- •Предмет і структура курсу Українська мова за професйним спрямуванням.
- •Мова як засіб професійного спілкування.
- •Поняття про сучасну українську літературну норму. Типи мовних норм. Форми сучасної української літературної мови.
- •Понятя усного та писменого мовлення. Майстерність публічного виступу. Види підготовки до виступу.
- •Промова адвоката, прокурора, судді під час судового засідання. Судові промови відомих адвокатів.
- •Кодифікація мови. Місце мови в комунікативній деонтиці юриста.
- •Функціональна диференціація сучасної українськой мови.
- •Офіційно-діловий стиль як один із функціональних стилів сучасної української мови. Оосбливості офіційно-ділового стилю. Кліше.
- •Сучасна українська ділова мова: етапи становлення, проблеми та перспективи розвитку.
- •Поняття про документ, його властивості та вимоги до його оформлення. Мовностильові особливості тексту документу.
- •Мова і професія. Мовленнєва діяльність як один з основних видів діяльності людини.
- •Мовленнєвий етикет — невід'ємний етикет професійної культури юриста.
- •Правила культури спілкування (за і. Томаном).
- •Поняття спілкування. Особливості професійного спілкування.
- •Етичні норми та нормативи. Професійна юридична етика.
- •Форми та функції спілкування юристів у ділових стосунках.
- •Бар'єри у спілкуванні, його рівні.
- •Сучасні теорії міжособистісних стосунків.
- •Допит як різновид переговорів.
- •Психологічні особливості професійного спілкування.
- •Основи комунікативної лінгвістики.
- •Нлп як мистецтво комунікації.
- •Загальні засади психолінгвістики.
- •Герменевтика як наука тлумачення текстів.
- •Закон про мови в урср — нормативно-правова основа утвердження українскьої мови як державної в Україні.
- •Конституція україни про функціонування та розвиток мов в Україні.
- •Державна мова та її функції.
- •33. Функції мови в суспільстві.
- •34.Синтаксичні структури у професійному мовленні
- •35. Прямий порядок слів, вживання інфінітивних конструкцій, дієприкметникових та дієприслівникових зворотів.
- •37.Складні випадки керуванняя та узгодження у діловому мовленні.
- •38.Просте і складне речення у юридичному документі.
- •39.Документ – основний вид ділового мовлення.
- •40.Вимоги до складання та оформлення різних видів документів .Реквізити документу. Правила написання тексту документа.
- •Види документів та їх класифікація.
- •Документи юридичного фаху.
- •43.Правила оформлення сторінки, рубрикація тексту,правила оформленняя заголовків, видилення окремих частин тексту.
- •44.Реквізити документів та вимоги до їх написання.
- •Документи щодо особового складу: автобіографія, характеристика, накази щодо особового складу, резюме, заява.
- •Види службових листів. Ділове листування. Вимоги до офіційного листування.
- •47.Етикет ділового листування.
- •48.Кореспонденція за характером інформації.
- •49.Телеграма, факс.
- •Оформлення довідково-інформаційних документів: оголошення, запрошення, доповідні та пояснювальні записки, віробничі звіти.
- •51.Виробничі протоколи,витяг з протоколу
- •52.Управлінська документація.Оформлення стандартних документів
- •53.Розпорядчі документи: наказ, розпорядження,постанова
- •Позовна заява.
- •56.Види договорів.
- •57.Протокол слідчої дії.
- •Загальне поняття про лексику, лексикологію, терміни та термінологію.
- •Слово як найменша самостійна одиниця мови, його лексичне значення.
- •Стилістична диференціація української лексики. Професійна лексика.
- •Канцеляризми та штампи.
- •Фразеологія у професійному спілкуванні юристів. Українська лексикографія.
- •Українська юридична термінологічна система. З історії розвитку мови права.
- •Поняття юридичного терміна. Класификація юридичних термінів.
- •Запозичення в юридичній термінологіі.
- •Труднощі, що вивникають в перекладі з російської на українську мову. Синоніми, омоніми та пароніми в юридичній термінологіі.
- •Міжмовні пароніми.
- •69. Особливості використанняя різних частин мови у професійному спілкуванні.
- •70.Іменники на позначення професій, посад, звань, їх рід та правильність вживання.Узгодження прикметників з іменником на означення певних професій.
- •71.Відмінювання, імен, по батькові, прізвищ, географічних назв.
- •72.Правопис відмінкових закінчень іменників іі відміни у родовому відмінку Особливості відмінкових закінчень іменників у документах
- •У родовому відмінку однини іменники іі відміни можуть мати закінчення –а, -я; -у, -ю
- •74. Нормативність уживання граматичних форм прикметника Прикметник як частина мови
- •Морфологічні ознаки
- •Синтаксична роль
- •75.Нормативність уживання граматичних форм числівника, написання цифрових даних у ділових документах
- •77.Нормативність уживання граматичних форм дієслова та дієслівних форм.
