принципи організації

та класифікації розрахунків

У процесі виробничої діяльності (виробництва та продажу про-

дукції, отримання і розподілу грошових доходів та накопичень

тощо) суб’єкти господарювання вступають у різні розрахунково-

грошові відносини з іншими підприємствами, організаціями, ланка-

ми фінансово-кредитної системи, фізичними особами. Ці відносини

пов’язані з оплатою придбаних товарів, наданих послуг, перераху-

ванням у різні ланки фінансової системи встановлених податків та

платежів, виплатою заробітної плати, пенсій, матеріальної допомо-

ги працівникам тощоТаким чином, розрахунками в народному господарстві називається

система грошових відносин, пов’язаних з оплатою товарів, послуг та ви-

конанням інших фінансово-кредитних зобов’язань підприємств, органі-

зацій, населення.

Розрахунки здійснюються готівкою або шляхом безготівкових

перерахувань через установи банків, але завжди у грошовій формі.

Розрахунки готівкою — це платежі готівкою підприємств і фізич-

них осіб між собою за реалізовану продукцію, товари, виконані ро-

боти, а також за операціями, які безпосередньо не пов’язані з реалі-

зацією продукції (товарів, послуг) та іншого майна. Такі розрахун-

ки готівкою здійснюються, як правило, з каси підприємств, установ,

організацій.

У господарському обороті сфера застосовування готівки обмеже-

на. Готівку використовують в основному для розрахунків з праців-

никами підприємств — виплати заробітної плати, пенсій, допомоги,

а в окремих випадках — для розрахунків за товари та послуги.

Між підприємствами, організаціями, установами та ланками

фінансово-кредитної системи розрахунки здійснюються в основно-

му в безготівковій формі через установи банків.

Сутність безготівкової форми розрахунків полягає в тому, що пла-

тежі за товари та послуги, а також інші перерахування здійснюються

не готівкою, а шляхом перерахування грошових коштів з рахунка плат-

ника на рахунок постачальника або одержувача коштів відповідною

установою банку.

Ця форма розрахунків призначена для заміни готівки у платіж-

ному обороті.

При побудові системи розрахунків необхідно виходити з вимог

найбільшого наближення моменту здійснення платежу до моменту

отримання продукції, товарів, послуг, недопущення утворення не-

обґрунтованої кредиторської заборгованості, максимальної економії

платіжних коштів для розрахунків та можливості забезпечення як-

найефективнішого контролю за використанням грошових коштів.

У безготівкових розрахунках як постачальникам, так і покупцям

необхідно дотримуватись таких принципів:

1. Клієнти мають вибирати установи банків для зберігання гро-

шових коштів і форми безготівкових розрахунків самостійно.

2. Розрахунки, як правило, необхідно здійснювати одразу після

відпуску (відвантаження) товарів, надання послуг або одночасно

з ними

3. Платежі мають здійснюватися через установи банку та під їх

контролем тільки за розпорядженням платника та за наявності у

нього необхідних коштів або права на отримання банківського кре-

диту.

4. Грошові кошти мають використовуватися тільки за цільовим

призначенням.

5. Розрахунки необхідно здійснювати на основі розрахунково-

платіжних документів типової форми.

Залежно від об’єктів платежів безготівкові розрахунки поділя-

ються на розрахунки за товарними і нетоварними операціями.

Розрахунки за товарними операціями пов’язані з оплатою отрима-

ної продукції, придбанням товарно-матеріальних цінностей та отри-

манням послуг. У платіжному обороті вони мають найбільшу пито-

му вагу.

До розрахунків за нетоварними операціями належать платежі в

бюджет, із соціального та майнового страхування, погашення кре-

дитів та відсотків за ними, із сплати пені, штрафів, недоутримок за

порушення розрахунково-платіжної дисципліни та ін.

Залежно від місця здійснення платежу і перебування платника

розрахунки поділяються на місцеві та міжміські.

Місцевими є розрахунки, що здійснюються між підприємствами та

організаціями, яких обслуговує одна або кілька місцевих установ

банку.

Міжміськими є розрахунки між підприємствами та організаціями,

яких обслуговують установи банків, розміщені в різних містах або

населених пунктах.

Залежно від конкретних умов (місця здійснення розрахунків, по-

годження між платниками та постачальниками, банківських правил

про порядок оформлення та здійснення платежу) у системі безготів-

кових розрахунків застосовуються такі форми розрахунків: платіж-

ними дорученнями; платіжними вимогами-дорученнями; із застосу-

ванням чеків; акредитивами; векселями та ін.

