3. Вправи на артикуляцію голосних та приголосних звуків.

Мотивація доцільності вивчення тих чи інших предметів або тем, безперечно, є складовою будь-якого педагогічного обгрунтування. Та все ж, здається, немає нагальної потреби в глибокому поясненні, чому майбутнім теле-, радіожурналістам, дипломатам, філологам, вчителям та багатьом іншим фахівцям необхідно приділити пильну увагу роботі з артикуляції голосних і приголосних звуків української мови. Мабуть, виникає цілком закономірна потреба нагадати суть артикуляції, знайти чи дати їй визначення. Цього вимагає від нас логіка насамперед задля того, щоб унеможливити в подальшій роботі різночитання ключового поняття "артикуляція".

Давайте пригадаємо, що таке артикуляція? При вивченні якої дисципліни, ви розглядали вже це поняття, аналізували його?

Отже, артикуляція(від лат. Articulus - розділ, Articulacio - розчленування, Аrticulare - розділяти) - це система положень, рухів та дій рухливих частин мовного апарату, за допомогою якої утворюється членороздільна, чітка вимова звуків у мовленнєвому потоці.

Творення людиною будь-якого звуку відбувається лише за умови певного положення язика, губів, нижньої щелепи, гортані тощо. Напевно, тому артикуляцію розглядають ще і як спосіб вимовляння мовцями всіх звуків у процесі мовлення, і як передумову правильного звукотворення. Це цілком справедливо, але потрібно було б розмежувати деякі поняття задля того, щоб уникнути плутанини. Так, відразу слід звернути увагу на те, що артикуляція і вимова не є те саме, оскільки вимова, окрім артикуляції, містить у собі ще й нормативність власне вимови, наголошення (орфоепії).

Кожній мові притаманна своя система артикуляції, свій спосіб членороздільного вимовляння звуків. Тому цілком закономірним явищем є те, що одна й та сама літера в різних мовах має різне звучання, наприклад, звук "І" має різну артикуляцію, отже й різне звучання в різних мовах світу. На якість останнього впливають і фонетична система, притаманна тій чи іншій мові, і типові положення рухливих частин мовного апарату, що властиві їй та визнаються нею відповідними нормі, і емоційна забарвленість мовлення та багато інших чинників.

Отже, артикуляція -це робота рухливих частин мовного апарату, це спосіб вимови звуків у процесі мовлення, який певною мірою зумовлює якість вимови, зокрема таких її складових, як чіткість, певність, активність, членороздільність, виразність.

Вимова голосних і приголосних звуків української мови має тенденцію до вертикальної артикуляції, яка утворюється шляхом округлення, передусім, голосних звуків. За положенням губів, вони всі так чи інакше наближені до "кола" (звук "О"). Навіть голосний "І" має помітне вертикальне оформлення, на відміну від російської мови, в якій він так само, як й інші звуки артикулюється горизонтальним положенням губів.

Розглянемо, як саме в українській мові артикулюються голосні звуки.

А -чистий голосний заднього ряду, низького піднесення спинки язика. Під час вимови нижня щелепа відчутно опускається, розімкнення рота сягає відстані, не меншої двох пальців, покладених один на одного. Губи притиснені до зубів, активної участі в артикуляції не беруть. Водночас тенденція наближення до "кола" є цілком помітною.

О -голосний звук заднього ряду, середнього ступеня піднесення спинки язика. Під час вимови нижня щелепа опущена трошки менше ніж при артикуляції голосного "А". Губи активні, витягнуті вперед, округлені. Це один із найтиповіших голосних звуків української мови, який завжди залишається собою, ніколи не змінюється на "А", як, наприклад, у російській мові. Він зручний для співу, дозволяє легко округлити звук і завдяки простоті артикуляції "О" зробити його природним і водночас окультуреним. Напевно, зокрема і ним твориться невмируща слава мелодійності й чарівності нашої солов'їної мови.

У -голосний заднього ряду, високого ступеня піднесення спинки язика. Під час вимови нижня щелепа опущена ще менше ніж при артикуляції голосного "О".

Е -голосний переднього ряду, низького ступеня піднесення спинки язика. Губи притиснені, але краї відірвані від зубів, значної активності не виявляють. Під час вимови нижня щелепа опускається.

И -голосний переднього ряду, підвищеного середнього ступеня піднесення спинки язика. Губи під час вимови притиснені, але краї відірвані від зубів. Рот розкритий, але трошки округлений, відстань між зубами не більша кінчика мізинного пальця. Нижня щелепа опускається трошки менше ніж при артикуляції голосного "Е".

І -голосний переднього ряду, високого піднесення спинки язика. Під час вимови нижня щелепа ледве опускається (ще менше ніж при артикуляції "И"). Губи притиснені, але краї відірвані від зубів, ледве помітно округлені.

Є -йотований (з додатком "Й"), пом'якшений голосний переднього ряду середнього ступеня піднесення. Кінчик язика активний, робить швидкий рух знизу вгору, ледве торкаючись твердого піднебіння в районі задньої стінки передніх верхніх зубів, завдяки чому, власне, і відбувається йотування. Губи під час вимови притиснені, але краї відірвані від зубів. Рот розкритий на відстані кінчика мізинного пальця.

Ї -йотований голосний переднього ряду, середнього ступеня піднесення. Кінчик язика активний, робить швидкий рух знизу вгору, ледве торкаючись твердого піднебіння в районі задньої стінки передніх верхніх зубів. Губи під час вимови притиснені, але краї відірвані від зубів. Рот розкритий на відстані кінчика мізинного пальця.

Ю -йотований голосний заднього ряду, середнього ступеня піднесення. Кінчик язика активний, робить швидкий рух знизу вгору, ледве торкаючись твердого піднебіння в районі задньої стінки передніх верхніх зубів. Губи активні під час вимови, відірвані від зубів і витягнуті вперед, як при артикуляції "У".

Я -йотований голосний заднього ряду, середнього ступеня піднесення. Кінчик язика активний, робить швидкий рух знизу вгору, ледве торкаючись твердого піднебіння в районі задньої стінки передніх верхніх зубів. Нижня щелепа відчутно опускається. Губи притиснені до зубів, активної участі в артикуляції не беруть.

Для формування правильної артикуляції голосних звуків української мови необхідно проводити методично вивірений артикуляційний тренінг.