79. Поняття матеріальної відповідальності сторін трудового договору за заподіяну шкоду.

Конституцiя України (ст. 66) до обов'язкiв кожного грома­дянина вiдносить вiдшкодування завданих збиткiв. У К3пП (ст. 130) зазначається, що працiвники несуть ма­терiальну вiдповiдальнiсть за шкоду, заподiяну ними пiдприємству, ycтанові, органiзацiї через порушення покладе­них на них трудових обов'язкiв. Тобто, законодавство покла­дає на працiвникiв обов'язок дбайливо ставитись до майна ро­ботодавця i вживати заходiв щодо запобiгання шкоди, а вiд ро­ботодавця вимагає створення працiвникам умов, необхiднихдля нормальної роботи i забезпечення повного збереження до­рученого їм майна. Матерiальна вiдповiдальнiсть працiвника - це вид вiдповi­дальностi, який полягає в обов'язку працiвника вiдшкодуватив установленому законом порядку i розмiрах шкоду, заподiяну пiдприємству, установі, органiзацiї де він працює, внаслiдок невиконання чи неналежного виконання без поважних причин cвоїх трудових обов'язкiв. Матерiальна вiдповiдальнiсть може бути покладена на будь-якого працiвника, який уклав трудовий договiр з пiдприємством, установою, органiзацiєю. 3аконодавство не виключає притягнення до матерiальної вiдповiдальностi неповнолiтнiх працiвникiв. 80. Загальні підстави й умови матеріальної відповідальності працівників.

Пiдставою матерiальної вiдповiдальностi є матерiаль­не правопорушення, тобто порушення працiвником своїх тру­дових обов'язкiв, внаслiдок чого пiдприємству, органiзацiї, установі завдано матерiальної шкоди. Умовами матерiальної вiдповiдальностi є: 1) наявнiсть прямої дiйсної шкоди; 2) вина працiвника в заподiяннi шкоди (умисел або необережнiсть); 3) протиправнiсть дiянь працiвника (невиконання юридичних обов'язкiв чи зловживання правом); 4) наявнiсть причинного зв'язку мiж дiянням працiвника та заподiяною шкодою (тобто шкода настала внаслiдок саме цих винних протиправних дiй чи бездiяння працiвника). За наявностi зазначених пiдстав i умов матерiальна вiдповiдальнiсть може бути покладена незалежно вiд притяг­нення працiвника до дисциплiнарної, адмiнiстративної чи кримiнальної вiдповiдальностi. Разом з тим, матерiальна вiдповiдальнiсть може поклада­тись не тiльки на безпосереднiх заподiювачiв шкоди, але i на осiб, дiя (бездiяльнiсть) яких були лише приводом (умовою) врозвитку причинно-слiдчого зв' язку, якi тiльки створили об­становку, в якiй подiяла причина.

81. Індивідуальна та колективна (бригадна) матеріальна відповідальність.

Коллективная (бригадная) материальная ответственность

При совместном выполнении работниками отдельных видов работ, связанных с хранением, обработкой, продажей (отпуском), перевозкой или применением в процессе производства переданных им ценностей, когда невозможно размежевать материальную ответственность каждого работника и заключить с ним договор о полной материальной ответственности, может внедряться коллективная (бригадная) материальная ответственность. Коллективная (бригадная) материальная ответственность устанавливается владельцем или уполномоченным им органом по согласованию с профсоюзным комитетом предприятия, учреждения, организации. Письменный договор о коллективной (бригадной) материальной ответственности заключается между предприятием, учреждением, организацией и всеми членами коллектива (бригады). Перечень работ, при выполнении которых может внедряться коллективная (бригадная) материальная ответственность, условия ее применения, а также типовой договор о коллективной (бригадной) материальной ответственности разрабатываются при участии профсоюзных объединений Украины и утверждаются Министерством труда Украины.

