114

1. Проблеми екології в сучасному світі

Щорічно промисловістю випускається 800 млн. т чорних металів, 60 млн. т синтетичних матеріалів, 500 млн. т мінеральних добрив, 8 млн. т отрутохімікатів, 300 млн. т органічних сполук 150-ти найменувань. Серед викидів, які потрапляють в атмосферу, є понад 30 млрд. т СО₂, 380 млн. т СО, 1 млн. т вуглеводнів, 120 млн. т золи, 150 млн. т SO₂, 0,2 млн. т сполук плюмбуму, 2 млн. т галогенорганічних сполук, випадають кислотні дощі. Відхідні гази автомобільного транспорту та промислові викиди утворюють над містами смоги. Щороку спалюється 2 млрд. т вугілля. Накопичення в атмосфері оксидів карбону і сульфуру, хлоро- і фторовмісних вуглеводнів призвело до "парникового ефекту". Рослини не можуть засвоїти такої кількості СО₂, зменшується і вміст у повітрі кисню. У води океану потрапляє велика кількість нафти і нафтопродуктів. Швидко зменшуються запаси питної води. Для іригації, хімічного виробництва використовується 13-20% річкового стоку і скидається у природні води до 500 млрд. м³ промислових та комунальних стічних вод, для очищення від яких необхідно 500-кратного розбавляння чистою водою.

Обсяг промислової продукції у світі за кожні 10 років збільшується вдвічі. Половина всього використаного людством палива припадає на останні 20-30 років і є прогноз, що загалом палива вистачить на 150 років.

Складність екологічної проблеми ускладнює розробку стратегії екологічної поведінки в умовах зростання науково-технічного прогресу. Природа перестає самовідновлюватись. Основні складові екологічної проблеми: біологічна; технічна; соціально-економічна. Практично всі галузі науки займаються розв’язанням екологічних проблем. Одна з них – хімія.

Хімія довкілля – вчення про види, властивості, джерела хімічних речовин природного та антропогенного походження, що потрапляють у довкілля, про їхню стійкість та хімічну активність у біосфері, шкідливий вплив на живі організми та людину, про розробку методів попередження хімічного забруднення та методів контролю за станом довкілля, утилізації та ліквідації відходів, створення безвідходних технологій.

Основні джерела забруднень довкілля:

підприємства хімічної, металургійної, машинобудівної, нафтопереробної промисловості;

теплоелектростанції, зокрема на твердому паливі, які викидають гази та важкі метали у повітря, шлаки і зола занечищують ґрунти;

аварії танкерів, заводів, атомних електростанцій, ядерні викиди;

автомобільний транспорт. У світі налічується понад 400 млн. автомобілів, які спричинюють викиди у повітря карбон оксиду, вуглеводнів, бенз()пірену, формальдегіду та інших токсичних речовин;

промислові і комунальні стічні води, з якими у водойми потрапляють миючі засоби, сполуки важких металів, органічні речовини (1 л нафти робить непридатною 1 млн. л води). Басейни рік перетворились в транспортні магістралі та каналізації;

забруднення атмосфери веде до посилення корозії.

Найнебезпечніші процеси у довкіллі:

забруднення біосфери;

втрата природою здатності до самовідновлення;

вичерпання природних ресурсів.

Американський вчений Б.Коммонер сформулював такі екологічні закони:

1. усе пов’язано зі всім, за все треба платити;

2. ніщо не проходить безслідно;

3. природа знає краще.