Тема Фінансовий ринок

Мета: вивчити суть та функції фінансового ринку, його структуру та інструменти.

Актуальність: фінансовий ринок є складовою фінансової системи тільки в умовах ринкової економіки, коли переважна частина фінансових ресурсів мобілізується суб’єктами підприємницької діяльності на засадах купівлі –продажу. По суті, це частина інфраструктури фінансової системи, яка забезпечує функціонування базової сфери – фінансів суб’єктів господарювання.

Студент повинен знати: функції фінансового ринку, його структуру та інструменти.

Студент повинен вміти: характеризувати структуру фінансового ринку.

Ключові слова та терміни: фінансовий ринок, ринок ресурсів, ринок продуктів, ринок ресурсів, валютний ринок, страховий ринок, грошовий ринок, кредитний ринок.

Міжпредметна інтеграція: страхова справа, фінанси підприємств, гроші та кредит.

План

1. Кредитний ринок.

2. Ринок цінних паперів.

3. Види цінних паперів та їх класифікація.

Самостійна робота

Фондова біржа, як вторинний ринок обігу цінних паперів.

Проблеми функціонування фондової біржі в Україні.

Семінарське заняття

Фінансовий ринок як сфера фінансової системи.

План

1. Сутність і функції фінансового ринку.

2. Суб’єкти та інструменти фінансового ринку.

3. Структура фінансового ринку. Характеристика ринку грошей та ринку капіталів.

4. Кредитний ринок та ринок цінних паперів, їх структура, суб’єкти та інструменти.

5. Види цінних паперів, їх класифікація, характеристика

Теми рефератів

1. Історія розвитку вексельного обороту в Україні.

2. Історія розвитку ринку цінних паперів в Україні.

3. Супроводження кредитів та банківські ризики при їх отриманні.

Література.

1.Фінанси: Навч. посіб./ О.П.близнюк. Л.Ш.Лачкова, В.І. Оспіщев та ін.;

За ред.В.І. Оспіщева. – К.: Знання, 2006. – с.330-349.

2.Василик О.Д. Теорія фінансів: Підручник, - К.: НІОС, 2001 с.

3.Опарін В.М. Фінанси (Загальна теорія): Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2003

1.Кредитний ринок є складовою ринку інструментів позики. Необхідними умовами функціонування кредитного ринку є наявність кредиторів, що мають тимчасово вільні кошти, позичальників, які можуть вчасно і в повному обсязі виконати зобов'язання за кредитами, системи державного регулювання кредитного ринку, законодавчого і нормативного забезпечення. Надання вільних грошових коштів у позику має забезпечити кредитору відповідний рівень доходу при задовільному ступені ризику неповернення і компенсувати втрачені можливості від інвестування коштів в інші активи.

На думку Ходаковської В.П., кредитний ринок – «це механізм, за допомогою якого встановлюються взаємозв’язки між підприємствами і громадянами, що потребують грошових коштів, та організаціями і громадянами, що можуть їх надати (позичити) на певних умовах. У той же час кредитний ринок – це синтез ринків різних платіжних засобів. У країнах з розвиненою ринковою економікою кредитні угоди опосередковуються, по-перше, кредитними інститутами (комерційними банками або іншими установами), які беруть у борг і надають позички, і, по-друге, інвестиційними або аналогічними організаціями, які забезпечують випуск і рух різних боргових зобов’язань, що реалізуються на особливому ринку цінних паперів». Маслова С.О приводить таке поняття «кредитний ринок - це механізм, за допомогою якого встановлюються взаємовідносини між підприємствами і громадянами, які мають потребу в фінансових ресурсах, та організаціями і громадянами, які можуть надати необхідні кошти на певних умовах». Таким чином, можна зробити висновок, що кредитний ринок являє собою специфічну сферу економічних відносин, де об’єктом операцій є наданий на певних умовах у позику капітал. Необхідною умовою функціонування кредитного ринку є наявність кредиторів, які мають тимчасово «вільні» грошові кошти, та позичальників, які можуть вчасно та в повному обсязі виконати зобов’язання перед кредиторами. Також важливою умовою функціонування кредитного ринку є наявність системи регулювання відносин на кредитному ринку.

Для ефективного функціонування кредитного ринку необхідна стабільна економічна ситуація в країні, наявність розвиненої інфраструктури та ефективне державне регулювання, яке б забезпечило стабільність банківської системи і захист інвесторів. Розвинений кредитний ринок, який ефективно управляється з боку держави, забезпечує оптимальний розподіл обмежених фінансових ресурсів серед галузей економіки та сприяє економічному зростанню країни. Загалом, кредитний ринок України можна відобразити так

Функції кредитного ринку:

1. Об’єднання грошових заощаджень різних суб’єктів і утворення великих грошових фондів.

