Тема 7. Загальні основи ринку. Суб’єкти ринкової економіки.

Тема 7.1. Ринок як економічна форма організації суспільного виробництва.

1. Суть, функції, умови формування ринку. Суб’єкти та об’єкти ринку.

2. Механізм функціонування ринку. Закон попиту. Закон пропозиції. Рівновага на ринку.

3. Структура та інфраструктура ринку: структура ринку, принципи класифікації ринку.

4. Інфраструктура ринку: суть, елементи, функції.

5. Конкуренція: сутність, наслідки, типи поведінки, методи боротьби.

6. Монополія: суть, види, негативні наслідки. Антимонопольне законодавство.

1. Ринок — досягнення всього людства. Ринкове господарство є середовищем, "атмосферою" в рамках і за допомогою якого відтворюються і панують відносини товарного виробництва.

У цілому ринок як економічну категорію визначають:

1) як сукупність економічних відносин, що виникають між суб'єктами економіки з приводу обміну результатами вироб­ництва, товарного і грошового обігу та розподілу умов вироб­ництва (виробничих факторів); 2)як сферу економічних інтересів (потреб) суб'єктів еко­номіки, де відбувається їх зіткнення і взаємодія.

Сутність ринку виявляється через його функції: 1) здійснення остаточного визначення вартості товарів і послуг (ціноутворююча); 2) остаточне узгодження обсягів виробництва і споживання (регулююча); 3) спонукання виробників товарів і послуг знижувати витрати виробництва, підвищувати суспільну корисність товарів і послуг, їхніх якостей та споживних властивостей (спонукальна); 4) забезпечення безперервності всіх сфер суспільного виробництва (інтегруюча); 5) Посилення конкуренції між виробниками товарів і послуг і в межах окремих країн світового господарства (функція розвитку); 6) функція санації, тобто очищення економічної системи від не­ефективних і нежиттєздатних підприємств через механізм конкуренції; 7) інформаційна функція, тобто постійна наявність таких ринкових сигналів, як ціни, ставки за кредит тощо, з допомогою яких можна опе­ративно вносити зміни у плани господарської діяльності.

З погляду наслідків частина функцій ринку здійснює негативний вплив на зміну окремих сторін економічної системи, тобто є дисфункціональними. До негативних функцій ринку належать:

1) поси­лення диференціації товаровиробників, неминучість банкрутства час­тини із них. Це функція провокування та здійснення банкрутства.

2) посилення процесу концентрації виробництва і власності, а також централізації власності, що на певному етапі призводить до виникнення монополій, передусім, у сфері обміну. Це функції породження монополістичних тенденцій в економіці.

3) ринок посилює нерівномірність розвитку окремих галузей, регіонів, у т.ч. у межах світового господарства, а отже, виконує функцію диспропорціональності. 4) ринок неспроможний розвивати фундаментальні наукові дослідження, підвищувати загальноосвітній рівень робочої сили в масштабі всіє країни (внаслідок чого відстає розвиток основної продуктивної сили). Це функція нерівномірного розвитку.

5) ринок стимулює нерівномірний розподіл власності суспільстві, соціальну незахищеність окремих соціальних верств і груп населення. Це антисоціальна функція ринку.

6) ринок посилює наростання інфляційних процесів в економіці, поглиблює економічні кризи, сприяє зростанню армії безробітних. Ця функція ринку може бути названа антиекономічною.

7) ринок позбавлений внутрішніх чинників, які б стимулювали капіталістів оберігати природу. Це антиекологічна функція ринку.

Виходячи з функцій ринку, держава має проводити таку економічну політику, щоб посилити позитивні функції ринку і послабити або ней­тралізувати частину негативних функцій

Для ефективного функціонування цивілізованого ринку потрібні відповідні умови:

1) рівноправність типів і форм власності та форм господарювання; 2) конкурентна боротьба між різними суб'єктами підприємницької діяльності, розвинене антимонопольне законодавство; 3) добре розвинена система економічного та адміністративного регулювання економіки державою; 4) надійність і доступність всебічної інформації про ринок; 5) наявність ринкової інфраструктури; 6) свобода господарської діяльності; 7) наявність економічно доцільного доступу до джерел фінансування — низьких ставок за банківські кредити, сприятливого інвестиційного клімату в країні тощо.

2. Ринкова економіка - це специфічна соціа­льно-економічна система. Вона, як і будь-яка система, має свій механізм функціонування, який включає в себе чотири елементи:

1.Попит - це форма вираження потреби. На ринку ми маємо справу не з попитом взагалі, а з попитом платоспроможним, тобто забезпеченим відповідною сумою грошей.

2. Пропозиція - це сукупність товарів і послуг, які є або в кож­ний даний момент можуть бути доставлені на ринок.

3. Ціна - це, як було з'ясовано раніше, грошовий вираз вартості. На ринку, як правило, розрізняють три види цін: ціну попиту, ціну пропозиції і ціну рівноваги. Ціна попиту - це гранично максимальна ціна, яку покупці ще згідні платити за товар. Ціна пропозиції - це гранично мінімальна ціна, яку продавці ще згідні взяти за свій товар. Ціна рівноваги - це ціна, яка встановлюється при врівноваженості попиту і пропозиції.

