82. Поняття страхування. Джерела правового регулювання. Види і форми страхування. Страховик, страхувальник, застрахована особа, вигодонабувач.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Джерела:-ЦК -ЗУ Про страхування -укази Президента, постанови КМУ, -акти Держкомісії з регулювання ринків фінпослуг -правила страхування, розроблені страховиком і зареєтровані в Держкомісії з регулювання ринків фінпослуг

Види страхування:

-самострахування - страховий фонд утвор в межах одного суб’єкта(юр особи), витрати які виникають у суб’єкта компенсуються виключно за його рахунок.

-централізовані страхові фонди (резерви) - з держ або місц бюджету. виплати широкому колу осіб, які не брали участі в створенні фонду

-власне страхування - фонд формується в децентралізованому порядку за рахунок внесків учасників, а розподіляється централізовано страховиком виключно серед учасників

Форми:

-добровільна -обов’язкова (ст 5 ЗУ Про страхування)

Добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. Видами добровільного страхування є страхування життя; страхування від нещасних випадків; страхування вантажів та багажу (вантажобагажу);страхування майна, страхування цивільної відповідальності власників транспорту, страхування медичних витрат, інші види.

Обов'язкові види страхування предбачені Законом Про страхування. До них належать особисте страхування медичних і фармацевтичних працівників на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини при виконанні ними службових обов'язків; страхування спортсменів вищих категорій; особисте страхування від нещасних випадків на транспорті; страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; страхування об'єктів космічної діяльності страхування професійної відповідальності осіб, діяльність яких може заподіяти шкоду третім особам, інші.

Страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України "Про господарські товариства" з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Учасників страховика повинно бути не менше трьох. Забороняється здійснювати страхову діяльність на території України страховиками-нерезидентами, крім страхування ризиків, пов'язаних з морськими перевезеннями, комерційною авіацією, перестрахування, страхового посередництва, надання допоміжних послуг із страхування. Предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов'язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням. Використовувати у назві слова "страхова компанія", "страховик", дозволяється лише юридичним особам, які мають відповідну ліцензію такої діяльності. При створенні страховика або збільшенні статутного фонду він має бути сплачений лише в грошовій формі. Забороняється використовувати для формування статутного фонду векселі, кошти страхових резервів, а також кошти, одержані в кредит, позику та під заставу, і вносити нематеріальні активи. Проте, дозволяється формування статутного фонду страховика цінними паперами, що випускаються державою в розмірі не більше 25 відсотків загального розміру статутного фонду. Страховики, які здійснюють страхування життя, можуть надавати кредити страхувальникам, які уклали договори страхування життя. Підприємства, установи та організації в жодному разі не можуть стати страховиками шляхом внесення змін до статутних документів за умови, що вони попередньо займалися будь-яким іншим видом діяльності.

Страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні фізичні особи, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України.

Застрахованою є особа, в житті якої може відбутися подія, яка викликає обов’язок страховика здійснити страхову виплату. Страхувальники можуть укладати із страховиками договори про страхування третіх осіб (застрахованих осіб) лише за їх згодою, крім випадків, передбачених чинним законодавством. Застраховані особи можуть набувати прав і обов'язків страхувальника згідно з договором страхування.

Вигодонабувач- юр особа або фізособа, призначена страхувальником для одержання страхової виплати.Страхувальники мають право при укладанні договорів особистого страхування призначати за згодою застрахованої особи фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів) для отримання страхових виплат, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.

Договір страхування: поняття, ознаки. Укладення договору. Форма. Зміст

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Ознаки:

-двосторонній

-оплатний

-реальний (набирає чинності з моменту першого страхового платежу, якщо інше не встановлено)

-ризиковий (алеаторний). ризик несуть і страховик і страхувальник

-страховий інтерес повинен бути правомірним - Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: 1) життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Співстрахування - множинність осіб на боці страховика. це є страхування страховиком своїх фінансових ризиків (для забезпечення платоспроможності)

Перестрахування - страховик за основним договором займає місце страхувальника, і страхує частни своїх зобов’язань у іншого страховика

Укладення договору:

Оферта, акцепт. Страхувальник подає заяву. Страховик оцінює страховий ризик.

Для укладання договору страхування страхувальник подає страховику письмову заяву за формою, встановленою страховиком, або іншим чином заявляє про свій намір укласти договір страхування. При укладанні договору страхування страховик має право запросити у страхувальника баланс або довідку про фінансовий стан, підтверджені аудитором (аудиторською фірмою), та інші документи, необхідні для оцінки страховиком страхового ризику. Факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування. Договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування. Договір страхування життя може бути укладений як шляхом складання одного документа (договору страхування), підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, документами, підписаними стороною, яка їх надсилає. У разі надання страхувальником письмової заяви за формою, встановленою страховиком, що виражає намір укласти договір страхування, такий договір може бути укладений шляхом надіслання страхувальнику копії правил страхування та видачі страхувальнику страхового свідоцтва (поліса), який не містить розбіжностей з поданою заявою. Заява складається у двох примірниках, копія заяви надсилається страхувальнику з відміткою страховика або його уповноваженого представника про прийняття запропонованих умов страхування.

Форма і зміст:

-Договір страхування укладається в письмовій формі. Договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката). У разі недодержання письмової форми договору страхування такий договір є нікчемним.

-Істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

Права і обов'язки сторін за договором страхування. Відмова від здійснення страхової виплати. Припинення і недійстність договору.