2. Трансформація коштів у позичковий капітал.

3. Надання позик державним органам, населенню та іншим суб’єктам.

Основні учасники кредитного ринку – це кредитори, що надають у позику на різних умовах тимчасово вільні грошові кошти, позичальники та держава.

Позичальниками на ринку кредитів виступають юридичні, фізичні особи і держава. При цьому залучати вільні грошові кошти на ринку кредитів можуть як вітчизняні, так і іноземні позичальники. За специфікою надання кредитних послуг позичальників часто поділяють на такі категорії: населення, невеликі підприємства, корпорації, фінансові інститути (в тому числі комерційні банки), сільськогосподарські підприємства, державні установи та громадські організації.

Кредитна система – (у широкому розумінні) це сукупність кредитних відносин, форм і методів кредиту, що існують у рамках тієї чи іншої соціально-економічної формації; (у вузькому розумінні) це сукупність банків і інших кредитно-фінансових установ, що здійснюють мобілізацію вільних грошових капіталів і доходів та надання їх у позичку.

Кредиторами на ринку кредитів виступають комерційні банки, інші фінансово-кредитні установи та іноземні кредитори – національні й міжнародні фінансові інститути. Крім того, кредиторами можуть бути також не фінансові інститути, якщо вони дають змогу іншим суб'єктам ринку протягом визначеного періоду за певну плату користуватись їх грошовими коштами.

Функціонування кредитного ринку забезпечує кредитна система, до складу якої входять центральний банк, комерційні банки та інші фінансово-кредитні інститути. Кредитна система організовує рух капіталів і сприяє акумуляції та ефективному розміщенню фінансових ресурсів серед суб'єктів ринку. Оскільки ця система має значний вплив на економічні процеси, її діяльність потребує жорсткої регламентації та контролю з боку держави.

Таким чином, саме держава здійснює управління грошово-кредитним ринком, регулює його діяльність і виступає позичальником на національному та міжнародному ринках. При цьому як регулюючу, так і інші функції на кредитному ринку вона виконує переважно через посередництво центрального банку. Тобто центральний банк, з одного боку, є агентом держави в реалізації її функцій на кредитному ринку, а з другого – кредитним центром банківської системи, яка складається з двох рівнів. На першому, вищому, рівні банківської системи знаходиться центральний банк, а на другому – комерційні банки, які здійснюють свою діяльність відповідно до чинного законодавства і до грошово-кредитної політики, що проводиться центральним банком.

Кредитна система включає також небанківські фінансові установи, які здійснюють фінансування виробництва і довгострокове кредитування підприємств та держави:

• страхові компанії, що спеціалізуються переважно на страхуванні життя та майна (в США, наприклад, активи страхових компаній складають близько 15 % сукупних активів кредитно-фінансових установ) і які виступають найбільшими інвесторами на ринку цінних паперів;

• пенсійні фонди, які здійснюють фінансування великих промислових компаній шляхом купівлі їх акцій та облігацій.

1. Приватизація і акціонування приватної власності, розвиток підприємництва

і кредитних інститутів приводять до поглибленого розвитку грошових і

кредитних відносин. З'являється особливий сектор господарювання, який

пов'язаний з оборотом цінних паперів - фінансовий ринок.

Фінансовий ринок вимагає не тільки правового регулювання обороту цінних

паперів, але і виникнення організації, яка б забезпечувала цей оборот.

Такою організацією є фондова біржа. Фондова біржа - це організований і

регулярно функціонуючий ринок для купівлі-продажу цінних паперів,

обов'язковий елемент регулювання ринку цінних паперів.

Фінансовий ринок умовно можна розділити на дві частини: ринок

банківських позик і ринок цінних паперів. Ринок цінних паперів доповнює

систему банківського кредиту і взаємодіє з нею. Комерційний банк рідко

видає позики на довгий термін (більше року). Цінні папері надають

можливість отримати гроші на довгий період - на десятиріччя ( облігації)

або в безстрокове користування -акції. Завдання РЦП полягає в тому, щоб

забезпечити більш повне і швидке переливання заощаджень по ціні, яка

влаштовує обидві сторони. Для цього потрібні біржі і діючі на РЦП

посередники.