4.Конкуренція - це процес суперництва між суб'єктами ринкових відносин за найвигідніші умови виробництва, реалізації й купівлі товарів та послуг.

Взаємодія названих елементів і являє собою ринковий меха­нізм. Процес його функціонування визначає ступінь ефективності ринкової економіки. Чим же визначається чіткість взаємодії ринкового механізму? Адже; в ньому немає спеціального органу, який би вказував на те, які товари виробляти підприємцю, де йому купувати ресурси, де робітникові працювати. Сам ринковий механізм забезпечує свою стабільність. Він має власний внутрішній порядок, і взаємодія його елементів підпорядкована вимогам певних законів: законам грошового обігу, вартості, попиту і пропозиції. Особливість функціонування ринкового механіз­му полягає в тому, що кожний його елемент тісно пов'язаний із ціною, яка служить основним інструментом впливу на попит і пропозицію. Зокрема, попит знаходиться у зворотній залежності від ціни (закон попиту). Якщо ціни на товари зростають, то попит на них зменшу­ється тому, що високі ціни обмежують купівельні спроможності людей. При зниженні цін попит зростає. Товарна пропозиція з ціною пов’язана прямою залежністю (закон пропозиції). Із зростанням цін пропозиція збільшується, тому що одиниця додатково виробленої та проданої продукції приносить виробникові додатковий прибуток. І навпаки, якщо ціни знижуються, то виробництво продукції стає менш вигідним і скорочується. Відповідно зменшується і пропозиція.

3. Пізнати ринок як економічну категорію неможливо без гли­бокого аналізу його структури, тобто елементів, з яких він скла­дається і які взаємодіють між собою. Структура ринку — це внутрішня будова, розміщення, поря­док окремих елементів ринку, їх питома вага в загальному обсязі ринку.

За об'єктами загальна структура ринку представлена:

1.Споживчий ринок включає ринки продовольчих і непро­довольчих товарів, побутових, комунальних, транспортних послуг, послуг освіти, охорони здоров'я, культури.

2. Ринок засобів виробництва - охоплює ринки засобів праці (техніки, обладнання тощо), предметів праці (сировини, мате­ріалів, палива, енергії тощо).

3. Ринок інновацій — охоплює ринки науково-технічних розробок, нововведень, винаходів, раціоналізаторських пропозицій, патентів, ліцензій.

4. Ринок інфор­мації.

5.Ринок праці — це ринок робочої сили, де продається і ку­пується особливий ресурс — праця.

6. Ринок інвестицій включає в себе ринок грошей і валют, кредитний ринок, ринок цінних паперів.

У територіальному аспекті виділяють місцеві, регіональні, націо­нальний та світовий ринки, також внутрішні і зовнішні ринки.

За формами контакту розрізняють ринки на особистому контакті і безособові ринки. За рівнем насиченості виділяють рівноважний ринок, дефіцитний ринок, надлишковий ринок. За ступенем обмеженості конкуренції розрізняють ринок вільної конкуренції, монополістичний ринок, олігополістич-ний ринок, ринок монополістичної конкуренції.

З позиції відповідності чинному законодавству існують легальний і нелегальний ринки.

З урахуванням асортименту товарів розрізняють замкнутий ринок, насичений ринок, ринок широкого асортименту, зміша­ний ринок.

За суб'єктами виділяють ринки: покупця, продавця, дер­жавних установ, посередницький ринок. На ринку покупця пропозиція перевищує попит, виникає конкуренція між про­давцями; більшість сучасних ринків — це ринки покупця. На ринку продавця попит значно перевищує пропозицію; існує конкуренція між покупцями, дефіцит товару.

4. Функціонування ринку передбачає постійний рух товарів, послуг, грошей, цінних паперів, робочої сили. Для цього потрібні певні організації,які, діючи в рамках закону, обслуговують ринкові відносини.

Тобто, сучасному ринковому господарству необхідна відповідна інфраструктура (слово „інфраструктура” означає основу, фундамент, внутрішню будову системи) – це сукупність організаційно-правових форм, за допомогою яких здійснюється функціонування й поєднання в єдине ціле ринкових відносин. Такими формами (елементами) інфраструктури в сучасній економіці є: 1) інститути ринкової інфраструктури:

- на ринку капіталів (фондові біржі, страхові компанії, аудиторські компанії, брокерські контори, комерційні банки,іноваційні фонди, валютна біржа)

- на ринку товарів: (товарні біржі, торгівельні будинки, торговельно-посередницькі фірми, брокерські контори, комерційні центри бізнесу, лізингові компанії, аукціони, ярмарки, страхові фонди, державні інспекції по цінах і стандартах)

- на ринку праці: ( біржі праці, центри підготовки кадрів, державні фонди сприяння зайнятості і підприємництва, пенсійні фонди, фонди зайнятості, фонди милосердя)