Згуртованість і сумісність членів соціальних груп
Групова згуртованість - це процес формування особливого типу зв'язків в групі, що дозволяють зовнішньо задану структуру перетворити в психологічну спільноту, в системний психологічний організм, який живе за своїми законами.
Проте, перешкоджають формуванню згуртованої групи: бажання домінувати і (або) постійно вступати в суперечку; безапеляційні заяви; оцінка ідей інших як поганих або невірних; звичка бути завжди правим; потреба бути переможцем, брати верх; байдужість, апатія, нудьга.
Таблиця 4.1. Стадії формування згуртованої групи
№ п/п |
Стадія формування згуртованої групи |
Характеристика |
1 |
Прийняття членами групи один одного |
Усуваються недовіра і відчуження у відносинах між працівниками, з'являється готовність співробітничати |
2 |
Розвиток комунікацій і розробка механізму прийняття групових рішень |
Розширення та інтенсифікація комунікацій, відвертого спілкування. Група є здатною до прийняття колективних рішень |
3 |
Формування групової солідарності |
Зростання довіри і зміцнення почуття групової ідентичності. Члени групи одержують задоволеність від самого факту перебування в ній і допомагають один одному |
4 |
Прагнення до максимізації групового успіху |
Раціональне використання індивідуальних здібностей, можливостей і взаємодопомоги, забезпечення неформального колективного контролю за виконанням групових завдань. Переміщення акценту з міжособистісної солідарності і підтримки на загальну справу |
Сумісність — це оптимальне поєднання якостей людей у процесі взаємодії, що сприяє успішному виконанню спільної діяльності. У психології виокремлюють такі чотири різновиди сумісності: фізичну, психофізіологічну, соціально-психологічну та психологічну. Соціально-психологічна сумісність передбачає взаємини людей з такими особистісними властивостями, які сприяють успішному вико- нанню соціальних ролей. У цьому разі необов’язковою має бути схо- жість характерів, здібностей, але обов’язковою — їх гармонія.
32. Структурні характеристики малої групи.
Структура малої групи — сукупність зв’язків між членами групи.
Основними сферами активності індивідів у малій групі є спільна діяльність і спілкування. На цій підставі виокремлюють структуру зв’язків і відносин, породжених спільною діяльністю і спілкуванням.
Формальна структура малої групи — взаємини і зв’язки між індивідами в групі, за допомогою яких здійснюються ділові контакти, офіційні відносини, спрямовані на виконання групового завдання.
Поступово у межах офіційної структури формується неформальна (емоційна) структура.
Неформальна структура малої групи — емоційно забарвлені зв’язки, які відтворюють неофіційні взаємини між членами групи.
На статус людини в групі впливають такі психологічні та соціальні чинники: зовнішній вигляд, манера поведінки, професійні якості, успіхи в груповій діяльності, комунікабельність, стабільність нервової системи, успішність позагрупової діяльності, вміння дотримуватися групової системи норм і правил та ін.
33. Соціально-психологічний клімат групи — якісний аспект міжособистісних відносин, що виявляється у сукупності внутрішніх (психологічних) умов, які сприяють або перешкоджають продуктивній спільній діяльності і всебічному розвитку особистості у групі.
До позитивних ознак соціально-психологічного клімату групи належать: — наявність позитивної перспективи для групи і для кожного її індивіда; — довіра і висока вимогливість членів групи один до одного; — ділова критика, вільне висловлювання власної думки; — відсутність тиску на підлеглих з боку керівників; — достатня поінформованість про цілі та завдання групи; — задоволеність працею й належністю до групи; — усвідомлення відповідальності за стан справ у групі. Досягнення групової згуртованості зумовлюють такі чинники: — рівень емоційної привабливості, взаємної симпатії в міжособистісних стосунках. Чим більше індивідів подобається один одному, тим вищою є згуртованість групи; — ступінь привабливості групи для індивідів, особливості групових цілей.
— спосіб взаємодії в групі і провідний соціальний мотив — особливості та характеристики, які засвідчують подібність індивідів між собою. — спосіб прийняття рішення, стиль керівництва у групі.
— статево-вікова структура групи.
— автономність, відносна ізольованість групи. психологічного клімату доцільно виходити за межі групових стосунків, налагоджувати контакти з іншими спільнотами.
Конфлікти у групах: -Конфлікти між особистістю і групою.
-Внутрігрупові конфлікти.
-Міжгрупові конфлікти.
Усі ці типи конфліктів можуть бути: — управлінськими, економічними, творчими, педагогічними, сімейними. їх основою є проблемно-діяльнісна ознака; — соціально-психологічними. Спричинені порушеннями в системі взаємин; — емоційними. Виникають через емоційні стани; — змістовими чи проблемними; — довготривалими, швидкоплинними та ін.