Біржа - це організований РЦП, який функціонує на основі офіційно

зареєстрованих правил ведення торгівлі, де угода про розміщення і

купівлю-продаж цінних паперів здійснюється обмеженим числом біржових

посередників. Емітентами (організаціями або підприємствами, які

випускають в оборот гроші або цінні папери) на ринку цінних паперів

виступають приватні національні, державні національні, приватні і

державні іноземні організації.

Всі цінні папери, які обертаються на ринку, можна розділити на три

групи: акції, облігації і спеціальні цінні папери. Що стосується

інвестицій і стабільності приливу прибутку, найбільш якісними вважаються

державні облігації, особливо короткострокові ощадні векселі. Потім йдуть

приватні облігації і акції великих компаній, які регулярно платять

дивіденди.

Розглядаючи сучасну структуру РЦП, потрібно виділити чотири

категорії учасників операцій: комерційні банки, інвестиційні банки,

біржові фірми і кредитно-фінансові організації, які об'єднані під назвою

"інстітуційні інвестори" (страхові компанії, пенсійні і інвестиційні

фонди).

У залежності від значення, яке має РЦП в економіці, його можна поділити

на два види: первинний і вторинний. Первинний - це ринок, на якому

розміщуються уперше випущені папери. Саме тут здійснюється мобілізація

грошових коштів акціонерними товариствами і позика їх державою.

Первинний ринок включає інвестиційні і комерційні банки, через які

акціонерні товариства і держава здійснюють розміщення своїх паперів.

Вторинний ринок - це ринок, на котрому продаються і купуються випущені

раніше цінні папери. Тут відбувається зміна власників цих паперів. Цей

ринок, в свою чергу, ділиться на централізований і децентралізований.

Формою центарлізованого РЦП є фондова біржа, на якій постійно

обертаються цінні папери, але не все, а тільки ті, які допущені до

обороту біржовими комітетами. Децентралізований - це ринок, на якому

обертаються як допущені, так і недопущені до обороту на фондових біржах

цінні папери. Цей ринок складається із значного числа

брокерсько-дилерських фірм, які підтримують між собою зв'язки за

допомогою телефонно-телеграфних мереж і пошти. До них відносяться

комерційні банки, оскільки багато хто з них займається аналогічними

операціями з цінними паперами.

Для сучасних РЦП характерним є досить велика кількість угод, які

укладаються поза біржею, і це складає позабіржовий оборот. Отже,

сучасний РЦП складається з біржового обороту із зареєстрованими і

незареєстрованими на біржі цінними паперами, а також позабіржового

обороту.

Позабіржовий і біржовий ринки в деякій мірі протистоять один одному, до

того ж взаємно доповнюючи один одного. Ця суперечність виникає тому, що

виконуючи загальну функцію торгівлі і обороту цінних паперів, вони

керуються специфічними методами їх відбору і реалізації. Позабіржовий

оборот, як правило, охоплює тільки нові випуски цінних паперів і

головним чином розміщує облігації торгово-промислових корпорацій.

Навпаки, на біржі котируються старі випуски цінних паперів і в основному

акції торгово-промислових корпорацій. Якщо через позабіржовий оборот

здійснюється в основному фінансування промислового процесу, то на біржі

за допомогою скупки акцій здійснюється контроль над корпораціями і

фірмами, йде формування контролю і його перерозподілу між різними

фінансовими групами. Біржа здійснює також значну частину фінансування, в

основному через дрібного і середнього вкладника.

Насамкінець, наведемо інформацію про суть окремих цінних паперів, якими торгують на ринку цінних паперів.

Цінні папери - це грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, що їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що виплавають з цих документів іншим особам.

В Україні в цивільному обороті можуть бути такі види цінних паперів: 1) пайові цінні папери (акції, інвестиційні сертифікати);

2) боргові цінні папери (облігації підприємств, державні облігації України, облігації місцевих позик, казначейські зобов'язання, ощадні сертифікати, векселі);

3) іпотечні цінні папери (сертифікати фондів операцій з нерухомістю, іпотечні сертифікати).

4) похідні фінансові інструменти (ф'ючерси, форварди, опціони тощо). Інструментами ринку цінних паперів в Україні є: акції; облігації внутрішніх

та зовнішніх державних позик; облігації місцевих позик; облігації підприємств; казначейські зобов'язання України; ощадні сертифікати; векселі; приватизаційні папери.

Акція - це цінний папір без встановленого терміну обігу, що засвідчує пайову участь у статутному капіталі акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власнику на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.

Акції випускаються іменні і на пред'явника, прості і привілейовані.

