7. Топографія, та особливості будови травних залоз людини.

Слинна залоза в порожнину рота відкриває протоки 3 пар великих і малих, які виділяють слину.

Слина серозна рідина (орган і мін. р-ни.)

Орган птіаліном і мальтози розщеплення вуглеводів-полісахаридів до простих моно-дисахаридів. За будовою поділяються на трубчасті, альвеолярні, трубчасто-альвеолярні.

Привушна залоза - розміщена у привушно-жувальній ділянці лиця, оточена привушно-жувальною фасцією спереду залозу прикриває жувальний м'яз із переднього краю виходить привушна протока, яка через жувальний м'яз і жирову тканину доходе до щічного зуба: Слина рідка, без слизу.

Під нижньощелепна залоза - розміщена біля кута нижньої щелепи під щелепно-під'язиковим м'язом. Залози трубчасто-альвеолярна виділяє серозно-слизову рідину. Протока її відкривається на під'язиковому сосочку.

Під'язиковазалоза розміщується під слизовою оболонкою дна порожнини рота. Залоза трубчасто-альвеолярна, змішана, виділяє серозну рідину і слиз. Переднім краєм залоза прилягає до внутрішньої поверхні тіла нижньої щелепи, а заднім до піднижньощелепної залози.

Численні протоки відкриваються вздовж під'язикової складки. Одна, з'єднана з великою під язиковою протокою з єднується з протокою піднижньощелепної залози й відкривається спільним отвором на під'язиковому слинному сосочку. Дрібні слинні залози виділяють слиз. За місцем розташування називаються щічними, язиковими, губними. Складається з окремих часточок епітелію, розділені сполучною тканиною.

Продукується секрет, який виділяється через протоку в порожнину рота, де сприяє зволоженню слизової оболонки порожнини рота слизом, просочування ферментом, а частково перетравленню.

Підшлункову залоза - розташована позаду шлунка па рівні 1 поперекового хребця -складається з голови, тіла й хвоста. Голова у підковоподібному вигині, тіло - на рівні 1 поперекового хребця, а хвіст досяга селезінки та лівої нирки. Складається з одношарового епітелію. Клітини виділяють сік (трипсин, хімотрипсин, амілази, ліпази) перетравлюють білки, жири й вуглеводи. За добу виділяє 500мл (лужна реакція).

вільний кінець впадає в орг. травлення. Нирки накопичення – жирове тіло. Нефтоцити перикардіальні клітини (фагоцитарна функція).

з'єднання із загальною жовчною протокою на сосочку у дванадцятипалій кишці. Це залози змішаної секреції. Виділяючи травний сік (як зовнішня), а острівці на вуглеводний обмін. Отже ця залоза зовнішньої і внутрішньої секреції.

Печінка - під діафрагмою, у черевній порожнині. Найбільша залоза, бурий колір, поділяється на ліву і праву частину. Знизу серцеподібна зв'язка переходе у круглу зв'язку. Діафрагмальна поверхня - опукла, внутрішна - має дві борозни. Поперечна борозна ділить на квадратну й хвостову частину.

У правій повздовжній борозні лежать жовчний міхур і нижня порожниста вена, в яку відкриваються печінкові вени. У ворота входить ворітна вена, власне печінкова артерія її нерви, а виходить загально печінкова протока й лімфатичні судини, виходить жовч

Відкривається протока на сосочку дванадцятипалої кишки разом з підшлунковою протокою. Печінка покрита очеревиною. На нутряній поверхні печінки є дві зв'язки: печінково-дванадцятипала й печінково-шлункова утворюють малий сальник. У печінці печінкові часточки - в них гепатоцити з глікогенам. Вночі печінка синтезує глікоген, а вдень жовч.