- •78.Прийменники у професійному мовленні. Прийменник по у діловому мовленні.
- •Правила використання прийменників у діловому стилі
- •79.Особливості українського правопису
- •80. Орфоепічні норми
- •Основні принципи української орфографії
- •82. Правопис призвіщ, імен та по-батькові в українській мові
- •83. Правопис складних іменників та прикметників
- •84. Правопис прислівників
- •85.Написання слів з великої літери
- •86. Особливості доречного слововживання
- •Словники енциклопедичні, тлумачні, перекладні та інші типи словників.
- •Багатозначні слова та омоніми.
- •Складноскорочені слова, абревіатури та графічні скорочення. Абревіатури загальновживані та вузькоспеціалізовані в юридичному тексті.
Етичні норми та нормативи. Професійна юридична етика.
Для всіх юристів повинні бути характерні такі якості:
У соціальній сфері: намагання встановити істину, справедливість, гуманізм, чесність.
У пошуково-пізнавальній сфері – спостережливість (цілеспрямоване сприйняття предметів та явищ через призму професійно-юридичної діяльності). Уважність (увага психічній діяльності до певних об’єктів).
У сфері реконструктивно-конструктивної діяльності: здібність всебічно аналізувати отриману інформацію. Здібність формулювати гіпотези. Творчий, оригінальний підхід до розв’язання задач. Проникливість.
У сфері засвідчувальної діяльності:
а) розвинута письмова мова;
б) здібності швидко узагальнювати інформацію;
в) вміння дати письмовий опис юридичного явища.
У сфері організаційної діяльності: само дисциплінованість, цілеспрямованість, наполегливість, вміння організовувати людей.
У сфері комунікативної діяльності: емоційна врівноваженість, тактовність, здібність чітко формулювати свої думки.
Існують особисті якості, які є негативними для юриста:
З соціальної точки зору – цинізм, нечесність, владолюбство, жорстокість, авантюризм.
У пошуковій сфері - неуважність, відсутність пошукової домінанти (юридичний азарт).
В реконструктивній сфері - низький рівень інтелекту, стереотипність і консервативність мислення.
У засвідчувальній сфері - недбалість, невміння швидко передавати усну мову письмово.
В організаційній сфері – не цілеспрямованість , відсутність організаційних здібностей.
В комунікативній сфері - імпульсивність, велика сором’язливість, грубість в поводженні з людьми.
Правові те етичні обмеження під час діяльності правочинців.
Правочин, щодо якого є зацікавленість - правочин, який укладається (і) між акціонерним товариством і його інсайдером (його афілійованою особою) або (іі) між акціонерним товариством і третьою особою, за умови, що інсайдер акціонерного товариства або його афілійована особа має зацікавленість щодо цього правочину. Обмеження щодо укладання правочину, щодо якого є заінтересованість
На відміну від права таких країн як Польща або Угорщина, український закон не забороняє правочини, щодо яких є заінтересованість. В цьому питанні Україна наслідує так звану самодостатню (self-enforcing) модель правового регулювання, запропоновану двома американськими професорами під час розробки російського федерального закону "Про акціонерні товариства".[ . Покладена в основу цієї глави модель регулювання виходить із припущення, що менеджери можуть ухилитися від прямої заборони на правочини, щодо яких є заінтересованість, але скоріше виконають процедурну вимогу отримати згоду акціонерів. Для отримання згоди, менеджери можуть зробити правочин більш цікавим для акціонерів.[
Ідея процедурного стримання менеджменту отримала часткове втілення у українському законодавсті. Правочин, щодо якого є заінтересованість, укладається після отримання виконавчим органом товариства згоди нагладової ради товариства на його укладення. Якщо наглядова рада вважає, що правочин порушує інтереси товариства, вона може або заборонити правочин, або передати розгляд питання про укладання правочину загальним зборам.
Член наглядової ради товариства повинен не приймати участі у голосуванні, якщо він одночасно є: (і) інсайдером (або афілійованою з ним особою) іншої сторони угоди або (іі) має іншу заінтересованість у вчиненні угоди.
Дискусійним залишається питання, чи повинен член наглядової ради товариства утриматися від голосування у разі погодження угоди між товариством і його акціонером лише на тій підставі, що член наглядової ради був призначений до товариства як представник цього акціонера.
Якщо будь-яка з цих двох умов виконується щодо більшісті членів наглядової ради, питання виноситься на розгляд загальних зборів. Заінтересована особа, якщо вона є акціонером бере участь у голосуванні на загальних зборах і має рівні права голосу із незаінтересованими акціонерами.
Недотримання цих вимог має такі наслідки:
можливе визнання правочину недійсним, якщо особа, яка вчинила правочин, знала або повинна була знати про недотримання зазначених вимог.
відшкодування заінтересованою особою збитків, завданих товариству.