Власнику простої акції сплачуються дивіденди, якщо протягом року акціонерне товариство отримало прибуток і загальні збори акціонерів прийняли рішення про спрямування всього чи частини прибутку на виплату дивідендів. Власники простих акцій мають право голосу на загальних зборах акціонерів при управлінні акціонерним товариством, але не мають право на фіксований розмір дивідендних виплат.

Власник привілейованої акції має переважне право на отримання дивідендів. Дивіденди за привілейованими акціями, як правило, фіксовані і визначаються в процентах до їх номінальної акції. Власники привілейованих акцій мають право на отримання фіксованого розміру дивідендних виплат, але не мають право голосу в управлінні акціонерним товариством. Загальна кількість привілейованих акцій не може перевищувати 10 % статутного капіталу акціонерного товариства. Це обмеження пов'язане з необхідністю фіксованих дивідендних виплат за привілейованими акціями, що може значно впливати на фінансову стійкість акціонерного товариства.

Облігація - це цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного папера в передбачений у ньому строк з виплатою фіксованого процента. Є різні види облігацій залежно від емітента, способу виплати доходу, термінів, на які вони випускаються, умов обігу та надійності.

Казначейські зобов'язання - вид цінних паперів на пред'явника, що розміщуються виключно на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх власником грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу. Випускають казначейські зобов'язання таких видів:

- короткострокові - з терміном обігу до 1 року;

- середньострокові - від 1 до 5 років;

- довгострокові - від 5 до 10 років.

Ощадний сертифікат — письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право власника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і процентів за ним. Існують строкові ощадні сертифікати і до запитання, іменні і на пред'явника. Дохід за ощадним сертифікатом виплачується при пред'явленні їх для оплати в банк, що їх випустив. У разі коли власник строкового сертифіката вимагає повернення депонованих коштів раніше обумовленого строку, йому виплачують понижений процент, рівень якого визначається на договірних умовах при внесенні депозиту.

Вексель - цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю). Розрізняють два види векселів: прості та переказні.

Простий вексель виписується і підписується боржником і містить його безумовне зобов'язання сплатити кредитору визначену суму у визначений термін у визначеному місці. Переказний вексель на відміну від простого виписується і підписується кредитором (трасантом) і містить наказ боржнику (трасату) сплатити у зазначений термін визначену у векселі суму третій особі (ремітенту). Ремітент володіє векселем, пред'являє його до сплати й отримує гроші або передає вексель за допомогою передавального підпису іншій особі в погашення свого боргу. Передавальний підпис (індосамент) власник векселя (індосант) робить на користь іншої особи (індосатора) на зворотній стороні векселя.

Інкасація і доміциляція - основні розрахункові операції банку, які пов'язані з оплатою векселів. Інкасація векселя передбачає стягнення банком платежу з боржника. Доміциляція полягає в дорученні векселедавця або трасата банку сплатити за векселем у зазначений термін за рахунок залишку коштів, що є на рахунку. Оплата такого векселя гарантована і здійснюється швидко.

Приватизаційні папери - це особливий вид державних цінних паперів, які засвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частики майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду.

Питання для самоконтролю.

1. Дайте визначення кредитного ринку .

2. Назвіть функції кредитного ринку.

3. Дайте визначення акції.

4. Яка різниця між акцією та облігацією.

5. Хто є учасниками ринку цінних паперів.

Самостійна робота

Фондова біржа, як вторинний ринок обігу цінних паперів.

Проблеми функціонування фондової біржі в Україні.

Студент повинен знати: поняття, структуру та функції фондової біржі.

Студент повинен вміти: розрахувати ринкову ціну акції.

Форми контролю: усне опитування.

План.

1. Поняття структура та функції фондової біржі.

2. Ціна акції.

Література.

1. Закон № 1201. - Закон України від 18.06.91р. № 1201-ХІІ «Про цінні папери і фондову біржу».

2. Закон № 642/97. - Закон України від 18.11.97р. № 642/97-ВР «Про державне регулювання ринку цінних паперів».

3. Морква О. Підсумки не радують, - прогноз не втішний // Україна business: Фінансово-економічний тижневик. - К.: 2008. - № 16/17. - С. 6.

4. Лебедько С. Полювання за великими грошима // Персонал плюс: всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик. - К.: 2008. - № 12. - С. 10.

5. Шкарпова О., Дубогриз Є. Хазяйка біржі // Галицькі контракти: Діловий тижневик. - К.: 2007. - № 6. - С. 36 - 38.

6. www.ua.all-biz.info/publication/?pubid=80

7. www.simcapital.com.ua/informacia/istoria