Розділ 4. Природа.

Одна із старовинних поетичних назв Кореї може бути переведене як «землі високих гір і річок, що виблискують на сонці». Це вдале визначення піднесеною, розчленованою мережею гідрографії місцевості, що чергується з рівнинними ділянками. Приблизно три чверті території Кореї зайнято горами. Найбільш піднесені північні і східні райони Кореї. Северо-корейськіє гори є плато і плоскогір’я, розчленовані гірськими хребтами. На півночі розташовано базальтове плоскогір’я Чанбексан (на території Китаю воно називається Чанбейшань) з високою вершиной Кореї – вулканічним конусом Пектусан (2744 м над у.м., останнє виверження вулкана відбулося в 1702). Плато Кема (середні висоти 1300-1700 м, максимальна – 2520 м) обрамлене хребтами Наннім (заввишки до 2260 м) на заході і Махоллен (до 2430 м) на сході. До найбільш високим відносяться хребти Хамген (до 2540 м) і Пуджолен (до 2151 м). Західні схили хребта Наннім круті і сильно розчленовані, а східні – пологіші.

Східно–корейські гори мають субмеридіональне простягання і включають живописні гори Кимгансан (Алмазні), хребти Тебексан (до 1708 м), Кенсан (до 1219 м) і Собек (з вершиной Чирісан, 1915 м). По Східно–корейських горах проходить головний вододіл Корейського п-ова між басейнами Жовтого і Японського морів. Найпівнічніші гори відносно невисокі, із зубчатими гребенями, характеризуються різноманітними формами вивітрювання. Східні хребти гір Кимгансан (т.н. Морською Кимгансан) з крутими, зверненими до моря схилами, прорізають каньйонами і рясніють водопадами. Гори Тебексан складаються з серії щодо коротких хребтів, що мають простягання з північного сходу на південний захід. Між хребтами Кенсан і Собек розташована обширна улоговина р. Нактонган з сильно розчленованим рельєфом.

Біля однієї чверті території Кореї доводиться на низовини, які приурочені в основному до західної половини власне Корейського п-ова, долинам крупних річок (Чхончхонган, Тетонган, Ханган, Кимган, Йонсанган, Нактонган) і вузькій прибережній смузі на сході і півдні країни.

Кліамт. Клімат Кореї помірний, мусонний, на півдні – субтропічний. Взимку погода холодна і суха, літом – жарка і дощова. Спостерігаються істотні міжрайонні відмінності, визначувані широтою місцевості, абсолютною висотою і віддаленістю від моря. Для внутрішніх північних районів характерні люті морози (середні температури січня до -25° C, а мінімальні – до -41° C) і негативні середні місячні температури протягом п’яти місяців в році. На рівнинах і в низьких горах на північному заході літо спекотне (середні температури серпня вище 23° З), зими суворі (середні температури січня до -17,5° З). На північно-східному побережжі клімат помірний, літо тепле (середні температури серпня ок. 20° C), а зими м’які (середні температури січня -5° C). Крайній південь країни, включаючи про.Чеджудо, характеризується позитивними січневими температурами і рясними літніми осіданнями, часто зливовими, з грозами. Восени нерідко проходять тайфуни з сильними дощами і шквальним вітром.

На основній частині Корейського п-ова середні температури найтеплішого місяця декілька вище 25° З, нерідко повітря прогрівається до 27-32° С. Годовое кількість опадів від 600 до 1700 мм, причому бульшая їх частина випадає на східному побережжі і на півдні. На період літніх мусонних дощів доводиться до 500-700 мм опадів (з максимумом в червні). В цілому агрокліматичні умови сприяють вирощуванню рису і інтенсивному землеробству. Весняні осідання сприяють успішному проведенню посадок розсади, а суха осіння погода – збору урожаю рису. Зими м’які, не дивлячись на негативні температури. Сніжний покрив надійно захищає від заморозків посіви озимого ячменю, який вирощують на суходільних землях.

Води Світового океану. На сході Південна Корея омивається Японським морем, на заході — Жовтим, на півдні — Східно-Китайським морем.

Японське море — частина Тихого океану, між Азією і Сахаліном та Японією. Площа його 1,1 млн. км², глибина до 3720 м.

Море має поділ на три частини: Частина Ямато на південному сході; Японська частина на півночі; і Цусимська частина на південному заході.

У східного узбережжя континентальний шельф моря широкий, але у західного узбережжя, особливо уздовж Корейського півострова, він вузький, складаючи в середньому близько 30 кілометрів.

Протоки японського моря: Татарська протока між Азією і Сахаліном; Лаперуза протока між островами Сахалін і Хоккайдо, протока Цугару у між островами Хоккайдо і Хонсю, протока Каммон у між островами Хонсю і Кюсю, Корейська протока між Корейським півостровом і островом Кюсю, Корейська Протока складається з Західної протоки і Цусімської протоки, з обох боків Цусіми.

