6. Педагогічні технології на основі активізації та інтенсифікації пізнавальної діяльності учнів.

Активізація пізнавальної діяльності на уроках математики. В процесі викладання важливе місце займає активізація пізнавальної діяльністі учнів, під час якої потрібно чітко викреслити мотив засвоєння знань з предмета, а також впроваджувати інші фактори заохочення до навчання. Учитель повинен пам’ятати, кожен урок має бути цікавим і зрозумілим для учнів, тому велику увагу слід приділяти формуванню й розвитку пізнавальної діяльності. В процесі вивчення М дитина повинна бути активним учасником, у неї має виробитись внутрішня потреба постійно здобувати нові знання, прагнути і вміти вчитися.

Необх. умовами формування пізнавального інтересу учнів є:

1. створення таких ситуацій, в яких учням потрібно розібратися самому, прийняти деяке рішення, відстояти свою точку зору;

2. проведення навч. процесу на оптимальному рівні розвитку учнів. Діти повинні вчитися узагальнювати, відшукувати закономірності,аналізувати, виділяти головне, логічно будувати відповідь. Ці способи пізн. ді-ті дозволяють швидко в різних умовах використати набуті знання і за рахунок попередніх набувати нових.

3. позитивна, емоційна атмосфера навчання, яка пов’язана з діяльністю і спілкуванням. Кожна людина не зупиняється на досягнутому, вона хоче бути розумнішою, кращою. Саме прагнення не зупинятися створює почуття власної гідності, гарний настрій.

4. доброзичливість в навч. процесі, що є необхідною умовою того, щоб дитина хотіла досягати вершин, пізнаючи щось нове.

Необхідно використовувати різні форми і методи акт. пізнавальної діяльності учнів: створення проблемних ситуацій, введення елементів гри, нест. уроки, а також особливу увагу звертати на інтерактивні методи н-ня. Також здійснювати інтеграцію навч. діяльності. Щоб зацікавити учнів, пов’язувати М знання з іншими науками, зокрема з фізикою, економікою, хімією.

Самостійна робота – виконуючи с.р, учні активно оперують набутими ЗУН, розвивають пошукову ді-сть. Залежно від того, яка мета с/р, пропонувати учням різні форми робіт: с/р з підр., з картками-підказками (на уроках ф-ня нових знань), навчальні с/р(на уроках закр. вивченого), контролюючі с/р(на уроках перевірки знань). Важливе місце посідають контролюючі роботи у формі тестів, оскільки це дуже актуально при підготовці учнів до ЗНО.

Групові форми роботи – працюючи в групі, сильні учні краще розкривають свої можливості при р-ні різнорівневих завдань, організаторські здібності. Поруч з цим слабші відчувають підтримку однокл., і впевненіше почуваються, включаються до роботи всієї групи. Для покращення засвоєння матеріалу і його практ. застосування як різновид роботи в групах можна викорис. парну взаємодопомогу типу «сильний допоможе слабшому».

Диференціація навчання – коли дітям на контрольну чи самостійну роботу вчитель пропонує завдання різної складності, слабші учні спочатку вибирають завдання нижчого рівня складності, але з часом у них виникає потреба більше і наполегливіше вчитися, щоб бути на одному рівні з сильними учнями.

Ігрові технології на уроках. У світовій пед. гра розглядається як будь-яке змагання або змагання між граючими, дії яких обмежені певними умовами (правилами) та спрямовані на досягнення певної мети (виграш, перемога, приз тощо). У процесі гри:

• освоюються правила поведінки та ролі в них соціальних груп класу (міні-моделі сус-ва), що переносяться потім у «велике життя»;

• розгл. можливості самих груп, колективів, аналогів підприємств, фірм, різних типів економічних і соціальних інститутів у мініатюрі;

• здобуваються навички спільної колективної діяльності, відпрацьовуються індивідуальні характеристики учнів, необхідні для досягнення поставлених ігрових цілей;

• накопичуються культ. трад., привнесені у гру учасниками, уч., притягнутими додатк. засобами: наочним приладдям, підруч., комп'ютерними технологіями.

Значення гри неможливо вичерпати й оцінити розважально-реактивними можливостями. У тому і є її феномен, що, будучи розвагою, відпочинком, вона здатна перерости в навчання, у творчість, у терапію, у модель типу людських відносин і проявів у праці.

Поняття «ігрові педагогічні технології» включає досить велику групу методів і прийомів організації пед. процесу у формі різних пед. ігор. На відміну від ігор взагалі, педагогічна гра має істотну ознаку - чітко поставлену мету навчання й відповідні їй педагогічні результати, які можуть бути обґрунтовані, виділені в явному вигляді й характеризуються навчально-пізнавальною спрямованістю. Ігрова форма занять створ. на уроках за доп. ігрових прийомів і ситуацій, що виступають як засіб спонукання, стимулювання до навч. ді-і.

Гра - школа професійного та сімейного життя, школа людських відносин. Але від звичайної школи вона відрізняється тим, що людина, навчаючись у ході гри, і не підозрює про те, що чомусь учиться. У звичайній школі неважко вказати джерело знань. Це вчитель - особа навчальна. Процес навчання може вестися у формі монологу (учитель пояснює, учень слухає) і у формі діалогу (або учень ставить запитання вчителеві, якщо він чогось не зрозумів й у стані своє розуміння зафіксувати, або вчитель опитує учнів з метою контролю). Процес навчання розвивається мовою дій, учаться й учать усі учасники гри в результаті активних контактів один з одним. Ігрове навчання ненав'язливе. Гра здебільшого добровільна й бажана.

Інтерактивні технології навчання – це порівняно новий, творчий, цікавий підхід до організації навч. д-ті учнів. Сутність інтерак. Н-я (ІН) полягає в активному залученні всіх учнів до процесу пізнання.

Сутність ІН полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умов постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання в співпраці), де учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб'єктами навчання. Педагог виступає в ролі організатора процесу навчання, лідера групи. Організація ІН передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв'язання проблем. Воно ефективно сприяє формуванню цінностей, навичок і вмінь, створенню атмосфери співпраці, взаємодії, дає змогу педагогу стати справжнім лідером учнівського колективу.

Отже, інтерактивні технології – це організація засвоєння знань і формування певних вмінь та навиків через сукупність особливим способом організованих навчально-пізнавальних дій, що полягають у активній взаємодії учнів між собою та побудові міжособистісного спілкування з метою досягнення запланованого результату.

Нині важливу роль у розвитку пізнавальних інтересів учнів відіграють інтерактивні технології навчання та інтерактивний урок. Інтерактивне навчання – це певний різновид активного навчання, це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, мета якої – створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчув би свою інтелектуальну спроможність пізнавати нове. Досягти цього можна за умови постійної активної взаємодії вчителя та учнів, що дає змогу педагогу стати справжнім лідером дитячого колективу. Інт. н-я передбачає активізацію навчальних можливостей учня під час навчання замість переказування готової інфрмації. Уроки, на яких використовуються інтерактивні технології, дають учням основні пізнавальні та громадянські вміння, а ща навички і зразки поведінки. Вони захоплюють учнів, пробуджують учнів. інтерес, навчають самост. мислення та дій. Ефект. і сила впливу на емоції та свідомість вихованців залежить від умінь і стилю роботи вчителя.

Застосування інтерактивних технологій висуває певні вимоги до структури уроків. Як правило, структура таких занять складається з п'яти елементів:

1. Мотивація.

2. Оголошення, представлення теми та очікуваних навчальних результатів.

3. Надання необхідної інформації.

4. Інтерактивна вправа – центральна частина заняття.

5. Підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку.