2.Культурні пам’ятки Криму

Пам'ятник затопленим кораблям збудували у Севастополі у рамках підготовки до свят­кування 50-річчя Першої оборони Севастополя і відкрили 29 липня 1905р. Цей монумент увічнює пам'ять кораблів Чор­номорського флоту, затоплених 1854 р. за рі­шенням командування для того, щоб не допус­тити до бухти ворожу ескадру. Всього у Севастопольській бухті було затоплено 75 бойових кораблів та суден і 16 допоміжних.

Великий Кримський каньйон вважаєть­ся одним із найбільших у Європі. На дні ущелини міститься багато порогів, уло­говин, озер, серед яких найцікавіші — Синє озеро та Ванна молодості.

Карадаг (у перекладі з тюркської «Чорна гора») являє собою вулкан, що згаснув ще у юрський період. Зараз на його території створено природний заповідник площею 3000 га. Ще й досі існує легенда про «Кара­дазьке чудовисько», нібито живе у морі біля підніжжя масиву.

Масандрівський палац — резиденція російського царя Олександра III. Побудова­ний у стилі часів Людовика XIII для відпочинку царської родини, тому в ньому немає апар­таментів і парадних зал для пишних прийомів. «ГАЛЯВИНА КАЗОК» - це назва Музею народного декоративного мистецтва. Це дивне місце знаходиться за 2 км від Бу­динку-музею А.П.Чехова.

Серед експонатів — ландшафтно-скульп­турний комплекс «Слов'янське поселення», скульптурна композиція «Дванадцять місяців» за мотивами казки С. Маршака, герої казок О. Пушкіна, братів Грімм, Ш. Перро та герої українських, російських, вірменських і грузинських народних казок.

3.Народи та релігії Криму

До корінних народностей Криму відносять кримських татар і караїмів. Релігія кримських татар — іслам.

Священа книга ісламу — Коран, у ньому викладено основні принципи віри та релі­гійні обов'язки вірян. Мусульмани зобов'я­зані: вклонятися єдиному богу Аллаху та його пророку Мухаммеду, п'ять разів на день мо­литися, сплачувати «закат» — податок на потреби бідних мусульман, поститися у мі­сяць рамадан і хоча б раз за життя здійсни­ти хадж — паломництво у святе для мусуль­ман місто Мекку.

«Караїм» — походить від давньоєврей­ського «кара» — читати, отже, караїми — це читці. Термін має подвійне значення: іноді так називали послідовників одного з напрямків юдаїзму або етнічну групу кримських караїмів.

Існують легенди, за якими це — нащадки хозар, що прийняли караїмізм. Появу караїмів у Криму іноді пов'язують із монголо-татарським нашестям і датують XIII ст. Крім кримських татар і караїмів, на території півострова проживають росіяни, українці, білоруси, німці, болгари, греки та вірмени. Усі вони живуть за християнськими принципами.

Більшість циган, які утворили свої поселен­ня у Криму, пристали до мусульманської віри.

Кримські вірмени поділяються на вірмен, що сповідують вірмено-григоріанство (гілка християнства) та вірмен-католиків.

Історично в Криму сформувалася складна етніч­на структура. Найбільшу частину (дві третини) в ньо­му становлять росіяни. Українська регіональна гро­мада Криму — найменша в країні. Але протягом 90-х рр. позначились певні зміни, які пов'язані пере­дусім із міграційним притоком у республіку кримських татар (у центральних і західних районах їх частина становить понад чверть) і певним відтоком з неї росіян. Цей процес триває й нині.

Давня назва півострова Крим — Таврида. Етнічна структура населення Криму сьогодні дуже розмаїта. Причиною цього стали історичні подіі.

Давні історики (серед них і грецький історик Геродот) першими мешканцями півострова назива­ють таврів та кімерійців, яких у VIII ст. вигнали скіфи. Приблизно тоді ж у Криму з'являються пер­ші поселення греків, бували на ньому готи, гуни, хозари, печеніги, половці. У X—XI ст. до Криму приходить перша хвиля вірменських поселенців, які полишали свої землі після загарбання їх арабами та турками-сельджуками. Приблизно в цей час осіда­ють у Криму кримчаки — люди, яких називають ав­тохтонним (корінним) населенням півострова.

Дослідники вважають, що населення кримчаків формувалося за участю хозар, євреїв, татар і частко­во італійців. Після приходу на Русь татаро-монголів Таврія підпала під вплив татар. Але для етнічно­го складу населення це не відіграло великої ролі — у XV—XVII ст. сюди прийшла нова хвиля греків, виселених із Туреччини. Трохи пізніше свої посе­лення у Криму заснували цигани та грузини. Про­тягом кінця XVIII — початку XX ст. пройшло три хвилі еміграції кримських татар з різних причин: релігійні погляди, напади з боку інших національ­ностей, злидні.

За опосередкованими підрахунками, у цей час з Криму виїхало майже 60% татарського населення. Натомість півострів заселяли російські селяни, сол­дати, каторжники-втікачі, українські козацькі роди­ни. Свої поселення організовували тут німці, болга­ри, турки, білоруси та інші народи.