Жовте море (Гуангай) — частина Тихого океану, між Китаєм і Кореєю; охоплює Західно-Корейську затоку; високі припливи; рибальство. Площа — 417 тис. км²; средня глибина — 40 м; середній об'єм води — 17 тис. км³; найбільша глибина 106 м.

Клімат помірний, мусонний. Взимку переважають холодні і сухі вітри із північного заходу, влітку — теплі і вологі з південного сходу. З червня по жовтень части тропічні урагани (тайфуни). Середня температура повітря в січні від −10 °C на півночі до 3 °C на півдні, у липні 23 °C, 26 °C. Середня річна кількість опадів від 600 мм на півночі до 1000 мм на півдні з максимумом влітку. Поверхневі течії утворюють циклональний круговорот, який складається з теплої течії на сході, що поступає з Східно--Китайського моря, і холодної течії на заході, що йде з північно-західної частини моря. Швидкість течії 1-4 км/год. температура води в лютому на північному заході нижче 0 °C, на півдні від 6 °C до 8 °C; у серпні від 24 °C на півночі до 28 °C на півдні. Соленість змінюється від 30‰ і менш на північному заході до 33-34‰ на південному сході; поблизу гирл річок зменшується до 26‰ і нижче. У дна, на глибині 30-50 м, температура від 6 °C до 7 °C, солоність 32,5‰. У листопаді на південному заході утворюється крига, яка тримається до березня. Колір води міняється від зеленувато-жовтого до зеленувато-блакитного. Прозорість на південному заході до 10 м, на півдні до 45 м. Припливи переважають неправильні півдобові; величина їх у берегів Кореї до 9 м, в ін. районах від 3 м до 4 м.

Східно-китайське море — напівзамкнуте море Тихого океану між узбережжям Східної Азії (Китай) і островами Рюкю й Кюсю (Японія). Площа — 836 тис. км². Найбільша глибина — 2719 м. Середня температура води в лютому від 7 до 16 °C, у серпні 27-28 °C. Солоність води 30-34,5 ‰, в усть рік - 5?10 ‰. Припливи півдобові (до 7,5 м). Найбільша ріка, що впадає в Східно-Китайське море - Янцзи.

Рельєф дна в західного берега Східно-Китайського моря нерівний, але глибини тут невеликі, у берега майже на всім протязі відмели. На обмілинах і поблизу островів небезпечні для мореплавання скелі, рифи й банки. Особливо небезпечні води на підході до устя ріки Янцзи й у районі архіпелагу Чжоушань. Підводні небезпечні утворення розрізнити крізь товщу води тут важко, тому що вода в зазначених районах мутна. Деякі підводні утворення можна помітити по приливним сулоям і бурунах, що утвориться над ними. Варто мати на увазі, що в описуваному районі є великі малодослідженні ділянки, де можуть бути небезпечні скельні й донні утворення, не показані на картах. Ґрунт на півночі описуваного району переважно мулистий, подекуди в сполученні з піском, черепашкою й каменем.

Води суходолу. Південна Корея має густу річкову мережу, проте ріки, особливо ті, які впадають в Східне море, невеличкі, гірські, дощового або сніго-дощового живлення. На півдні країни протікає велика річка Нактонган, що впадає в Корейську протоку. Ці ріки використовуються для зрошення, судноплавання (в низинах) та отримання електроенергії; на них створені водосховища.

Нактонга́н — найдовша річка Південної Кореї, що проходить через кілька найбільших міст країни, таких як Тегу та Пусан.

Нактонган грав важливу роль в житті країни за весь час її існування. Басейн річки — улюблене місце поселень жителів півострова, на його території знаходять безліч людських поселень часів неоліту.

У I столітті на берегах річки мешкали племена Пьонхан. Під час періоду Трьох королівств, долину річки контролювала конфедерація Кая до тих пір, поки вона не була завойована королівством Сілла в 562 році. Ці держави послідовно розвивали потенціал річки як транспортної і торгової артерії. Під час періодів Сілла, Корьо і Чосон річка була основним транспортним коридором регіону Кьонсандо.

В якості природного бар'єру Нактонган здобув популярність під час війни в Кореї. На південному березі річки знаходилася межа Пусанського периметру, який займали війська ООН на початку війни. Міст у Вегване був підірваний 3 серпня 1950 року для того, щоб не допустити захоплення військами північної коаліції міста Тегу.

У районі Нактонган знаходяться великі заболочені території, такі як болота Упхо в Чханньоні, Кьонсан-Пукто. Ці болота населяє велика кількість рідкісних видів ссавців, птахів, риб і безхребетних. Восени і навесні тут знаходить притулок безліч перелітних птахів, включаючи качок, гусей і лелек.

