4.Надцарство еукаріоти. Царство гриби. Класифікація будова і живлення. Розмноження. Рольгрибів у біоцинозах і житт людиниі.

Надцарство еукаріоти.

Рівень організації: колоніальні, одноклітинні, багатоклітинні, цинобіальні.

Типи талому: колоїдний, монадний, пальмо - мелоїдний (к-ка клітин оточені шаром знизу). нитчастий (к-ка шарів клітини, які утворили пластинки), сифонокладальний (клітина має багато ядер), сифоновий (неклітинна форма організації).

Будова клітини: є ядра від 1 до багатьох, в цитоплазмі органоїда — хроматоформ різної форми, є приноїди (органоїди накопичують поживні речовини в хроматофорах, світло чутливе вічко).

Запасні речовини: крохмаль, олієподібні речовини (у деяких).

Розмноження:

1) вегетативне (поділом клітини, поділ ценобію особливими);

2) безстатеве (зооспори, автоспори) - це спора, яка копіює материнську клітину, ще всередині її, опланоспори (нерухомі спори, мають потовщину оболонку І період, гемезоспори (це зооспора яка затрималась на ембріональному етапі розвитку);

3) статеве (гомогамія - жив. Цілих особин); гаметогонія (з утворених гамет чоловічі і жіночі є 3 типи: ізогамія - живлення 2 одноклітинних дозріванням - рухомі; 2) гетерогамія – 1 клітинна менша - рухома.; 3) оогамія – яйцеклітина велика - нерухома; сперматозоїди малі і рухливі статеві клітини при оогамітному дозріванні в статевих органах: жіночий: оогоній – чоловічий – антеридії.

Результат процесу: злиття гамет і утворення зигот та гамети завжди гаплоїдні, зигота диплоїдна – 2к. 4) кон'югація - злив, вміст 2-х вегетативних клітин.

Класифікація: 2 класи: - власне зелені основні порядкові (вольвоксові); - протокові (хлорела) - сифонові; - сифонохламідальні; - улотриксові (улотрикс); - хетофорові: значення: - О₂, корисні кон’югати (морський салат).

Царство гриби.

Гриби - це давня, велика за кількістю група безхлорофільних, гетеротрофних, спорових, переважно наземних організмів, яку виділяють в окреме царство, завдяки особливостям будови, живлення і розвитку.

На сьогодні в царстві виділяються три відділи:

1. Слизовики (450 видів), безхлорофільні живуть переважно на грунті, на органічних рештках тварин, наземних рослинах. За способом живлення: сапрофіти, паразити. Вигляд: одноклітинні мікроскопічні амебоїдні клітини, багатоядерні; цитоплазматичні утвори - плазмодії. Запасні речовини у вигляді гихогену, оліб, білка. Розмноження вегетативне, безстатеве (за допомогою спор з жгутиками),

2. Власне, гриби (100 тис. видів). Вегетативне тіло - міцелію, або грибниця, воно складається з окремих ниток - гіфів. За будовою гриби поділяються на нижчі (з неклітинним міцелієм), вищі (з клітинним міцелієм). Живляться всмоктуванням всього поверхні міцелію. За епос. живлення: сапрофіти і паразити, гриби сапротрофи прикріплені до субстрату за допомогою видозмінених гіфів міцелію – ризоїдами, а гриби – паразити – за допомогою присосок - гаустрію. Гриби вступають у співжиття з кореневими рослинами + утворюють мікоризу. Розмноження: вегетативне, спорами і статеве. Спори утворюють на поверхні тіла + називаються конідіями. У вищих гибів в результаті статевого процесу утворюється аскоспори і базидіоспори (від гр. невелика основа і опора).

Шапкові гриби складаються: 1. грибниця (міцелій); 2. ніжка; 3. плодаве тіло і шапка,

3. Лишайники - утворюються внаслідок співжиття грибів з уганобактеріями та зеленими водоростями (25 тисяч видів). Наука - ліхенологія. Вегетативне тіло - слань або талом. Слань утворююється переплетенням гіфів гриба, які зверху і знизу ущільнюються, формуючи кірку. Всередині слані гіфи розміщується більш рихло, між ними знаходяться клітини водоростей або ціанобактерій. Забарвлення лишайників зумовлюється наявністю особливих лишайникових кислот. Живлення відбувається в обох організмів, їх складають.

Розмноження: вегетативна. Гриби мають ряд ознак, які зближують їх з тваринами і рослинами, рослинами

З тваринами	З рослинами
1. продуктом обміну є сечовина.	1. живлення за рахунок всмоктування.
2. наявність хітину.	2. мають необмежений ріст.
3. мають запасні поживні речовини у вигляді глікогену.	3. відсутність рухливості у вегетативному стані.

Ознаки грибів:

Термін „екологія" запропонував відомий німецький зоолог Геккель, який у своїх працях „Загальна морфологія організмів" (1866) і „Природнича історія світотворення" (1868) вперше зробив спробу дати визначення суті нової науки. Слово „екологія" походить від грецького „откос", що означає „житло", “місцеперебування”, “..сховище".

Предмет: екології, що визначає її зміст є дослідження взаємозв'язків організмів з середовищем на всіх рівнях організації за принципом від простого до складного.

Завдання екології:

теоретичної:

1) вивчення складних взаємозв'язків в природних екосистемах та розробка шляхів регуляції і відновлення природних екосистем.

практичної:

1) екологічний моніторинг.

2) створення наукової основи раціонального природокористування.

3) забезпечення стабільності екосистем різних рівнів.

4) екологічна індикація.

5) збереження еталонних ділянок біосфери.

6) створення всесвітньої системи збереження генофонду Землі.

Об'єктом вивчення екологи є система.

За А Тенслі екосистема - це просторова система, що охоплює історично сформований комплекс живих істот, пов'язаних між собою трофічними зв'язками та неживих компонентів середовища їх існування.

Екологія має зв'язок з багатьма науками: систематикою, морфологією, фізіологією, генетикою, еволюційним вченням та іншими.

Сучасна екологія багатогалузева наука: екологія морів, океанів, людини, психоекологія, військова екологія, екологія медицини.

Розділами біоекології є: аутекологія – конкретної особини або виду (екологія берези), демекологія – популяцій, синекологія – угрупування (цинози).