Кожній формі безготівкових розрахунків відповідають певні

види розрахункових документів, на основі яких банк виконує дору-

чення про платежі. Так, у розрахунках платіжними дорученнями ви-

користовується платіжне доручення, у розрахунках платіжними ви-

могами-дорученнями — платіжна вимога-доручення, у розрахунках

акредитивами — заява на акредитив, у розрахунках чеками — роз-

рахунковий чек, у розрахунках векселями — простий та переказний

векселі тощоФорми безготівкових розрахунків встановлені НБУ, а порядок їх

застосування — Інструкцією про безготівкові розрахунки в України

в національній валюті.

Суворе дотримання принципів, форм та правил здійснення без-

готівкових розрахунків забезпечує їх чітку організацію, прискорює

оборотність коштів у розрахунках, знижує дебіторську та креди-

торську заборгованість, сприяє укріпленню розрахунково-платіжної

дисципліни, господарського розрахунку та підвищенню ефектив-

ності виробництва

Поточні та інші рахунки підприємств у банках,

порядок їх відкриття та руху коштів на них

4.Юридичні та фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяль-

ності, що мають самостійний баланс та зареєстровані у встановле-

ному порядку для зберігання та обліку руху грошових коштів у бан-

ках, що обслуговують їх, можуть відкривати поточні, валютні та

інші рахунки.

Для відкриття поточного рахунка юридичні та фізичні особи —

суб’єкти підприємницької діяльності подають до установи банку,

яка обслуговуватиме їх, такі документи:

1. Заяву про відкриття рахунка встановленого зразка, підписану

керівником та головним бухгалтером підприємства. За відсутності

посади головного бухгалтера заяву підписує тільки керівник.

2. Копію свідоцтва про державну реєстрацію підприємства в

органі державної виконавчої влади або в іншому органі, уповнова-

женому здійснювати державну реєстрацію, засвідчену нотаріально

або органом, що видав це свідоцтво.

3. Копію статуту (положення), зареєстровану у встановленому

порядку в органах виконавчої влади та засвідчену нотаріально або

органом, який зареєстрував його. Фізичні особи — суб’єкти підпри-

ємницької діяльності копію статуту не подають.

4. Засвідчену податковим органом або нотаріально копію докумен-

та, що підтверджує взяття підприємства на облік у податковому органі.

5. Картку із зразками підписів осіб, що мають право розпоряд-

жатися грошовими коштами на рахунку, та відбитком печатки

підприємства. Картка має бути засвідчена нотаріально або вищим

органом у встановленому порядку чи органом ради народних депу-

татів у місцях, де немає нотаріальних контор. При цьому право пер-

шого підпису належить керівникові підприємства, а також особам,

яких уповноважив керівник, право другого підпису — головному

бухгалтеру і особам, яких він уповноважив.

У разі зміни підписів діючих осіб або заміни керівника чи голов-

ного бухгалтера в банк подається нова картка із зразками їх під-

писів, завірених у встановленому порядку.

У разі тимчасової заміни керівника чи головного бухгалтера та

видачі їм права підпису розрахунково-платіжних документів у банк

подається підписана керівником та головним бухгалтером додатко-

ва картка зі зразками підписів осіб, які тимчасово виконують обо-

в’язки, із зазначенням строку дії їх повноважень. Ця картка завірен-

ня у встановленому порядку не потребує.

6. Довідку про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України,

засвідчену нотаріально або органом, що видав цей документ.

7. Копію довідки про внесення підприємства в Єдиний держав-

ний реєстр підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), засвід-

чену нотаріально або органом, що видав довідку.

8. Документ, що підтверджує реєстрацію підприємства як плат-

ника соціальних страхових внесків, або його копію, засвідчену но-

таріально або органом, що його видав.

Підприємці, що здійснюють діяльність без створення юридичної

особи, для відкриття поточного рахунка подають у банк такі доку-

менти:

· заяву на відкриття рахунка встановленої форми, підписану

підприємцем;

· копію свідоцтва про державну реєстрацію, засвідчену нотарі-

ально або органом, що його видав;

· копію документа, що підтверджує взяття підприємства на по-

датковий облік, засвідчену нотаріально або податковим орга-

ном, що його видав;

· довідку про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України,

засвідчену цим органом;

· картку із зразком підпису, засвідчену нотаріально.

Для відкриття інших рахунків, у тому числі валютного, у тому са-

мому банку йому додатково подається тільки спеціальна заява на

відкриття цього рахунка.

Подані в установу банку для відкриття рахунка документи пере-

віряються і на їх основі з дозволу керівника банку підприємству

відкривається поточний або інший рахунок з наданням йому відпо-

відного номера (шифру). При цьому поточному рахунку дається, як

правило, 12–14-значний номер (шифр) виду (типу):

2600-1-1(2)-01(02)-1-00-001,

де 2600 — номер балансового синтетичного рахунка банку; 1 — кон-

трольний ключ до рахунка; 1(2) — резидент (нерезидент); 01(02) —

вид валюти — національна (іноземна); 1 — код основного рахунка;

00 — резервні цифри; 001 — порядковий номер рахунка клієнта в

банку.

