8. Модульні та модульно-рейтингові технології навчання м.

Виникло МН у 60-х роках ХХ ст. в англом. країнах (Англія, США) як альтернатива трад. навч. Воно інтегрувало все прогресивне, що було у пед. теорії та практиці, збагатилося елемен. програмов. Н, проблемного Н, диференцій., теорії оптимізації Н (Ю. Бабанський).

Модульне Н можна розглядати як удоск. варіант програм. Н, метою якого було задовольнити індив. потреби у Н. Об’єднавши психологічний та кібернетичний підходи, Н.Тализіна будує теорію поетапного управління процесом засвоєння знань, що дало змогу більш гнучко управляти навч. проц. у программ. Н. Адже „управляти – це не пригнічувати, не нав’язувати процесу хід, що суперечить його природі, а, навпаки, максимально брати до уваги природу процесу”.

Модульне Н ввібрало від программ. Н гнучкість управління навч.м процесом. Модульне Н найбільш реально відповідає запитам суч. інформ., мінливого сус-ва. У Токіо 1972 року на конгресі ЮНЕСКО було офіційно прийнято мод. си-му Н як найпрогресивнішу.

Отже, зародження і все більшого поширення мод. підхід зазнав у закордонній педагогіці. Вітчизняні дослідники з метою впровадження в наші навчальні заклади, на жаль, застосовують закордонний досвід, значною мірою ґрунтуючись на наявних знаннях про модулі. „Модуль” виступає як основне поняття в цій технології.

В рамках Бол. процесу в Європі почали використ. кредити, відповідно до яких з’явилася можливість обчислювати навч. час, що потрібний на вивч. певного навч. матеріалу. Н за такими ознаками стало називатися кредитною системою Н. Згодом сформувалася Європейська система трансферу кредитів (ECTS). Вважається, що забезпечення академ. мобільн. учасників освітньо-наукового процесу можливо через запровадження системи кредитів, узгодженої з Європ. с-ю ECTS.

Модульна технологія орг. на-я дає змогу використовувати її і на очній, і на заочній формах навчання, зокрема під час такої новітньої форми навчання, як дистанційне навчання; планування на її основі організації навчально-виховного процесу за умов кредитно-модульної системи підготовки фахівців, що зумовлено входженням с-ми освіти України до єдиного європ. та світ. осв. і наук. простору шляхом впров-ння в систему вищої освіти України основних ідей Бол. процесу.

Головна мета модульного навчання - зміна організ. основ педаг. процесу у ВШ, яка забезпечує суттєву його демократизацію, створює умови для реальної зміни ролі і місця студента, перетворює його з об'єкта на суб'єкт процесу на-я, надає пед.. процесу необхідної гнучкості для того, щоб реалізувати принцип індивід. навчання.

Суть модульного н-ня полягає в тому, що студент більш самостійно або повністю самостійно може працювати із запропонованою йому інд. навч. програмою. Функції педагога можуть коливатися від інформаційно-контролюючої до консультативно-координуючої.

Модульне н-ня сприяє комплексному аналізу та розв'яз. завдань:

■ створення змісту навчання, здатного гнучко реагувати на конкретні умови навчання, потреби практики;

■ стимулювання самостійності та відповідальності студентів;

■ реалізація творч. потенціалу пед., звільнення від рутинних обов'язків;

■ здійснення якісного процесу н-ня, у рез. якого досконало володіють ЗУН всі студенти або переважна більшість.

Сенсом модульної Т. Навч є така зміна організ. основ пед.. процесу в уні-і, яке забезпечує умови для індивідуалізації і диференціації навчання. Структурною одиницею технології є модуль - відносно самостійна частина учбового процесу, яка інтегрує декілька близьких по сенсу і фундаментальних за значенням понять, законів, принципів.

В останні роки у вищих навчальних закладах запров. модульно-рейтингова система оцінювання знань – 4-бальна с-ма не задовольняє ні викл., ні студ., оскільки в її основі лежить низка недоліків.

У модульно-рейтинговій системі варто виділити два основоположних поняття - "модуль" і "рейтинг". Рейтинг - термін, який озн. суб'єктивну оцінку явища за заданою шкалою. Рейт. с-ма передб. визн. рівня оволо­діння студ. змістом навч. мат. модуля, цілісно­го курсу, сформ. умінь і навичок.

Як бачимо і модульна Т організації навчання, аналізу й оцінювання навчальної діяльності студентів - це важливий крок у напрямку інтенсифікації й оптимізащї навчально-виховного процесу у вищій школі. Але вони потребують від науково-педагогічних працівників належної психолого-педагогічної підготовки, перебудови організаційних і методичних аспектів навчально-виховного процесу.

У процесі вив-ня М кожний модуль пов’язаний з поп. і наступним. Матеріал кожного модуля може містити дрібніші структурні частини – „навчальні елементи”. До кожного модуля зазначено мету їх вивчення та наведено відповідні методичні рекомендації. Модульне Н дає змогу брати до уваги потреби та інтереси учнів, їхні здібності. Водночас є змога залучати школярів до пошукової, дослідної діяльності, в процесі якої формуються дослідницькі уміння. Модульний підхід змінює роль учня у навчальному процесі, перетворюючи його на суб’єкт Н.

Завдання вчителя у МН полягає в тому, щоб навчити самост. „брати” знання, окрім того, вміти застосовувати їх на практ. під час розв’яз. задач і пояснення різноманітних явищ. На модульних уроках учні вчаться робити логічні висновки, шукати різні варіанти розв’язування задач, раціонально розподіляти час на виконання завдання, оцінювати свою роботу, а також роботу своїх товаришів. Модульна конструкція вивчення матеріалу зручна тим, що складена з логічно зв’язаних і легко замінних елементів, де теорія переходить у практику, що дає змогу систематизувати і впорядкувати знання учнів. Структурування відібраного вчителем навчального матеріалу на макрорівні здійснюється засобами модульного підходу.

Методична суть модульної Т. - надання учню центрального місця в с-мі «учитель-учень», перевод школяра із стану об'єкту Н і виховання в стан активної діяльності як суб'єкта життя.

Уміння і навички форм. в учнів: У. ставити мету своєї дія-ті і підпорядк. всі свої дії меті; У самост. здобувати|добувати| знання, набувати|придбавати| певних спец. навиків|навичок|; оцін. і аналіз. ді-ть; навики|навички| самоконтр., взаємоконт., навч., само-Н; У працювати в парі, групі, самостійно.

Роль вчителя: Вч. повинен точно сформул. мету уроку, завдання кожного етапу уроку, розбити учбовий зміст на окремі логічно завершені учбові елем., продумати алгоритм виконання кожного з них, визначити способи навчальної діяльності учнів, спрогнозувати результат, підготувати необхідну кількість копій тексту уроку ( технологічна карта має бути у кожного учня або хоч би одна на парті), еталон (відповіді до завдань), оціночний лист учня.

При системат. використ. МТН в учнів формуються і удосконал. навики самост. навч. дія-ті.

Як здійснюється підрахунок балів протягом уроку? На окремому листку («Оціночний лист учня») кожен учень фіксує бали за виконання кожного завдання згідно інструкції, що є у нього. Це відбувається під контролем вчителя або учня, що працює в парі. В кінці уроку бали підсумовуються, листок здається вчителеві для виставляння відповідної оцінки. Якщо у вчителя є сумніви в правильності виконання завдань, він бере на перевірку зошит з метою виправлення помилок і виставлення об'єктивної оцінки.