Права і обов’язки визначаються договором. Цив законодавством в імперативній формі передбачено такі обов’язки:

Обов'язки страховика

1) ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування;

2) протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові;

3) у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

4) відшкодувати витрати, понесені страхувальником у разі настання страхового випадку з метою запобігання або зменшення збитків, якщо це встановлено договором;

5) за заявою страхувальника, у разі здійснення страховиком заходів, що зменшили страховий ризик, або у разі збільшення вартості майна, переукласти з ним договір страхування;

6) не розголошувати відомостей про страхувальника та його майнове становище, крім випадків, встановлених законом.

Договором страхування можуть бути встановлені також інші обов'язки страховика.

Обов'язки страхувальника

1) своєчасно вносити страхові платежі (внески, премії) у розмірі, встановленому договором;

2) при укладенні договору страхування надати страховикові інформацію про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-які зміни страхового ризику;

3) при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші договори страхування, укладені щодо об'єкта, який страхується.

4) вживати заходів щодо запобігання збиткам, завданим настанням страхового випадку, та їх зменшення;

5) повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.

Договором страхування можуть бути встановлені також інші обов'язки страхувальника.

Право страховика на суброгацію.

Можлива підстава для заміни кредитора в зобов'язанні - виконання обов'язку боржника третьою особою. Така зміна кредитора у зобов'язанні називається суброгацією. Суброгацією визнається придбання всіх прав, що належали раніше кредиторові, внаслідок виконання третьою особою (суброгантом) обов'язків боржника щодо цього кредитора. Тобто суброгант стає на місце кредитора. Право страховика на суброгацію предбачено у Кодексі торговельного мореплавства. Відповідно до полоджень КТМ У разі сплати страхової суми до страховика за його згодою переходять: 1) усі права на застраховане майно - у разі страхування на повну вартість; 2) право на частку застрахованого майна пропорційно відношенню страхової суми до страхової вартості - у разі страхування на неповну вартість. Право страховика на суброгацію. о відношенню страхової суми до страхової вартості - у разі страхування на неповну вартість.

Порядок виплати страхового відшкодування.

Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром). Аварійні комісари - особи, які займаються визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків. Страховик та страхувальник мають право залучити за свій рахунок аварійного комісара до розслідування обставин страхового випадку. У разі необхідності страховик можеробити запити про відомості, пов'язані із страховим випадком, до міліції, банків, лікарень та інших підприємств, установ, орнагізацій або самостійно з'ясовувати причини та обставини страхового випадку. Страхові виплати здійснюються у розмірі страхової суми, або у вигляді регулярних виплат (ануїтету). Спосіб здійснення страхової виплати визначаєтьс правилами страхування, а також договором. Існують пропорціна система відшкодування та система першого ризику. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку що зазнав страхувальник. Частина збитків, що невідшкодовується страховиком називається франшизою. На вимогу страхувальника до страховика про виплату страхового відшкодування не поширюється позовна давність. Право вимоги до страховика може стати предметом застави.

Цивільний кодекс, а так само Закон про страхування визанчають підстави відмови від здійснення страхової виплати.

Відмова від здійснення страхової виплати:

Страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі:

1) навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов'язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту

майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації;

2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;

3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку;

4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала;

5) несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;

6) наявності інших підстав, встановлених законом.

Рішення страховика про відмову здійснити страхову виплату повідомляється страхувальникові у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.

Відповідно до Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності, та за шкоду, заподіяну транспортному засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, майну, яке знаходилося в ньому, та шкоду, заподіяну життю та здоров'ю пасажирів, які знаходилися в ньому. Так само, відшкодуванню не підлягає шкода, спричинена втратою товарного вигляду транспортного засобу, ані шкода спричинена радіацією, масовими заворушеннями, військовими конфліктами, терористичними актами, стихійним лихом. Страховик не відшкодовує шкоду, заподіяну при використанні забезпеченого транспортного засобу під час тренувальної поїздки чи для участі в офіційних змаганнях. Так само, не відшкодовується шкода, заподіяна пошкодженням або знищенням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди цінних речей, таких як картини, коштовності, докумени, акникваріат, прикраси, гроші.

Негативний фінансовий стан страховика не є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Підстави та правові наслідки припинення договору страхування.

Підстави припинення договору страхування можуть визначаються договором або законом. Відповідно до Цивільного кодексу якщо страхувальник прострочив внесення страхового платежу і не сплатив його протягом десяти робочих днів після пред'явлення страховиком письмової вимоги про сплату страхового платежу, страховик може відмовитися від договору страхування. Страхувальник або страховик зобов'язаний повідомити другу сторону про свій намір відмовитися від договору страхування не пізніш як за тридцять днів до припинення договору, якщо інший строк не встановлений договором. Якщо страхувальник не порушує договору, то страховик не має права відмовитися від договору особистого страхування без згоди на це страхувальника.

Якщо страховик відмовився від договору страхування , страховик повертає страхувальникові сплачені ним страхові платежі повністю, а якщо відмова страховика від договору обумовлена невиконанням страхувальником умов договору страхування, то страховик повертає страхувальникові лише страхові платежі за період, що залишився до закінчення строку договору. У разі дострокового припинення дії договору страхування життя страховик виплачує страхувальнику викупну суму, яка є майновим правом страхувальника за договором страхування життя.

Якщо страхувальник відмовився від договору страхування (крім договору страхування життя), страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення строку договору, з вирахуванням нормативних витрат на ведення справи

Правовим наслідком відмови сторони від договору страхування є припинення договору.

У разі припинення договору не допускається повернення коштів готівкою, якщо платежі було здійснено в безготівковій формі.

Недійсність договору страхування:

-Договір страхування є нікчемним або визнається недійсним у випадках, встановлених ЦК (Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені астинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Договір страхування також визнається судом недійсним, якщо: 1) його укладено після настання страхового випадку; 2) об'єктом договору страхування є майно, яке підлягає конфіскації.