Програма навчального курсу

 “Історія зарубіжної літератури XVII-XVIII століття”

Змістовий модуль I література епохи бароко

Основні  аспекти теми

·        Складність соціальних та ду­ховних процесів у Західній Європі XVII століття.

Формування монархічних інститутів і запекла боротьба між дворянством і буржуазією в галузі політики та економіки. Реформаційний і контрреформаційний рухи. Криза феодалізму. Активний процес формування національних держав.  Формування капіталістичного виробництва.

·        Світоглядна революція ХVII століття, яка спричинила руйнацію традиційних уявлень про Всесвіт.

Фор­мування нової картини світу і нового розу­міння людини, що була зумовлена, передусім, великими науковими відкриттями. Утвердження динамічної моделі світу, побудованої на зіткненні протилежностей. Відкриття Коперніка (принципово нова модель світобудови), Галілео Галілея (закон падіння тіл), Ньютона (закони механіки), Гарвея (кровообіг) та ін. Проблема руху як наріжна для більшості філософських вчень.

·        Ренесансний реалізм як продовження демократичних традицій гуманістів Відродження, синтез традицій античності та національного колориту.

Драматургічна концепція Лопе де Вега, що характеризується такими рисами:

-    життєствердження, оптимізм;

-    драматургічний конфлікт будується на темах честі й подвигу;

-    свобода творчості, заперечення обмежень і чітких правил;

-    в основі п’єси -  теорія інтриги /інтрига – нерв п’єси/;

-    простота мовлення;

-    основний принцип мистецтва - задоволення, насолода;

-    утвердження незалежності національної драми;

-    поєднання трагічного й комічного.

·             Стильові домінанти бароко.

-         універсальність, прагнення до масштабності художнього вираження, що проявляється і на проблемно-тематичному рівні, і структурі образів, композиції, що тяжіють до безкінечності (поеми Дж.Мільтона на біблійні теми, священні ауто Кальдерона та ін);

-         динамічність (“бароко – світ, що не знає спокою” /Вельфлін/): тематичний, сюжетний, психологічний;

-         тяжіння до контрастів, як формальних – світло й тінь, радість-розпач тощо, так і семантичних – миті й вічності, величі й ницості, аскези й гедонізму і т.д. (“світ, де розпалася гармонія”);

-         метафоричність доведена до “універсалізації”, емблемності: пошук істини не в окремих предметах, явищах, реаліях, а в динамічних взаємозв’язках і співвідношеннях між ними (Б.Грасіан “Дотепність або мистецтво розуму”: “Будь-який твір мистецтва – це метафора, мати поезії”);

-         прагнення до посиленої емоційної дії, експресивність, декоративність, гіперболізації;

-         для барокового героя є характерними постійні внутрішні протиріччя та вагання. На думку Паскаля, людина повинна відчувати себе піщинкою в океані Всесвіту. «Людина в нескінченності - що вона означає?» ;

 

·             Барокова література Німеччини.

Трагічність творчості Мартіна Опіца, Пауля Флемінга, Андреаса Грифіуса, Ганса Якоба Гріммельсгаузена. Відтворення трагедії країни, що потерпала від жорстокої війни. Проза Г.Я.Гріммельсгаузена.  Реалістичність і гротеск роману «Незвичайні пригоди Сімпліція Сімпліціссімуса»

Творчість Педро Кальдерона де ла Барки.Рання творчість митця. Вплив творчості Лопе. де Вега, „комедії плаща та шпаги”: „Любов, честь та влада” (1623, видано 1637), „Гра любові й випадку” (1625, видано 1636) та інші, національно-патріотична  драма „Осада Бреди” (1625, видано 1636). Творчості Кальдерона де ла Барки приблизно середини 30-х років. Широке узагальнення, постановка філософських і етичних проблем, одночасна розробка декількох тем у одній п'єсі: «Стійкий принц» (1628-1629), морально-філософська драма «Життя-це сон» (1631-1632), «Сам у себе під сторожею» (1636) та ін.

Мотив сну у п’єсі «Життя – це сон» як грандіозне драматичне дійство з глибоким неоднозначним змістом. Проблематика п’єси:

-   проблема прагнення самовдосконалення (“приборкати в собі звіра”);

-   проблема волі людини;

-   співвіднесеність волі люди й волі Бога;

-   тематичний мотив виховання ідеального монарха.