Н.Е. 1.3. Дикція. Значення дикції у професійній підготовці вчителя

(Лекція)

ПЛАН

1. Дикція. Значення дикції в процесі виразного читання.

2. Методика формування дикції у молодших школярів

3. Вправи на артикуляцію голосних та приголосних звуків.

4. Орфоепічні норми сучасної української мови. Основні причини порушення орфоепічних норм.

Основна література:

1. Олійник Г.А. Виразне читання. – К, 1995. – С.14-38

2. Капська А.Й. Виразне читання. – К., 1986. – С.15-22.

Додаткова література:

1. Єлісовенко Ю. П. Практичне опанування риторики засобами театральної педагогіки // Педагогіка і психологія професійної освіти. - 1998. - № 4. - С.200 - 207.

2. Єлісовенко Ю. П. Корекція неорганічних вад мовлення (з досвіду театральної педагогіки) // Дефектологія. - 2001. - № 2. - С.41 - 43.

3. Пономарів О. Д. Культура слова: Мовностилістичні поради. - К., 1999.

4. Шевченко Л. Ю., Різун В. В., Лисенко Ю. В. Сучасна українська мова: Довідник / За ред. О. Д. Пономарева. - 2-ге вид., випр. і доп. - К.: Либідь, 1996. - 320 с.

5. Ющук І. П. Практичний довідник з української мови. - К.: Рідна мова, 1997.

1. Дикція. Значення дикції в процесі виразного читання

Щоб забезпечити легке сприймання твору дітьми, вчитель повинен мати не тільки добре розвинуті якості голосу, а й бездоганну дикцію.

Давайте пригадаємо, з попередньої лекції, що таке техніка мовлення?

• Які є компоненти техніки мовлення?

• Що таке голос, дихання?

• Назвіть типи дихання.

• Які виділяють властивості голосу?

• Що таке тембр, висота, темп, політ, сила, діапазон, гнучкість голосу?

• Які є вади голосів?

На сьогоднішньому занятті, ми продовжимо розглядати техніку мовлення, зокрема, розглянемо ще 2 компоненти техніки мовлення, такі, як: дикція та орфоепія.

Дикція ( лат.dictio – вимова) – чітка правильна вимова кожного мовного звука, артикуляція голосних і приголосних.При неправильній дикції навіть добре поставлений голос і вміле використання засобів виразності не забезпечать успіху читцеві, навпаки - приведуть до негативних наслідків, оскільки школярі середнього віку схильні до наслідування.

Недоліки вимови бувають різного характеру і виникають вони внаслідок певних органічних (вроджених) і неорганічних (набутих) вад мовного апарату.

Неорганічні вади можуть мати той самий характер вимови, що й органічні (гугнявість, шепелявість, гаркавість, сюсюкання тощо). Однак причиниїх пояснюються насамперед неправильним засвоєнням засобів артикуляції окремих звуків або недбалим користуванням мовним апаратом чи окремими його складовими частинами.

Недоліки вимови;властиві багатьом дітям. Виправленням їх повинні займатися не тільки медичні установи, а й учителі.

Неорганічні вади вимови можна ліквідувати за допомогою певного комплексу тренувальних вправ.Органічні недоліки вимови не можна виправити лише виконанням вправ. Проте деякі з них можуть бути усу­нені завдяки медичному втручанню. У дитячому віці це ще не викликає особливих труднощів, та значно складніше виправити недоліки вдорослої людини. Тому й не бажано, щоб люди з природними дефектами вимови потрапляли на педагогічну роботу. Вчитель, які артист, диктор, повинен бездоганно володіти мовним апаратом.

Виразність і чистота дикції досягаються насамперед завдяки правильності артикуляції, тобто чіткістю постановки органів мовлення і їх рухів під час вимови звуків. Тому роботу над усуненням недоліків вимови слід розпочинати з виправлення неправильно завчених раніше рухів органів артикуляції.

Як покращити дикцію? Чи можливо це зробити? Яким чином?

Давайте поміркуємо: які вправи,завдання, тренінги сприяють покращенню дикції.

Мало хто задумується, наскільки важливим інструментом для людини є голос. У процесі спілкування, розмови, дискусії неодмінно відбувається обмін інформацією. І більша частина інформації при щоденному спілкування передається словами, тобто по аудіальному каналу. А у строгому та бідному на жестикуляцію діловому світі процент інформації, яка передається по голосовому каналу, може сягати 90 процентів. Ці факти свідчать наскільки важливо вміти говорити так, щоб співрозмовники вас розуміли без зайвих зусиль.

Ще в античні часи сформувалася ціла наука риторика, яка вивчає мистецтво красномовства.Існує думка, що не так важливо що людина говорить, як те, як вона це робить. Тому крім самих слів, які говорите варто звернути увагу і на те наскільки чітко та зрозуміло для співрозмовника ви вимовляєте ці слова.

Навіть найбільший оратор приречений на невдачу своєї промови, якщо його вимова буде незрозуміла слухачам. Дикція, як і кожен набутий навик людини, може змінюватися протягом життя. А це значить, що можна занедбувати своє вміння чітко говорити, а можна його розвивати. Покращивши свою дикцію, ви не тільки станете кращим оратором, але і відчуєте впевненість у собі та підвищите свою самооцінку.

Великий запас слів – це одна із умов гарної дикції.Намагайтеся зробити вашу розмову більш різноманітною, не вживайте завчені та шаблонні фрази і тоді ваш виступ складе потрібне враження на аудиторію та запам’ятається вашим слухачам надовго.Найбільшим ворогом вашої дикції є слова паразити.Слова “ну”, “значить”, “так би мовити” для того, хто їх вживає можуть бути непомітними. Нажаль, із слухачами ситуація зовсім інша: вже за кілька хвилин промови аудиторія помічає всі слова-паразити, які починають відволікати увагу слухачів від самої суті виступу. Щоб позбутися слів-паразитів візьміть собі за звичку зосереджувати увагу на тому, що ви говорите.