Наданий номер поточному та іншому рахунка клієнта простав-

ляється (вказується) на всіх розрахунково-платіжних документах, на

основі яких здійснюються зарахування та списання грошових коштів

за цим рахунком.

Юридичні та фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяль-

ності можуть відкривати кілька поточних та інших рахунків у будь-

яких установах банків України за власним бажанням та за згодою

відповідних банків.

Про відкриття рахунків клієнти у встановлений термін повідом-

ляють податковому органу за місцем реєстрації.

У разі неповідомлення податковому органу про відкриття (за-

криття) рахунків в установах банків юридичні особи та підприємці

сплачують штраф у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів

громадян.

За відкритим у банку рахунком здійснюється оборот відповідних

коштів. Підставою для операцій із зарахування коштів на рахунок і

списання їх з нього є тільки правильно оформлені розрахунково-

платіжні документи встановленої (типової) форми: платіжні дору-

чення, платіжні вимоги-доручення, об’ява на внесення готівки, чеки,

акредитиви, векселі та ін.

Виписка (оформлення) розрахунково-платіжних документів

підприємствами-платниками здійснюється, як правило, з викорис-

танням технічних засобів (комп’ютерів та ін.). Виправляння та підчи-

щання в цих документах не допускаються.

При виписуванні розрахункових документів в них в обов’язково-

му порядку заповнюються всі реквізити, ставляться підписи керівни-

ка та головного бухгалтера, а також відбиток печатки на першому

екземплярі платіжного документа.

Мінімальна сума, на яку виписуються розрахункові документи,

для здійснення безготівкових розрахунків не встановлюється

Виписаний розрахунковий документ діє, як правило, протягом

10 Днів, а платіжна вимога-доручення — протягом 20 днів.

У с т а н о в и банків приймають розрахункові документи від

підприємств протягом операційного (робочого) дня залежно від часу

роботи банку з клієнтами. При цьому документи, що приймаються

банком від підприємств в операційний час дня, проводяться (опла-

чуються) ним за наявності коштів на рахунку в той самий день, а до-

кументи, що надійшли в банк після операційного часу, оплачуються

ним за наявності грошових коштів на рахунку на наступний день.

Грошові кошти з рахунка за всіма платежами витрачаються за

розпорядженням керівника підприємства в межах залишку коштів на

рахунку.

Рух грошових коштів за поточним або іншим рахунком підприє-

мства в банку відображується у виписці до цього рахунка, яка пері-

одично разом з виправдувальними документами на надходження

(зарахування) та списання (витрачання) грошових коштів видається

власникові рахунка.

Зарахування на рахунок та списання з нього грошових коштів

підтверджуються зазначенням у виписці за рахунком дати здійснен-

ня операції, її коду, коду банку, номера кореспондентського рахун-

ка, номера документа, на підставі якого здійснено операцію, списані

та зараховані суми, вхідний та вихідний залишки.

Наприкінці кожного місяця виписки банку за рахунком обробляє

його власник, тобто на операції, що були здійснені за рахунком на

підставі відповідних розрахунково-платіжних документів та відоб-

ражені у виписці, власник складає бухгалтерські проводки, визначає

прибуток і видатки коштів за місяць і виводить їх залишок на ра-

хунку на кінець звітного періоду. Наприкінці року правильність за-

лишку коштів на рахунку (сальдо) повідомляється в письмовій формі

обслуговуючому банку.

Обробляючи записи виписки за рахунком, необхідно пам’ятати,

що за кредитом відображається прибуток грошових коштів на раху-

нок, а за дебетом — їх списання (видатки).

Поточні рахунки можуть бути закриті установами банку в таких

випадках: за заявою власника рахунка; на підставі рішення вище-

стоящого органу, який має право ліквідувати або реорганізувати

підприємство; на підставі рішення суду або арбітражного суду; в

інших випадках, передбачених договором між банком та власником

Операції за поточним (другим) рахунком можуть бути тимчасо-

во призупинені рішенням судових та правоохоронних органів у ви-

падках, передбачених законодавством.

За відкриття та закриття рахунка, а також за здійснення операцій

за ним клієнт сплачує банку суму, встановлену в договорі між бан-

ком і клієнтом на його обслуговування.

2.4.

Розрахунки із застосуванням

платіжних доручень

Розрахункам із застосуванням платіжних доручень належить ос-

новне місце в безготівковому платіжному обороті.

Платіжне доручення — це розрахунковий документ, яким влас-

ник рахунка в письмовій формі дає доручення обслуговуючому його

банку на перерахування (переведення) певної суми коштів з його ра-

хунка на рахунок іншого клієнта — одержувача коштів.

