1. Розвиток рослинного світу на Землі. Роль факторів зовнішнього середовища в процесі еволюції рослин. Нижчі і Вищі рослини, таксономічні одиниці.

В протерозойську еру еволюційний стовбур давніх еукаріот розділився на декілька гілок від яких виникли багатоклітинні рослини: зелені, бурі і червоні водорості. Більшість із первинних рослин вільно плавали в морській воді, частина прикріплювалася до дна.

В кінці силурського періоду відбувається ґрунтоутворення, що сприяло виходу рослин на сушу. Серед рослин, які першими освоїли сушу були псилофіти.

Від псилофітів виникли інші групи наземних судинних рослин: плауни, хвощі, папороті, які розмножуються спорами і надають превагу вологому середовищу. Широкого розквіту вони набули в девоні. У цей же період появилися і перші голонасінні, що виникли від древніх папоротей і унаслідували від них зовнішній деревовидний вигляд.

На початку пермського періоду розквіту набувають голонасінні. До середини пермського періоду клімат став задушливішим - зникли гігантські папороті, деревовидні плауни та характерні для цієї епохи тропічні ліси.

У крейдяний період з'являються перші покритонасінні. Перші представники покритонасінних чагарники або низькорослі дерева з дрібними листками. Далі вони мали значні розміри і великі листки і

Поділ на сукуленти і склерофіти.

Сукуленти запасають воду у собі. Бувають стеблові (кактуси, молочаї) і листкові (агава, алое, очиток). Склерофіти. Типові склерофіти виробили пристосування транспірації. В одних випадках вони досягають цього зменшенням листкової пластинки або повної редукції до пусочки (спаржа, саксаул, ефедра); в інших - дрібнолисткістю, перетворенням листків на колючки або пагонів на кладодії, філодії і філокладії (рускус).

3. Гідатофіти - рослини, які повністю занурені у воду - елодея, валіснерія, роголисник,водяний жовтець, вод окраси тощо.

4. Гігрофіти - це група рослин, В них частина листків плаває на поверхні води а частина занурена у воду, (ряска, латаття біле, глечики жовті, водяний горіх, жабурник).

29. Грунт як екологічний фактор у житі рослин. Екологічні групи рослин по відношенню до ґрунтів. Приклади.

Важливим екологічним фактором є родючість ґрунтів — здатність їх задовольняти потребу рослин в елементах живлення, воді, забезпечувати їх кореневі системи достатньою кількістю повітря, тепла і сприятливим фізико-хімічним середовищем для нормального росту і розвитку.

Оліготрофні (маловимогливі до родючих ґрунтів) ялівець, сосна гірська, сосна звичайна, береза пухнаста, акація біла).

Мезотрофні (середньо - вибагливі) береза пухнаста, осика, сосна Веймутова, горобина, верба козяча, дуб скельний, вільха чорна.

Мегатрофні (вибагливі): клен гостролистий, клен-явір, граб, бук, ялиця, осокір, клен польовий, бархат самурський, верба біла, верба ламка, ясен, горіх грецький;

Акедофіли (кислі ґрунти): смерека, сосна кедрова, модрина, береза, осика, горобина, каштан, граб, рододендрон.

Кальцієфіли (надають перевагу лужним ґрунтам): берест, акація біла, сосна кримська.

Нітрофіли (азотолюби): берест, більшість тополь, черемха, бузина, бруслина європейська.

Азотобактери (азотозбирачі, на коріннях яких селяться аеробні бактерії, здатні фіксувати молекулярний азот повітря і перетворювати його в доступний для рослин стан - азотні сполуки): акація біла, акація жовта, вільха чорна, сіра, зелена, лох, акація піщана.

Галофіти (солестійкі): чорний саксаул, лох, обліпиха, клен татарський, берест дрібнолистий акація біла, дуб.

Алкаліфіли (відносно стійкі до лужної реакції ґрунтів - солонцюватості): тамарикс, акація біла, груша, берест.

1. Тропічна. Мінімальна середня температура понад 16°С місячні і річні коливання дуже малі: вегетаційний період триває цілорічною.

2. Субтропічна. Вегетаційний період триває щорічно, але протягом 1-4 місяців спостерігається знижена температура.

3. Помірно тепла. Максимальна середня температура вище 0⁰С, але нижча +16⁰С. Помірний перепад зимових температур. Перерви у вегетації через нестачу тепла немає, але теплолюбних рослин у флорі дуже мало.

4. Помірно холодна. Середня річна температура вища 0⁰С. Чітко виділяються сезони року. Найтепліший місяць— липень, його середня температура становить понад 10⁰С. Вегетаційний період триває 7-8 місяців і переривається через нестачу тепла наприкінці осені. Однак деревна рослинність може тут існувати витримуючи досить низькі температури.

5. Холодна полярна. Середньорічна температура території Крайньої півночі нижче 0⁰С. Середня липнева температура 10°С. Вегетаційний період триває 4-5 місяців.

З нічними заморозками, за ступенем адаптації:

1) не жаростійкі - пошкоджуються вже при температурі 30-40⁰С (водні квіткові, наземні мезофіти);

2) жаровитривалі еукаріоти - рослини сухих місцезростань з сильною інсоляцією (степи, пустелі, саванна, сухі субтропіки). Переносять півгодинне нагрівання до 50-60⁰С.

3) жаростійкі прокаріоти - термофільні бактерії і деякі види синьо-зелених водоростей, які можуть жити в гарячих джерелах при температурі 85-90°С.

4) профіти - група рослин, які витримують температуру пожежі, що сягає сотень градусів (рослини саван з грубою корою і товстошкірим насінням).