2.3Діяльність сутність людини-умова зміни психології та поведінки людей.

Під діяльністю розуміється активність суб'єкта, спрямована на зміну світу, на виробництво або породження певного об'ектірованного продукту матеріальної або духовної культури. Творчих характер людської діяльності виявляється в тому, що завдяки їй він виходить за межі своєї природної обмеженості, тобто перевершує свої ж генотипически зумовлені можливості. Внаслідок продуктивного, творчого характеру своєї діяльності людина створила знакові системи, знаряддя впливу на себе і природу. Користуючись цими знаряддями, він побудував сучасне суспільство, міста, машини, з допомогою справив на світ нові предмети споживання, матеріальну і духовну культуру і в кінцевому рахунку перетворив себе. Психічні процеси: сприйняття, увагу, уяву, пам'ять, мислення, мова-виступають як найважливіші компоненти будь-якої людської діяльності. Для того щоб задовольняти свої потреби, людина повинна сприймати світ, звертати увагу на ті чи інші моменти або компоненти діяльності, представляти те, що йому потрібно зробити, запам'ятовувати, обмірковувати, висловлювати судження. У сучасної людини є безліч різних видів діяльності, число яких приблизно відповідає кількості наявних потреб. Основні параметри, відповідно до яких можна описувати систему людських потреб - сила, кількість і якість потреб. Під силою потреби мається на увазі значення відповідної потреби для людини, її актуальність, частота виникнення і спонукальний потенціал. Більш сильна потреба є більш значимою, виникає частіше, домінує над іншими потребами і змушує людину вести себе таким чином, щоб в першу чергу була задоволена саме дана потреба. Кількість-це число різноманітних потреб, що є у людини і час від часу стають для нього актуальними. Є люди, у яких число потреб відносно не велика, і вони цілком успішно справляються в їх систематичним задоволенням, отримуючи задоволення від життя. Але є такі, які мають безліч різних несумісних потреб. Актуалізація таких потреб одночасного включення людини в різні види діяльності, причому не рідко виникають конфлікти між різноспрямованими потребами і відчувається дефіцит часу, необхідного для їх задоволення.  Під своєрідністю потреби маються на увазі предмети і об'єкти, з допомогою яких та чи інша потреба може бути досить повно задоволена в даної людини, а також бажаний спосіб задоволення цієї та інших потреб. Відповідно до описаних параметрами, що характеризують систему людських потреб, можна індивідуально представити і описати сукупність діяльностей, характерних для окремо взятої людини і для груп людей. Але є й інший шлях: узагальнити та виділити основні види діяльності, властиві всім людям. Вони будутьвідповідати загальним потребам, які можна виявити практично у всіх без винятку людей, а точніше-видам соціальної людської активності, а які неминуче включається кожна людина в процесі свого індивідуального розвитку. Це-спілкування, гра, навчання і праця. Їх слід розглядати в якості основних видів діяльності людей. Спілкування-перший вид діяльності, що виникає в процесі індивідуального розвитку людини, за ним іде гра, навчання і праця. Всі ці види діяльності носять розвиваючий характер, тобто при включенні й активній участі в них дитини відбувається його інтелектуальний і особистий розвиток. Спілкування розглядається як вид діяльності, спрямованої на обмін інформацією між спілкуються людьми. Воно також має на меті встановлення взаєморозуміння, добрих особистих і ділових відносин, надання взаємодопомоги та навчально-виховного впливу людей один на одного. Спілкування може бути безпосереднім і опосередкованим, вербальним і невербальним. При безпосередньому спілкуванні люди перебувають у прямих контактах один з одним, знають і бачать один одного, прямо обмінюються вербальної або невербальної інформацією, не користуючись для цього ні якими допоміжними засобами. При опосередкованому спілкуванні прямих контактів між людьми немає. Вони здійснюють обмін інформацією або через інших людей, або через засоби запису та відтворення інформації (книги, газети, радіо, телебачення, телефон і т.п.). Гра-це такий вид діяльності, результатом якого не стає виробництво якого-небудь матеріального або ідеальногопродукту (за винятком ділових і конструкторських ігор дорослих людей і дітей). Ігри часто мають характер розваги, переслідують мету отримання відпочинку. Відносини, що складаються між людьми в грі, як правило, носять штучний характер в тому сенсі цього слова, що оточуючими вони не приймаються всерйоз і не єпідставами для висновків про людину. Ігрова поведінка і ігрові відносини мало впливають на реальні взаємини людей, принаймні серед дорослих. Тим не менш ігри мають велике значення в житті людей. Для дітей ігри мають переважно розвиваюче значення, а у дорослих служать засобом спілкування, розрядки. Деякі форми ігрової діяльності набувають характер ритуалів, навчально-тренувальних занять, спортивних захоплень. Навчання виступає як вид діяльності, метою якого є придбання людиною знань, умінь і навичок. Особливості навчальної діяльності в тому, що вона прямо служить засобом психологічного розвитку індивіда.  Особливе місце в системі людської діяльності займає праця. Саме завдяки праці людина побудувала сучасне суспільство, створив предмети матеріальної та духовної культури, перетворив умови свого життя таким чином, що відкрив для себе перспективи подальшого, практично не обмеженого розвитку. Насилу перш за все пов'язане створення і вдосконалення знарядь праці. Вони в свою чергу з'явилися чинником підвищення продуктивності праці, розвитку науки, промислового виробництва, технічної та художньої творчості.  Коли говорять про розвиток людської діяльності, то мають на увазі наступні аспекти прогресивногоперетворення діяльності: 

1. Філогенетичне розвиток системи діяльності людини. 

2. Включення людини в різні види діяльності в процесі його індивідуального розвитку. 

3. Зміни, що відбуваються всередині окремих видів діяльності по мірі їх розвитку. 

4. Диференціацію діяльностей, в процесі якої з одних діяльностей народжуються інші за рахунок відокремлення і перетворення окремих дій у самостійні види діяльності.  Філогенетичне перетворення системи людських діяльностей збігається по суті з історією соціально-економічного розвитку людства. Інтеграція та диференціація громадських структур супроводжувалися появою у людей нових видів діяльності. Те ж саме відбувалося у міру зростання економіки, розвитку кооперації та поділу праці. Людинових поколінь, включаючись в життя сучасного їм суспільства, влаштовували і розвивали ті види діяльності, якіхарактерні для даного суспільства.  Цей процес інтеграції зростаючого індивіда в діючу систему діяльностей називається соціалізацією, і її поетапнездійснення передбачає поступове залучення дитини до спілкування, гру, навчання і працю. У процесі розвитку діяльності відбуваються її внутрішні перетворення. Діяльність збагачується новим предметним змістом. Її об'єктом і відповідно засобом задоволення пов'язаних з нею потреб стають нові предмети матеріальної і духовної культури. У діяльності з'являються нові засоби реалізації, які прискорюють її перебіг і вдосконалюють результати. У процесі розвитку діяльності відбувається автоматизація окремих операцій та інших компонентів діяльності, вони перетворюються на вміння і навички. У результаті розвитку діяльності з неї можуть виділятися, відокремлюватися і далі самостійно розвиватися нові види діяльності.