Нактонган і його притоки забезпечують питною водою весь регіон, по якому вона протікає.

Рослинний світ. Завдяки м’якому клімату, рослинність Кореї вельми різноманітна. У горах Кореї ростуть широколіственниє і дубові ліси, які чергуються із змішаними лісами і хвойними породами. Найбільш поширеними породами дерев в лісах є дуби, граби, берези, липи і інші породи, серед яких зустрічаються цінні. Безпосередньо у Південній Кореї лісів менше.

Тут в передгір’ї дуже поширений женьшень. А в горах ростуть дуби, клени, ясени. На стовбурах дерев часто зустрічаються ліани і лимонник, а також дикий виноград. Внизу, уздовж нижнього гірського поясу ростуть густі соснові ліси. На території субальпійського поясу розпласталися прекрасні альпійські луги, біля яких росте безліч чагарникових дерев.

До речі, сосна корейська, така, що зустрічається в лісах Кореї, є найбільш ціною породою дерева. На півдні Кореї зустрічаються безліч вічнозелених дерев, наприклад, японська камелія. Також дуже поширені летнезелениє дерева, такі, як каштан. Всього, флора Кореї налічує більше 4 тисяч різновидів. Це притому, що в двадцятому столітті були вирубані великі площі лісів. У долинах росте бамбук, побіжи якого зростають до 10 метрів.

Тваринний світ.З крупних ссавців зустрічаються тигр, леопард, чорний гімалайський і бурий уссурійський ведмеді, рись, плямистий олень, зубр і кабарга. З птахів - фазани, чорні крякви, качки-мандаринки та інші. З риб, які водяться в річках і прибережних водах морів, 75 видів мають промислове значення (мінтай, скумбрія, тунець, оселедець тощо). Об'єктом промислу є також краби, креветки, морські їжаки, моллюски, трепанги.

Республіка Корея розташована на території природних зон перемінно-вологих (у тому числі мусонних) лісів та в області висотної поясності.

Охорона природи та екологічна ситуація. У зв'язку з різким прискоренням темпів росту столиці країни м.Сеул в 50-ті роки, збільшилася кількість виникаючих у міських регіонах екологічних проблем. Одна з таких проблем - забруднення водних ресурсів. Якість вод у протікаючій через Сеул річці Хан стало поступово погіршуватися й до середини 80-х років показники БПК досягли 5 рівня1 (менш 10mg/L), що є незадовільним результатом. Потім, в 1990 році, після прийняття Закону про охорону водних ресурсів і жорсткості нормативів якості стічних вод, що скидаються у водойми, і інших правил і положень щодо водних ресурсів, якість вод незначно покращилося й у цей час відповідає 3 рівню. Відносно інших рік, після 1985 року, якість вод у ріці Енсан відповідало 2 рівню, у ріках Нагдонгган і Кумган - 3 рівню.

З метою раціоналізації використання й охорони водних ресурсів, параметри якості вод у басейнах рік були поділені на 5 щаблів, для кожної з яких (від 1 до 5) минулого встановлені свої нормативи. У відношенні БПК, з 1 по 5 щабель, як нормативи прийняті середньорічні параметри 1,3,6,8,10mg/L відповідно.

По даним 1998 року в Південній Кореї діяли 114 підприємств по утилізації побутових стічних вод (запланований обсяг утилізації 16620000 тонн у день), відсоток ефективності - 66%. В основному застосовується 2 східчасте очищення методом активного мулу.

По регіонах, найбільш розвинена система утилізації побутових стічних вод у великих містах - Сеулі, Куанжду, Тегу, у провінції система утилізації сильно відстає, наприклад, у провінції Чолланам-До відсоток утилізації становить менш 11%.

У динаміку вмісту NO2 у повітрі особливих змін не відзначено або спостерігається слабка тенденція до збільшення, однак параметри екологічних нормативів при цьому не порушуються.

Вміст SO2 у повітрі аж до 1992 року перевищувало всі припустимі екологічні норми. Однак, після прийняття в 1990 році Закону про охорону повітряного навколишнього середовища, з посиленням системи нагляду за забрудненням атмосфери, вміст SO2 у повітрі знизилося до припустимого рівня й, дотепер, продовжує поступово знижуватися.

Концентрація зважених речовин PM-10, починаючи з 1995 року в м. Пуссан і Оота поступово знижується, у Сеулі - навпроти, в останні роки поступово зростає.

Розглянувши природні умови Республіки Кореї можна сміливо заявляти, що туризм у цій країні буде розвиватись стрімко, і умови для цього розвитку дуже сприятливі.