9.12. Судова система на західноукраїнських землях в XIX - на початку XX століть

У першій половині XIX ст. на західноукраїнських землях продовжувала діяти колишня судова система. Суди поділялися на шляхетські (земські, гродські), духовні (єпископські), міські (магістратські -там, де було чинне магдебурзьке право), домініальні (поміщики мали владу як над селянами, так і над сільськими громадами). Посередником між поміщиком і громадою був війт, якого призначав поміщик із трьох кандидатів. Війт і присяжні селяни розглядали всі цивільні справи. Судом другої інстанції для домініальних судів був комітатський суд.

Від 1849р., згідно з новим австрійським Положенням про суд. судова влада відокремлювалася від законодавчої та оголошувалася незалежною. Станові суди були замінені загальними судовими установами. Запроваджувалися повітові, повітові колегіальні, окружні суди та Вищий крайовий суд у Львові для всієї Галичини й Буковини. Найвищою судовою інстанцією в державі був Верхов­ний судовий і касаційний трибунал.

Окрім загальних судів, у Галичині та Буковині існували й спе­ціальні суди: військові, промислові, комерційні.

Справи про злочини, за які передбачалося покарання понад п'ять років ув'язнення, розглядались у крайових судах. Утворю­валися суди присяжних (мужів довіри) та мирові суди (для роз­гляду дрібних цивільних справ).

У 1850 р. в Австрії була запроваджена прокуратура, котрій підпорядковувався суд. При крайових і окружних судах уводи­лися посади державних прокурорів, а при Вищому крайовому суді та Верховному судовому й касаційному трибуналі - генераль­ного прокурора. Інститут адвокатури на західноукраїнських землях був запроваджений ще в 1781 р.

9.13. Розвиток права на західноукраїнських землях в XIX - на початку XX століть

Унаслідок трьох поділів Польщі (1772, 1774, 1795 рр.) західноукраїнські землі опинилися у складі Австрійської мо­нархії (а з 1867 р. - Австро-Угорської імперії"). Розпочався процес заміни польського законодавства на австрійське. До того ж приєднання західноукраїнських земель збіглося в часі з ко-

23

дифікацією австрійського законодавства, тому ці землі стали місцем апробації деяких кодексів. Так, у 1797 р. в Західній, а в 1798 р. у Східній Галичині було запроваджено новий цивільний кодекс, _який став із 1 січня 1812р. кодексом для всієї Австрійської імперії, _а з 1816 р. - і для Буковини. Цивільно-процесуальний кодекс Австрії 1786 р. поширив свою чинність у Західній Галичині з 1796 p., а у Східній-з 1807 р.

У 1898 р. за проектом відомого процесуаліста Кляйна набрав чинності новий цивільно-процесуальний кодекс, який проголошував усність і гласність процесу та значно прискорив розгляд справ у судах.

У / 796р. в порядку апробації було запроваджено в Західній, ay 1797 р. і в Східній Галичині, кримінальний кодекс, який із незнач­ними змінами в 1803 р. було введено в дію по всій Австрії. Складався кодекс із двох частин (злочини та тяжкі поліційні проступки), кожна з яких мала два розділи. Один розділ містив норми кримінального матеріального права, а другий - процесуального права.

Із розвитком капіталістичних відносин цей кодекс у 1853 р. був переглянутий і виданий у новій редакції. Згідно з ним, за злочини передбачалася смертна кара через повішання чи ув'язнення на різні строки, а за проступки - грошові стягнення, арешт до семи місяців, тілесні покарання, заборона проживати в певній місцевості та ін.

Тілесні покарання офіційно були скасовані законом від 15 листо­пада 1867 p., але в Галичині продовжував діяти патент від 20 квіт­ня 1854 р., в якому, поряд з арештом і штрафом, передбачалося побиття киями. У 1855 р. цей кодекс було доповнено військовим кримінальним кодексом, який значно посилював відповідальність військовослужбовців за державні й інші злочини.

У1853р. було прийнято закон про кримінальне судочинство, Що запроваджував часткову гласність процесу, але не допускав будь-якої участі громадськості в здійсненні правосуддя. З 1852 р. значна частина справ про проступки взагалі була передана на роз­гляд органів поліції.

З огляду на те, що кримінально-процесуальний кодекс 1853 р. суперечив основним засадам буржуазно-демократичних принципів судочинства, він у 1869 р. був доповнений законом про суди Присяжних.

У 1873 р. було запроваджено новий процесуальний кодекс, "Кий із незначними змінами діяв аж до розпаду Австро-Угорщини. Складався він із 27 розділів і 494 статей та проголошував усність і гласність процесу, допускав участь громадськості (присяжних) у розгляді тяжких злочинів та ін.

На законодавство Австро-Угорщини значний відбиток накладав дуалістичний характер цієї держави. Приміром, кримінальний кодекс 1853 р. діяв тільки в Австрії, зокрема й у Галичині. В Угорщині в 1879 р. було прийнято свій кримінальний кодекс, який поширював свою чинність і на Закарпаття. Цивільне ж право Угорщини взагалі не було кодифіковане та з 1853 р. на її території була поширена чинність цивільного кодексу Австрії 1812р.