпілому. Воно полягає у поновленні майнової сфери потерпілого в натурі (надати річ того самого роду і якості, виправити пошкоджену річ і т. ін.) або в повному відшкодуванні заподіяних збитків. При ушкодженні здоров'я та заподіянні смерті відшкодування здійснюється у формі грошової компенсації втраченого заробітку, а також інших витрат.
Зміст деліктного зобов'язання становлять право кредитора та обов'язок боржника. Обов'язком боржника є вчинення дій, за допомогою яких майнова сфера була б поновлена до такого рівня, в якому вона перебувала до її порушення, а право кредитора — одержати таке відшкодування.
Наведене вище визначення деліктного зобов'язання та його аналіз дають можливість провести межу між зазначеним зобов'язанням та договірним охоронним зобов'язанням. Відмінності між ними полягають у тому, що:
— по-перше, юридичними фактами, на підставі яких виникає деліктне зобов'язання, є порушення абсолютного пасивного обов'язку і тим самим — абсолютного права, тобто порушення абсолютних правовідносин шляхом вчинення протиправного і, як правило, винного діяння. Договірне охоронне зобов'язання теж виникає внаслідок цивільних правовідносин (делікту). Але воно є результатом порушення інших за своєю природою прав, обов'язків та правовідносин, а саме: відносних договірних прав та обов'язків і, отже, відносних правовідносин, у рамках яких здійснюється цивільний договір;
— по-друге, різна юридична природа обов'язку заподіювача в деліктному зобов'язанні та обов'язку боржника в договірному охоронному зобов'язанні. Обов'язок заподіювача — це його новий відносний обов'язок, який покладається на нього законом замість порушеного ним абсолютного обов'язку пасивного типу в абсолютних правовідносинах. Обов'язок боржника — це додатковий обов'язок, що виникає в результаті невиконання або неналежного виконання ним договірного обов'язку (поставити продукцію, виконати роботу, надати послуги тощо). Додатковий обов'язок боржника приєднується до невиконаного чи неналежне виконаного ним договірного обов'язку;
— по-третє, різний зміст зазначених обов'язків заподіювача і боржника. Заподіювач у деліктному зобов'язанні зобов'язаний відшкодувати заподіяну шкоду шляхом відшкодування її в натурі або відшкодування заподіяних збитків. Обов'язок боржника в договірному охоронному зобов'язанні полягає у відшкодуванні заподіяних збитків, у сплаті неустойки, штрафу, пені. Якщо інше не передбачено законом або договором, виконання боржником додаткового обов'язку в договірному охоронному зобов'язанні не виключає виконання основного обов'язку (поставити продукцію, виконати роботу, надати послуги тощо) в договірному регулятивному зобов'язанні.
Різниця у змісті зазначених обов'язків заподіювача і боржника пояснюється тим, що неустойка, як засіб забезпечення виконання договірного зобов'язання, та штрафні санкції (штрафи, пеня) не застосовуються до деліктного зобов'язання. Метою останнього, як це зазначено в імперативних нормах ст. 440 ЦК УРСР, ст. 1166 нового ЦК України, є поновлення первісного майнового стану потерпілого, а якщо це неможливо — відшкодування заподіяних збитків;
— по-четверте, деліктне зобов'язання та договірне охоронне зобов'язання різняться об'єктом. У деліктному зобов'язанні обов'язок заподіювача спрямований на поновлення порушеного абсолютного права, а якщо це неможливо — на відшкодування заподіяних збитків. У договірному зобов'язанні обов'язок боржника спрямований на забезпечення виконання договору. Це пояснюється тим, що боржник, не спричиняючи шкоди невиконанням договору, все ж таки зобов'язаний сплатити неустойку, штраф, пеню за самий факт порушення договору. В цьому полягає штрафний характер договірної відповідальності, її стимулююче значення в справі додержання договірної дисципліни;
— по-п'яте, суб'єктний склад деліктного зобов'язання визначається так: уповноважена особа в ньому збігається з уповноваженою особою в абсолютних правовідносинах, тобто з носієм абсолютного права. Щодо зобов'язаної особи, то нею стає будь-яка зобов'язана особа в абсолютних правовідносинах, яка порушила абсолютне право. Суб'єктний склад договірного охоронного зобов'язання зумовлений суб'єктним складом договірного регулятивного зобов'язання. Це кредитор і боржник як цілком конкретні учасники договірних регулятивних правовідносин. Вони ж є суб'єктами договірного охоронного зобов'язання.