Розділ 1

СТАНОВЛЕННЯ ЕКОНОМЕТРІЇ

1.1. Етапи розвитку економіко-математичних досліджень

1.1.1. Використання математичних методів в економіці

З моменту свого народження людина використовувала математику у гос­подарській діяльності. Тривалий час розвиток математики визначався здебіль­шого потребами природничих наук і внутрішньою логікою самої математики. Математика ж, своєю чергою, активно впливала на розвиток наук, які її ви­користовували: астрономію, фізику (теоретичну механіку, теорію відносності, квантову механіку), технічні науки.

Використання математичних методів в економіці — це не просто прове­дення економічних розрахунків, а використання математикц^як особливого засобу вивчення економічних закономірностей і одержання теоретичних та практичних економічних висновків.

В економічних дослідженнях математичні методи почали використовува­ти порівняно недавно — з 50-х років XX ст.

Багато вчених уважають, що використання математики в економіці — нова сторінка у розвитку економічної науки, головним чином пов'язана з появою електронно-обчислювальної техніки. Проте використання математичних ме­тодів в економіці має глибоке історичне минуле. Варто згадати, наприклад, Вільяма Петті (1623—1687) — англійського економіста, засновника класич­ної політичної економіки, який у своїй книзі "Політична арифметика" писав: "...я ступив на шлях вираження своїх думок на мові чисел, ваг і мір". 1758 ро­ку французький учений Франсуа Кене (1694—1774) опублікував перший варіант своєї "Економічної таблиці" — "зигзаг", а у 1760 році — другий варіант — "арифметичну формулу". "Економічні таблиці" Кене — по суті, перші у світі графічно-числові моделі економічної системи.

У межах економічної науки XIX—XX століть виділяють три основні ета­пи розвитку економіко-математичних досліджень:

• математична школа в політекономії (30-ті роки XIX ст. — поч. XX ст.);

• статистичний напрям (поч. XX ст. — 30-ті роки XX ст.);

• економетрія (30-ті роки XX ст. — до нашого часу).

1.1.2. Математична школа в політичній економії

Родоначальником математичної школи в політекономії вважають фран­цузького вченого О. Курно (1801—1877), який у 1838 році випустив книгу "Дослідження математичних принципів теорії багатства".

Відомими представниками математичної школи в політекономії є:

• Г. Госсен — німецький економіст — дав математичну інтерпретацію основних принципів теорії граничної корисності.

• JI. Вальрас — швейцарський економіст — побудував загальну економі- ко-математичну модель економічної системи на макрорівні (так звану загаль­ну модель економічної рівноваги).

• У. Джевонс — англійський економіст, логік, статистик — використову­вав математику для аналізу економічних явищ, прихильник теорії граничної корисності.

• Дж. Еджворт — англійський економіст — використовував математику для аналізу економічних явищ, увів поняття ядра економічної системи, кри­вих байдужості.

• В. Парето — італійський економіст, соціолог, один з засновників функ­ціоналізму. Робив спроби математично обґрунтувати концепцію взаємозв'язків усіх економічних факторів, увів поняття багатоцільового оптимуму.

• В. Дмитрієв — російський економіст-математик, статистик — за допо­могою лінійних рівнянь змоделював спосіб обчислення повних затрат праці та інших ресурсів (формули Дмитрієва).

Представники математичної школи в політекономії робили спроби дослі­дити важливі проблеми економічної теорії за допомогою математичних методів. При цьому вони опирались на твердження, що обґрунтувати положення еко­номічної теорії можна лише математично, а всі висновки, одержані іншими способами, можна сприймати в ліпшому разі лише як наукові гіпотези.

Заслуги вчених математичної школи в політичній економії:

1. Представники математичної школи зробили значний внесок у розробку кількісного аспекту багатьох економічних проблем, зокрема:

• дослідження умов збалансованості економічної системи з урахуванням взаємодії різних чинників;

• аналіз залежності попиту, цін і доходу;

• вивчення механізму попиту і пропозиції та чинників, що визначають витрати виробництва.

  2. Представники математичної школи висунули і спробували розвивати низку важливих теоретичних підходів і принципів, зокрема:

• поняття економічного оптимуму;

• застосування показників граничних витрат і граничних ефектів у ра­ціональному господарюванні;

• взаємозв'язок проблем ціноутворення і загальної пропорційності.

Недоліки досліджень вчених математичної школи в політекономії:

1. Дослідження, які проводились у межах цього напряму, мали абстракт­но-теоретичний характер, їх результати не застосовували на практиці.

2. Дослідники проводили статичний аналіз економічних явищ, однак не враховували динаміку розвитку економічних систем.