24. Закон оптимуму. Екологічна валентність виду. Еврибіонтні та стенобіонтні види.
Поняття про лімітуючий вплив оптимуму ввів В. Шепфора, який сформулював закон толерантності - стійкості живих організмів до дії факторів середовища. Одум ввів ряд положень, які доповнюють закон оптимуму:
1. Організми можуть мати широкий діапазон толерантності стосовно одного фактора і вузький стосовно іншого.
2. Організм з широким діапазоном толерантності до всіх факторів, як правило, вирізняються великою розповсюдженістю в природі.
3. Якщо умови за одним фактором не оптимальні для виду, то можна звузити і діапазон толерантності до інших екологічних факторів.
4. Період розмноження організмів є критичним. У цей час чимало факторів стає лімітуючи ми. Межі толерантності для особин, які розмножуються з насіння, яєць, ембріонів вужчі ніж для дорослих рослин чи тварин (сіянці в розсаднику бояться як заморозку, так і перегріву). Для дорослого дерева чи куща ці температурні крайності не є шкідливими.
Організм здатний вижити лише в діапазоні мінливості даного фактора (амплітудні), як дуже високі (максимальні), так і дуже низькі (мінімальні) значення факторів середовища можуть бути згубними для організму. Значення дії екофактору, які організми переносять максимально і мінімально називаються критичними точками, між цими критичними точками розташована зона екологічної толерантності. Поряд з критичними точками розташовані зони:
- оптимуму (сприятлива сила впливу екологічних факторів);
- зона песимуму (чим більше відхилення від зони оптимуму, тим більше пригнічений організм).
Критичні точки обмежені ступенем витривалості організму називається діапазоном стійкості або екологічної валентності.
зона песимуму зона песимуму
критична
точка зона оптимуму
критична точка
До однакових умов різні рослини пристосовуються по-різному, набувають тих або інших ознак. Тому в межах однієї екологічної групи можна зустріти рослини, які відрізняються за зовнішнім виглядом анатомічною структурою органів. Вони складають різні життєві форми.
Таким чином екологічні фактори поділяють на:
1. Життєво - необхідні (вода, атмосферне повітря, енергія, що поступає з продуктів харчування).
2. Які не є необхідними, але впливають на живі істоти (вітер, сонячна радіація, її природній фон).
3. Фактори, до яких рослини ставляться байдуже.
За характером впливу на організм:
1. Що діють на організм прямо.
2. Що діють на організм опосередковано – екофактор з опосередкованою дією.
За силою впливу на організм:
1. Фактори ведучи основні.
2. Другорядні, що діють слабше.
Різна дія екологічних факторів.
1. Виступають як подразники (викликають зміни фізіологічних і біохімічних функцій)
2. Можуть виступати як обмежуючи (зумовлювати неможливість існування організму в даних екологічних умовах).
3. Можуть виступати як модифікатори. Викликати анатомічні і морфологічні зміни.
4. Виступають як сигналізатори. Засвідчують зміну інших факторів середовища.
За природою екологічні фактори поділяють:
1. Біотичні (фактори живих істот)
- фітогенні. Вплив рослин на рослину, рослин на тварини;
- зоогенні (хижацтво, паразитизм);
2. Абіотичні. Вплив компонентів неживої природи:
- кліматичні (волога, температура, евшю, вітер);
- едафічні - грунт, родючість ґрунту;
- хімічні - газовий склад, сольовий склад.
З, Антропогенні - вплив людини на середовище своєю діяльністю.
Песимальні зони - зони пригнічення організму (недостатня дія екофактору). Далі розташовані зони комфорту, в яких спостерігається чітке зростання екологічних реакцій організму. В центрі знаходиться зона оптимізму – найсприятливіша для функціонування організму.
агар-агару (червоні водорості), каротину.
Для виробництва паперу та картону застосовують нитчатки (кладофора та ризоклоній), які у великій кількості розвиваються у водоймах Західного Сибіру.
Морські водорості використовують у харчовій промисловості, а також безпосередньо в їжу.
Водорості використовують для очистки промислових вод.