Индивидуальная. Покрытие ущерба работниками в размере, который не превышает среднего месячного заработка, осуществляется по распоряжению владельца или уполномоченного им органа, руководителям предприятий, учреждений, организаций и их заместителями - по распоряжению вышестоящий в порядке подчиненности органа путем отчисления с заработной платы работника. Распоряжения владельца или уполномоченного им органа, или вышестоящего в порядке подчиненности органа должны быть сделаны не позже двух недель с дня выявления причиненного работником вреда и обращены к выполнению не ранее семи дней с дня сообщения об этом работнику. Если работник не согласен с отчислением или его размером, трудовой спор по его заявлению рассматривается в порядке, предусмотренном законодательством. В остальных случаях покрытие ущерба осуществляется путем предоставления владельцем или уполномоченным им органом иска в районный (городской) суд. Взыскание с руководителей предприятий, учреждений, организаций и их заместителей материального ущерба в судебном порядке осуществляется за иском вышестоящего в порядке подчиненности органа или по заявлению прокурора. 86. Поняття та види трудових спорів.

Трудовi спори - це неврегульованi шляхом безпосе­реднiх переговорiв розбiжностi мiж прaцiвником (колективом працiвникiв) i власником пiдприємства уповноваженим ним орга­ном) з приводу застосування норм трудового законодавства, а та­кож встановлення нових або змiни iснуючих умов прaцi. Трудовi спори за їx суб'єктами роздiляють на iндивiдуальнi та колективнi. Моментом виникнення iндивiдуального трудового спору є звернення iз заявою до вiдповiдного органу, що розглядає тру­довi спори. Колективний трудовий спiр (конфлiкт) виникає змоменту, коли уповноважений представницький орган найма­них працiвникiв або профспiлки одержав вiд власника або уповноваженого ним органу повiдомлення про повну або част­кову вiдмову в задоволеннi колективних вимог i прийняв рiшення про незгоду з рiшенням власника або уповноважено­го ним органу (представника), або коли строки розгляду ви­мог, передбачених Законом, закiнчилися, а вiдповiдi вiд влас­ника не надiйшло. Колективнi трудовi спори (конфлiкти) в залежностi вiд рiвня конфлiктуючих cтopiн, в свою чергу подiляються на такі, що можуть виникати на виробничому, галузевому, регiональному та нацiональному рiвнях. За порядком розгляду (пiдвiдомчiстю) трудові спори подiляються на такі, що розглядаються: 1) в загальному порядку; 2) в судовому порядку; 3) в особливому порядку. За характером та предметом спору можна видiлити: спори про застосування норм трудового законодавства, колективного i трудового договору; спори про встановлення нових умов працi, не урегульованих законодавством або iншими нормативними актами; спори, пов'язанi з вiдмовою у прийняттi на роботу. Iндивiдуальнi спори про застосування норм трудового зако­нодавства, колективних i трудових договорiв прийнято назива­ти позовними спорами. До спорiв непозовного характеру належать розбiжностi у зв'язку з встановленням умов працi. Вони можуть бути як iндивiдуальними, так i колективними.

88. Індивідуальні трудові спори.

