Етапи роботи над твором.

У діяльності вчителя, пов'язаній із проведенням твору, виділяють три етапи:

1) підготовку і організацію творів;

2) їх перевірку та оцінку;

3) аналіз перевірених робіт у класі.

1. Розпочинаючи підготовку, вчитель насамперед оголошує тему наступного твору і ставить перед учнями відповідне завдання. Наприклад, описати зимову природу. Спочатку вчитель підкреслює, ще кожен учень писатиме на конкретну тему, обов'язково висловлюючи враження та спостереження. Що це за конкретні теми? Їх орієнтовна тематика може бути така: "Краса зимового ранку", "Дерева у полоні", "Зимове небо "Сніг іде...", "Зимові сутінки ", "Під моїм вікном ", "Якою я бачив ( шила) зиму вчора на прогулянці", "Про що розповіли мені сліди в засніженому лісі", "Зима в нашому парку (лісі, діброві)", "Ялинка (сосна, берізка) в зимовому лісі",

"Біла тиша", "Снігурі (дятли, синички...) в зим тому лісі (у мене на балконі, у нашому саду)", "Біля пташиної їдальні " У Новорічну ніч...", "Красуня-ялиночка прийшла до нас на свято", "З'явилась бурулька", "Розмова сніжинок", "Танок завірюхи» п.

Це, звичайно, орієнтовна тематика. Вона змінюється доповнюється. Тому вчитель організовує екскурсії, де учні спостерігатимуть, безпосередньо сприйматимуть живу природу, що їх оточує, і спрямовує на пошуки текстів, що містять описи.

Потім починається актуалізація "зимового словничка” учнів. Уперше діти назвуть чи запишуть ті "зимові слова", які згадають у зв'язку з оголошеною темою. На наступних уроках ці "зимові словнички" поповнюватимуться за рахунок слів, знайдених учнями у результаті спостережень і читання "зимових" текстів. Періодично учні діляться своїми враженнями, читають відшукані тексти, розповідають про те, що привернуло їхню увагу, зокрема, підкреслюють образні слова і вирази, вжиті авторами текстів, за допомогою яких вони описують небо, землю, сніги, річки, дерева тощо. Ці тексти використовуються у найрізноманітніших ситуаціях і з різною метою: під час опитування учнів, закріплення матеріалу, аналізу з метою порівняльної характеристики мовних засобів або засобів виразності. Розпочинається етап аналізу текстів, коли учні визначають тему, основну думку, стиль і структуру тексту; знаходять мовні засоби, які несуть велике смислове навантаження у розкритті задуму письменника. З цією метою може бути використаний будь-який текст із під­ручника для читання або української мови, доступний для сприйняття.

На "шляху" до створення свого тексту-опису (за спостереженням) можуть бути використані найрізноманітніші види робіт, а саме:

- детальний переказ тексту описового характеру;

- творчий диктант за картиною з метою збагачення - кету, що диктується відповідними мовними засобами (прикметниками, дієсловами, порівняннями, прислівниками і т.д.);

- твір-опис зображеної на картині природи

- твір (усний) на основі музичних вражень ("Пори року" П.І. Чайковського);

- твір (усний чи письмовий) на основі телепередач, тематично пов'язаних з описом природи взимку;

- редагування (колективне) текстів-описів з типовими недоліками, наявність "спільних місць", "спільних слів" типу “Птахи відлетіли”, "Дерева у зимовому вбранні", "Хороше взимку!" тощо.

У роботі над розповіддю або твором можна йти від накопичення матеріалу до теми або від визначеної теми через спостереження до матеріалу для твору. Обидва способи важливі. З метою ефективного розвитку мовлення слід особливо акцентувати увагу на правильності роботи над темою, її розумінні і розкритті. Цьому сприятиме накопичення матеріалу для творів.

Найбільш суттєвими джерелами для зв'язного мовлення є життєвий досвід дитини, екскурсії, подорожі, прогулянки, організовані спостереження, громадська діяльність учнів, їх суспільно-корисна праця, навчальний процес (природознавство, трудове навчання, математика, рідна мова, читання, обра­зотворче мистецтво).

Накопичення матеріалу значною мірою визначається типом твору. Найяскравішим прикладом можуть служити твори за картиною, кіно - і діа­фільмами і т. п. Розгляд картини власне і є накопиченням матеріалу. Однак навіть матеріал, почерпнутий із картини, так чи інакше пов'язується з життєвим досвідом людини, а також із навчальним матеріалом.

У ході підготовки до твору діти можуть робити елементарні записи, випису­вати уривки з віршів, збирати ілюстрований матеріал, вирізки з журналів тощо.

Незалежно від типу твору виділяються три етапи підготовки до нього:

— накопичення матеріалу;

— відбір і розташування матеріалу (обговорення, складення плану, визначення головного);

— словесне, мовленнєве оформлення, тобто складання самого тексту, його запис, удосконалення, самоперевірка, перевірка вчителем.

Перший і другий етапи можуть вийти за рамки уроку. Так, накопичення матеріалу для твору за матеріалами екскурсії, на основ спостережень здійснюється задовго до письма. На уроці матеріал відновлюється у пам'яті школярів, систематизується та оформляється.

На уроках, які передують твору, відбирається для нього лексика, можуть бути складені фрагменти тексту. Іноді заздалегідь складається план. У початкових класах план є обов'язковим компонентом під час підготовки всіх типів твору. В 2 класі роль плану виконують запитання вчителя (так званий питальний план); у З класі план майбутнього твору складається колективно під керівництвом учителя: в 4 класі здійснюється перехід до самостійного складання плану; у складних випадках корисно над планом попрацювати колективно.

У початкових класах рекомендується простий (без підпунктів) план з 3 - 5 час­тин (пунктів). Формування пунктів може мати форму запитань, форму розпо­відних і називних речень. Наприклад, складений план твору за враженнями від прогулянки до лісу може мати такий вигляд:

1. Наші приготування.

2. Лісові картинки.

3. Господарі лісу.

4. Наші ігри на галявині.

Можливий також варіант, у якому пункти плану мають вигляд двоскладних чи односкладних розповідних речень. Це розгорнуті пункти:

1. Ми збираємося до лісу.

2. У лісі надзвичайно гарно.

3. Ліс повен життя.

4. Ми чудово відпочили і погралися.

План має не тільки службове, а й самостійне значення, тому іноді можна доводити роботу над темою твору не до повного тексту, а лише до детального плану. Текст розповіді в такому випадку не складається. Цей прийом допоможе школярам зрозуміти значення плану: якщо складається детальний план, то повний текст не обов'язковий.

Проте слід зауважити, що давати дітям готовий план — значить обмежити школярів у їх самостійності, творчості, створювати видимість благополуччя та успіху і водночас виховувати в учнів недовіру до власних сил і бажання обпертися на чужу думку.