21. Біоценоз і його структура
Біоценоз («спільне життя») (Мьобіус, 1877) – сукупність організмів, що населяють певну територією з більш-менш однорідними екологічними вимогами (біотоп).
Біоценоз: сукупність видів + взаємозв’язки між ними
Біоценоз ≈ угрупування
Біоценологія (наука про біоценоз) ≈ синекологія (наука про угрупування)
В межах біоценозу розрізняють:
Фітоценоз – стійке угрупування рослинних організмів
Зооценоз – сукупність взаємопов’язаних видів тварин
Мікробіоценоз – угрупування мікроорганізмів
Біоценоз = фітоценоз + зооценоз + мікробіоценоз
Біоценоз є складовою частиною біогеоценозу (екосистеми):
Біогеоценоз (екосистема) = біоценоз + біотоп (екотоп)
Типи відносин у біоценозі:
Трофічні (харчові)
Топічні (по місцю проживання)
Хоричні (реп’ях)
Форезія (перенесення одних тварин іншими)
Фабричні (будівництво жител)
Біоценоз формують міжвидові зв'язки, що забезпечують структуру біоценозу – чисельність особин, розподіл їх в просторі, видовий склад, структуру харчової мережі, продуктивність і біомасу.
Структура біоценозу:
Видова – кількість видів, що формують біоценоз і співвідношення їх чисельності. Видове різноманіття прямо пропорційне багатству умов біотопа та його віку (молоді бідніші за сформовані). Чим вища різноманітність, тим вища стійкість.
Крива Раункієра – розподіл видів за їх численністю
Шкала Друде – окомірне оцінювання численності (обильности) видів
Консорція – структурна частина біоценозу, що скл. з зеленої рослини і всіх пов’язаних з ним інших організмів (скл. частини: ядро (дерево), консорти (живуть на дереві), концентри)
Синузія – основна системна одиниця фітоценозу, що складається з особин одного або декількох суміжних видів рослин.
Просторова – особливості розміщення організмів у просторі. Виділяють горизонтальну та вертикальну.
Горизонтальна проявляється в мозаїчності і виражається у вигляді нерівномірного розподілу популяцій по території внаслідок неоднорідності грунтових, мікрокліматичних умов, рельєфу тощо.
Вертикальна проявляється в ярусності біоценозу – розподілі рослинних угрупувань за висотою. Ярусність дозволяє оптимально використовувати сонячну енергію. Кожному ярусу рослин відповідають свої тварини зі складу біоценозу.
Екологічна (функціональна) – співвідношення окремих екологічних груп організмів (особливості функціонування окремих біоценозів у конкретних умовах).
Найважливішим типом взаємодії між організмами в біоценозі, що формують його структуру, - харчові зв’язки, що виражаються через ланцюги живлення.
Харчовий ланцюг – послідовність організмів, в якій кожен наступний учасник поїдає або розкладає попередній. Кожна ланка ланцюга живлення називається трофічним рівнем.
Основні трофічні рівні:
Продуценти (автотрофи) – продукують органічні речовини з неорганічних (рослини, деякі мікроорганізми);
Консументи (гетеротрофи) (1-го, 2-го, 3-го порядків) – споживають і перетворюють готові органічні речовини (тварини, гриби);
Редуценти – розкладють органічні речовини до вихідних мінеральних елементів.
Розрізняють пасовищні («поїдання») і детритні («розкладу») харчові ланцюги.
Для наочності представлення взаємовідносин між організмами в біоценозі прийнято використовувати екологічні піраміди чисел, мас та енергії.
Також до екологічної структури відносять типи взаємовідносин організмів (див пит. №13)
Домінант – вид, що переважає за кількістю особин в певному ярусі.
Едифікатор – вид, домінант, що формує середовище і визначає особливості угрупування
Біоценози отримують назви за домінантами та індикаторами (ялинники-чорничники).
Інвазія – поселення нових видів на території, де вони раніше не проживали, що відбувається (на відміну від інтродукції) без свідомої участі людини (акліматизація).