Iндивiдуальнi трудовi спори - це неврегульованi розбiжності мiж працiвником i роботодавцем з питань застосування законодавчих та iнших нормативно-правових aктів про працю, або змiни умов трудового договору, iнших угод про працю, якi переданi на розгляд до органу, уповноваженого вiдповiдно до закону розглядати спiр, що виник, i винести по ньому рiшен­ня, обов'язкове для всіх cторін. Ро­ботодавцевi протистоїть зазвичай один працiвник. Навіть як­що працiвникiв буде декiлька, але кожен з них пред'являє до власника вимоги з приводу порушення його iндивiдуальнихправ у частинi, що стосується кожного працiвника, спiр вва­жається iндивiдуальним. До iндивiдуальних трудових спорiв належать, зокрема, трудовi спори про: переведення на iншу роботу; припинення трудово­го договору; оплату працi i виплату заробiтної плати та iнших виплат i компенсацiй; повернення грошових сум; надання вiдпустки; накладення дисциплiнарного стягнення; видачу тавикористання спецодягу, спецвзуття, iнших засобiв iндивiду­ального захисту; видачу лiкувально-профiлактичного харчу­вання, молока чи iнших рiвноцiнних продуктiв; встановлення та впрвадження норм працi; вiдрахування з заробiтної плати вiдшкодування завданої шкодя тощо. Комiсiя по трудових спорах не розглядає трудовi спори суддiв, прокурорсько-слiдчихпрацiвникiв, а також трудовi спори, якi згiдно закону (ст. 232 КЗпП) пiдлягають безпосередньому розглядовi у районних (мiських) судах. Працiвник може звернутися до комісії по трудових спорах у тримiсячний строк з дня, коли він дiзнався або повинен бун дiзнатися про порушення свого права, а у спорах про виплату належної йому заробiтної плати - без обмеження будь-яким строком. Заява працiвника, що надiйшла до комісії, пiдлягає обов'язковiй реестрації. Трудовий спiр розглядається комiсiею у десятиденний строкз3 дня подавил заяви у присутностi працiвника, який по­дав заяву або його представника та представника роботодавця. Розгляд спору за вiдсутностi працiвника допускаеться лише за його письмовою заявою. Другим органом, який розглядае трудовi спори, є район­ний (мiський) суд. У районних (мiських) судах можуть розгля­датись трудовi спори пiсля розгляду в комiсiях по трудових спорах за заявами. Для вирiшення трудового спору працiвник може звернутись безпосередньо до районного (Micького) суду у тримiсячний строк з дня, коли він дiзнався або повинен був дiзнатися пропорушення свого права, а у справах про звiльнення - в мiсяч­ний строк з дня вручення копiї наказу про звiльнення або здня видачi трудової книжки. 89. Колективні трудові спори.

Правовою основою вирiшення колективних трудових спорiв є Закон України «Про порядок вирiшення колективних трудових спорiв (конфлiктiв») вiд 3 березня 1998 року та ряд iнших нормативно-правових aктів. Колективний трудовий спiр (конфлiкт) - це розбiжностi, що виникли мiж сторонами соцiально-трудових вiдносин. Сторонами колективного трудового спору (конфлiкту) є: - на виробничому piвні - найманi працiвники (oкремі ка­тегорії найманих працiвникiв) пiдприємства, установи, органiзації чи їх структурних пiдроздiлiв або профспiлкова чи iнша уповноважена найманими працiвни­ками органiзацiя та власник або уповноважений ним орган (роботодавець) чи представник; - на галузевому, територiальному рiвнях - найманi працiвники пiдприємства, установи, органiзації однiєї або декiлькох галузей (професiй) або адмiнiстративно-територiальних одиниць чи профспiлки, їх об'єднання або iншi уповноваженi ними найманими працiвниками ор­ганн та власники, об'єднання власникiв або уповнова­женi ними органи чи представники; - на нацiональному piвні - найманi працiвники однiєї або декiлькох галузей (професiй) на території бiльшостi областей України. Розгляд колективного трудового спору (конфлiкту) вiдпо­вiдно до закону України «Про порядок вирiшення колектив­них трудових спорiв (конфлiктiв») здiйснюється примирною комiсiєю або трудовим арбiтражем. Примирна комiсiя - це орган, призначений для вироблення рiшення, що може задовольнити сторони колективного трудового спору (конфлiкту. Примир­на комiсiя розглядає колективнi спори, що виникла з приводувстановлення нових або змiни iснуючих соцiально-еко­номiчних умов працi та виробничого побуту, а також з приво­ду укладення чи змiни колективного договору. Трудовий арбiтраж - це орган, який складається iз залуче­них сторонами фахiвцiв, експертiв та iнших осiб i приймаерiшення по cутi трудового спору (конфлiкту), що виник з при­воду виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень, невиконання вимог законодавства про працю або вразi неприйняття примирною комiсiею погодженого рiшеннящодо вирiшення трудового спору (конфлiкту). Трудовий арбiтраж утворюється з iнiцiативи однiєї iз cторін або незалежного посередника. Незалежний посередник - визначена за спiльним вибором cторін особа, яка сприяє встановленню взаемодії мiж сторона­ми, проведенню переговорiв, бере участь у виробленнi примир­ною комiсiєю взаемоприйнятного рiшення.­