Розділ 6. Господарство.

У 1960-1985 роках економічне зростання у Південній Кореї було одним з найінтенсивніших у світі. У результаті змін, що почалися в 1962 році, Південна Корея перетворилася з однієї з найбідніших у світі аграрних країн на індустріальну країну, яка швидко розвивається. Цей стрибок отримав назву "економічного дива на річці Хан" (річка Хан-ганг протікає в Сеулі).

Основними факторами, які пояснюють вражаюче економічне зростання країни, були:

- визначальна роль уряду під час реформ;

- стратегія експортного орієнтування через нестачу власної сировини;

- дешева робоча сила;

- сприятливий для ділової активності міжнародний клімат.

В процесі індустріалізації модернізувалися традиційні для Південної Кореї галузі легкої промисловості, особливо текстильна. Найвищими темпами розвивалися важка і хімічна промисловість, виробництво машин і устаткування, електроніка, суднобудування, автомобілебудування для внутрішнього і зовнішнього ринку.

"Корейське економічне диво" невіддільне від історії величезних корейських концернів - чеболь. Ці концерни стали основою перетворення Південної Кореї у світову індустріальну державу, і зараз на них багато в чому тримається економіка країни.

Ріст чеболь багато в чому відбувався завдяки створеній для них системі пільгового фінансування за підтримки держави. Чеболь отримали близько 75% банківських кредитів, наданих приватному сектору наприкінці 70-х - на початку 80-х років. Паралельно відбувалася активна диверсифікація самих компаній. Вже до кінця сімдесятих років більшість чеболь стали багатопрофільними фірмами.

Розвиток країни був пов'язаний, насамперед, з експортом, а експортна продукція вироблялася переважно чеболь.

Згідно з даними Національного бюро статистики Республіки Корея, станом на 2000 рік робоча сила становила майже 22 млн. осіб (21 069 тис. зайнятих і 889 тис. безробітних), рівень безробіття - 4,1%. Причому зайняті у сфері послуг становили 69%, у промисловості - 20%, у сільському господарстві - 11%.

Характеристика промисловості. До 1945 року енергетичні потреби на півдні Корейського півострова задовольнялися за рахунок гідростанцій, розташованих на півночі. Після розподілу Кореї у південних районах виникли проблеми з електропостачанням, які були вирішені завдяки побудові теплових станцій, що працюють на антрацитовому вугіллі, а з початку 1970-х років також на нафті. Перша АЕС почала працювати в 1977 році, а через десять років атомна енергетика посіла провідні позиції в енергозабезпеченні країни. У 1990-х роках виробництво електроенергії було майже на 50% зосереджене на АЕС і приблизно на 45% - на теплових станціях; 5% припадає на ГЕС.

У 2000 році 40,1 відсотка всієї корейської електроенергії були вироблені атомними станціями; 37,3 відсотка припадало на частку вугільних ТЕС; 10,3 відсотка - на нафтові ТЕС, і 11 відсотків - на частку газових теплоелектростанцій. Роль гідроенергетики в Кореї нині є дуже малою - лише 1,4% всього виробництва.

Найбільшими та економічно значущими є запаси вугілля. Шахти знаходяться переважно на північному сході країни, а також на західному узбережжі. Видобуток антрациту поступово розширюється, хоча енергетика країни все більше орієнтується на імпортну нафту. Майже вся продукція витрачається всередині країни, родовища бурого вугілля не експлуатуються.

У Республіці Корея розробляються родовища залізняку, які знаходяться переважно в північно-східних і південно-східних районах. Країна є великим виробником вольфраму. Добувається також мідь, золото і срібло. З інших видів корисних копалин важливі вапняки, графіт, тальк і каолінові глини, що використовуються у виробництві фарфорових виробів.

Сільське господарство. Рис - головна культура Південної Кореї. Основні райони посівів рису знаходяться біля приморських низовин. Річний збір цієї продовольчої культури майже повністю задовольняє внутрішні потреби країни в ній. Друге місце серед зернових належить ячменю, який вирощується нарівні з пшеницею і соєю на незрошуваних землях у підвищених районах. Скромне місце посідають пшениця і кукурудза.

З середини 1970-х років відбувся швидкий розвиток птахівництва, садівництва та овочівництва. Збільшилися посіви технічних культур: конопель, тютюну та олійних. З плодових виділяються яблука і мандарини, а також груші, персики, японська хурма, апельсини, мандарини, виноград і дині. Велика біла редька і китайська капуста (або качанний салат) - основні компоненти національної страви кимчхи ("корейський маринад"), яку готують цілий рік. Нарівні з картоплею вони становлять основну частину овочевої продукції. Крім того, вирощуються червоний перець, часник і цибуля. В країні розводять молочну рогату худобу, кіз, свиней, кролів, курей і качок.

Транспорт. Кількість транспортних засобів та обладнання, а також обсяги вантажних і пасажирських перевезень у Кореї збільшилися за останні роки.

Сеульське метро, яке перевозить 3 млн. пасажирів на день, посідає 8 місце в світі. Чотири лінії метро мають довжину 120,7 км. В Пусані, другому за величиною місті Кореї, перша лінія метро довжиною 26,1 км має 28 станцій і з'єднує великі міські та приміські райони. Зазвичай інтервал між поїздами в Сеулі становить 5, а в Пусані - 6 хвилин. В часи пік інтервали скорочуються.

Загальна довжина залізниць у Кореї становить 6500 км. Їх розгалуженість охоплює всю країну. Вагонний парк налічує 2000 пасажирських та 16000 вантажних вагонів, які використовуються в середньому 2024 рази на день, включаючи надшвидкісний експрес Семаїль, який курсує між Сеулом та Пусаном кілька разів на день.

Швидкісні автомагістралі з'єднують столицю Сеул з провінційними містами, даючи можливість здійснити за один день поїздку до будь-якого району країни і повернутися до столиці. Найбільшою популярністю користується швидкісна траса Сеул-Пусан довжиною 428 км, вона проходить через такі промислові центри, як Сувон, Чхонан, Течжон, Кумі, Тегу та Кенчжу. Загальна довжина автомобільних доріг у Кореї становить приблизно 1600 км.

Корея розташована недалеко від найбільших міст Азії, через які вона підтримує регілярне повітряне сполучення з іншими країнами світу. Сеульський аеропорт Кімпхо здатний обслужити 16,5 млн. пасажирів на рік та обробити 15 000 000 тонн вантажів. Крім Сеульського, існують ще два міжнародні аеропорти: Кімхе поблизу Пусана та Чечжу на острові Чечжудо. Внутрішні авіалінії двох компаній - Кореан Ейр та Асіана Ейрлайнз обслуговують 14 міст: Сеул, Пусан, Чечжу, Тегу, Сокчхо, Кванчжу, Сачхон, Єсу, Ульсан, Мокпхо, Кунсан, Каннин, Йєчхон та Пхохан.

Корейські пасажирські лайнери і пасажирські пороми бороздять морські простори між портами Північної і Південної Кореї, Європи, Австралії, Близького Сходу та Африки, здійснюють навколосвітні подорожі.