У безготівковому обороті платіжні доручення використовуються

переважно в місцевих розрахунках для здійснення практично всіх

видів товарних і нетоварних платежів: оплати матеріальних ціннос-

тей та послуг, відпущених постачальником або отриманих покуп-

цем; внесків податків та платежів у бюджет, Пенсійний фонд, фонд

соціального страхування та інші централізовані фонди та ланки

фінансової системи; погашення кредиторської заборгованості; пере-

рахування пені, штрафів, недоутримок, а також сум за рішенням

суду та господарського суду; погашення позик банку та відсотків за

ними, перерахування попередньої оплати за товари, послуги, аван-

сових платежів з податків та ін.

Оформлене платіжне доручення здається в обслуговуючий банк

не пізніше як за 10 днів з дня його виписки. Банк приймає доручен-

ня до оплати (в оплату за товари, послуги, на перерахування по-

датків, платежів, боргів та ін.) лише в тому разі, якщо у платника є

на рахунку необхідна сума вільних коштів.

Оплата — це перерахування банком коштів з рахунку платника

в сумі, вказаній у платіжному дорученні, та зарахування їх на раху-

нок одержувача.

Оплачені платіжні доручення (крім першого примірника) дода-

ються до виписок банку за рахунками платника та одержувача

коштів на підтвердження здійснених за ними операцій.

У договорі про розрахунково-касове обслуговування банк і плат-

ник можуть передбачати можливість подання платником платіжно-

го доручення в довільній формі, яке має містити всі реквізити платіж-

ного доручення типової форми та вказівки платника щодо порядку

оплати банком цього документа.

Платіжні доручення в довільній формі складаються не менше як

у двох примірниках. Вони застосовуються при розрахунках у разі пе-

ріодичного перерахування платником фінансованих сум одним і тим

самим одержувачам коштів, перерахування підприємством заробіт-

ної плати, пенсії тощо на особисті рахунки одержувачів, а також в

інших випадках відповідно до чинного законодавства та/або укла-

дених договорів.

Оформляючи платіжне доручення в довільній формі, в ньому за-

повнюють всі реквізити і вказують призначення платежу. Доручен-

ня здається в банк для оплати у загальновстановленому порядку.

Якщо одержувач коштів не має відповідних рахунків у банках,

платник на його ім’я може перерахувати кошти платіжним доручен-

ням встановленої форми через підприємства поштового зв’язку.

У цьому разі відносини між підприємством зв’язку, платниками та

одержувачами грошей регулюються відповідними нормативно-пра-

вовими актами підприємства “Укрпошта”, тобто отримані кошти

підприємство зв’язку видає одержувачам відповідно до поданих до-

кументів (реєстрів) до платіжного доручення.

2.5.

Розрахунки із застосуванням платіжних

вимог-доручень

У безготівковому платіжному обороті України значне місце по-

сідають розрахунки із застосуванням платіжних вимог-доручень.

Платіжна вимога-доручення — це розрахунковий документ, в

якому, з одного боку, передбачається вимога постачальника (одер-

жувача коштів) до покупця (платника) оплатити вартість поставле-

ної йому продукції, наданих послуг відповідно до договору, а з

іншого — дається доручення платника своєму банку про перераху-

вання з його рахунка вказаної у вимозі “суми до оплати” коштів.

Отже, платіжна вимога-доручення складається з двох частин —

верхньої та нижньої. Верхня частина, яка є “вимогою”, заповнюєть-

ся постачальником — одержувачем коштів. У ній він вимагає від

платника сплатити йому відповідну суму коштів за поставлені това-

ри, надані послуги. Нижня частина цього документа містить дору-

чення платника своєму банку про оплату вказаної ним суми поста-

чальнику — одержувачу коштів.

Платіжна вимога-доручення виписується постачальником —

одержувачем коштів на бланку типової форми у двох екземплярах.

При цьому заповнюється тільки його верхня частина — “вимога”.

Перший примірник виписаного документа засвідчується підписами

та печаткою одержувача коштів. Оформлена в такий спосіб платіж-

на вимога-доручення разом із супровідними та іншими документа-

ми, передбаченими договором, надсилається платнику безпосеред-

ньо постачальником або через установу банку.

Платник, отримавши платіжну вимогу-доручення, вирішує пи-

тання про згоду на його оплату. При погодженні оплатити цю ви-

могу платник оформляє її нижню частину: зазначає цифрами та сло-

вами суму, яку він повинен оплатити, підписує та ставить свою пе-

чатку. Оформлена платіжна вимога-доручення здається в банк

платника, який вирішує питання про його оплату.

Виписана платіжна вимога-доручення діє протягом 20 днів.

2.6.