22. Поняття про екологічну нішу
Екологічна ніша – сукупність усіх факторів середовища в ареалі, при яких можливе існування певного виду. Поняття включає в себе не тільки положення виду в просторі, але і його функціональну роль в угрупуванні.
За Одумом: Місцепроживання організму – це місце, де він живе, або місце, де його зазвичай можна знайти. Екологічна ніша – поняття більш широке, воно включає в себе не тільки фізичний простір, який займає організм, але і його функціональну роль в угрупуванні (наприклад, трофічне положення) і його вимоги до зовнішніх факторів (температура, вологість, кислотність ґрунту тощо). Відповідно, екологічна ніша залежить не тільки від того, де він живе, а й включає сукупність його вимог до навколишнього середовища. Місцепроживання - «адреса» організму (виду), а екологічна ніша - його «професія».
Групи, що займають однакові екологічні ніші в різних географічних областях, називаються екологічними еквівалентами.
Якщо організми займають різні екологічні ніші, вони не вступають зазвичай в конкурентні відносини, сфери їх діяльності і впливу розділені. Проте якщо два види з подібними вимогами до середовища (харчування, поведінки, місцями розмноження і т. п.) вступають у конкурентні відносини, то один з них повинен загинути або змінити свій спосіб життя і зайняти нову екологічну нішу. (закон Гаузе).
Організм (вид) може змінювати екологічну нішу протягом свого життєвого циклу. (екологічна ніша личинок хруща пов'язана з ґрунтом, харчуванням кореневими системами рослин. У той же час екологічна ніша жуків пов’язана з наземної середовищем, харчуванням зеленими частинами рослин).
Угрупування (біоценози, екосистеми) формуються за принципом заповнення екологічних ніш. Тому в природному сформованому угрупуванні зазвичай всі ніші зайняті.
23. Динаміка біоценозу. Сукцесії
Динаміка біоценозу – зміна станів біоценозу (його основних характеристик) в часі.
Будь-який біоценоз, пристосовуючись до змін зовнішнього середовища, перебуває у динамічному стані. Фактори змін можуть бути зовнішніми або внутрішніми (напр., саморозвиток). Зміни в біоценозах розрізняють повторювані (циклічні (флуктуації): добові, сезонні, багаторічні) та направлені (тренди, розвиток).
Добова активність перш за все визначається зміною сонячної освітленості. Протягом доби не відбувається принципових змін видового складу і основних форм взаємовідносин в біоценозах.
Сезонні зміни зачіпають фундаментальні характеристики екосистем, в першу чергу видовий склад і продуктивність біоценозів. У несприятливі сезони ряд видів мігрує в райони з кращими умовами існування. Осілі види складають ядро біоценозу, а сезонні види визначають його вигляд і біоценотичні зв'язки в окремі періоди.
Сукцесії – послідовна зміна біоценозів у межах певної території (у напрямку підвищення стійкості). Причини сукцесій: внутрішні (саморозвиток) та зовнішні (зміни середовища). Сукцесії є переважно довготривалими процесами (роки-десятки років).
Сукцесійний ряд – ряд біоценозів, що послідовно змінюють один одного.
Завершальним етапом сукцесій є досягнення клімаксового стану (формування біоценозу, що є найбільш адаптованим до існуючого комплексу кліматичних умов). Клімаксові біоценози зазвичай досить чутливі до різноманітних втручань в їх життя.
Для кожного регіону для кожного сукцесійного ряду (і для кожної сукцесійної стадії зокрема) характерний певний набір видів.
У кожній природній зоні кожен сукцесій ний ряд заверщується подібними клімаксовими біоценозами, що мають спільний вид-едифікатор (напр. в степу – типчак і ковила) (теорія моноклімаксу).