Тести до теми 2

1. Товариство, учасники якого несуть відповідальність у межах їх внесків – це:

а) товариство з додатковою відповідальністю;

б) командитне товариство;

в) товариство з обмеженою відповідальністю;

г) корпорація.

2. Товариство, учасники якого відповідають за його борги своїми внесками до статутного фонду, а за недостатності цих сум – майном, що їм належить, в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного учасника – це:

а) товариство з додатковою відповідальністю;

б) командитне товариство;

в) товариство з обмеженою відповідальністю;

г) корпорація.

3. Господарське товариство, яке включає разом з одним або кількома учасниками, що за зобов'язаннями суспільства несуть відповідальність всім своїм майном, також одного або більшої кількості учасників, відповідальність яких обмежується внеском майна – це:

а) консорціум;

б) командитне товариство;

в) товариство з обмеженою відповідальністю;

г) корпорація.

4. Рішення про перетворення державного підприємства в казенне ухвалюється за умови:

а) підприємство здійснює виробничу або іншу діяльність, яка відповідно до законодавства України може здійснюватися тільки державним підприємством;

б) головним споживачем продукції підприємства (більше 50 %) є держава:

в) підприємство є суб'єктом природних монополій;

г) всі відповіді правильні.

5. Реалізація необоротних активів належить до грошових потоків за:

а) операційною діяльністю;

б) інвестиційною діяльністю;

в) фінансовою діяльністю.

6. Одержані дивіденди належать до грошових потоків за:

а) операційною діяльністю;

б) інвестиційною діяльністю;

в) фінансовою діяльністю.

7. Одержані відсотки за наданими кредитами належать до грошових потоків за:

а) операційною діяльністю;

б) інвестиційною діяльністю;

в) фінансовою діяльністю.

8. Придбання необоротних активів належить до грошових потоків за:

а) операційною діяльністю;

б) інвестиційною діяльністю;

в) фінансовою діяльністю.

Тема 3. Формування власного капіталу підприємства

3.1. Сутність та структура власного капіталу підприємства

На новоствореному підприємстві з визначення потреби в капіталі і залученні необхідних фінансових ресурсів починається процес виробництва і реалізації продукції в обсязі, який дозволить на кошти, отримані під час реалізації виробленого, без перешкод продовжити виробничу діяльність.

Власний капітал – це кошти, втілені в необоротні і оборотні активи для започаткування та продовження господарської діяльності. В ході подальшої роботи підприємства його власний капітал збільшується або зменшується залежно від рівня прибутковості та зміни складу власників (засновників). І розраховується згідно з П(С)БО 2 як різниця між загальним капіталом підприємства та всіма його зобов’язаннями.

Статутний (номінальний) капітал юридичної особи реєструється державним органом реєстрації одночасно з реєстрацією статуту підприємства. Додаткові внески засновників можна спрямувати на поповнення статутного капіталу, перереєструвати його і лише тоді на них нараховуються дивіденди.

Пайовий капітал формують юридичні особи, для яких передбачені внесення пайових внесків та реєстрація установчих документів різної форми (споживчі товариства, кредитні спілки, колективні сільськогосподарські підприємства). На додаткові пайові внески згідно з рішенням зборів пайовиків також можуть нараховуватися дивіденди.

Додатковий капітал у складі власного капіталу створює резерви капіталу підприємства, які можуть бути використані без завдання прямих фінансових втрат власникам, на відміну від втрати статутного капіталу, що є прямим збитком для власників. Складовими додаткового капіталу є додатковий вкладений капітал та інший додатковий капітал, які здебільшого можна використовувати:

• на збільшення пайового чи статутного капіталу;

• як резерви на покриття балансових збитків, якщо на це немає інших джерел;

• на покриття різниці між фактичною собівартістю викуплених корпоративних прав та їх номіналом, які обліковуються як вилучений капітал.

На використання додаткового капіталу при відображенні у балансі непокритого збитку існує заборона спрямування його на:

• збільшення статутного капіталу чи викуп власних корпоративних прав;

• розподіл з метою виплати дивідендів у грошовій формі.

Резервний капітал підприємства, поданий окремою позицією пасиву балансу, складається з обов’язкових резервів підприємства.

Нерозподілений прибуток у складі додаткового капіталу відбиває частину чистого прибутку, який поповнює власний капітал підприємства результатами господарської діяльності за певний період. Нерозподілений прибуток збільшує власний капітал, але за збиткових результатів діяльності власний капітал зменшується на розмір непокритого збитку. При цьому може скластися ситуація, що збиткове тривалий час підприємство, яке працює на позиченому капіталі, фактично втратило власний капітал, і підсумок розділу І балансу є від’ємним. Така ситуація зберігатиметься доти, доки підприємство зробленим у наступні роки прибутком не відновить розміру власного капіталу.

Структура власного капіталу підприємства змінюється з кожним новим періодом. Його зростання є результатом ефективної господарської і фінансової діяльності та найбільше цікавить власників підприємства, тому що свідчить про зростання майна, що їм належить.

Власний капітал показує частку майна підприємства, яка фінансується за рахунок коштів власників і власних засобів підприємства. Тривалий час у вітчизняній теорії та практиці питанню фінансування діяльності господарських структур за рахунок капіталу власників приділялося надзвичайно мало уваги, оскільки за адміністративно-командної економіки державні підприємства в централізованому порядку наділялися статутним капіталом, який не міг бути змінений у результаті емісії (чи анулювання) корпоративних прав. Натомість домінуюча роль відводилася таким антиринковим методам фінансування підприємств, як бюджетні дотації, субсидії, субвенції.

Сьогодні досить актуальним є питання переорієнтації підприємств на ринкові форми їх фінансування, однією з яких є мобілізація ресурсів на основі залучення інвестицій в обмін на корпоративні права, емітовані юридичною особою. Важливим для фінансистів є те, що для залучення коштів на основі збільшення статутного капіталу не потрібні ні застава майна, ні гарантії третіх осіб; ресурси, вкладені у власний капітал підприємства, залишаються в його розпорядженні протягом довгострокового періоду.

Тим часом працівники фінансових служб підприємств, фінансові менеджери, бухгалтери, інші фахівці, які займаються практичною фінансовою роботою, стикаються зі значними труднощами під час спроби використання цього методу фінансування. Для успішного здійснення операцій з власним капіталом підприємства та ефективного використання такої форми фінансування на практиці фінансистам слід оволодіти такими блоками питань:

• цілі, порядок та умови збільшення (зменшення) статутного і власного капіталу;

• резерви підприємства, їх види, значення та порядок формування;

• додатковий капітал: порядок його формування та використання;

• оподаткування операцій, пов’язаних зі збільшенням (зменшенням) статутного капіталу, додаткового капіталу, здійсненням реінвестицій у корпоративні права.

Власний капітал підприємства – це підсумок першого розділу пасиву балансу, тобто перевищення балансової вартості активів підприємства над його зобов’язаннями. Основними складовими власного капіталу є статутний капітал, додатковий і резервний капітал, нерозподілений прибуток. Відомості про розміри статутного і резервного капіталу містяться у статуті підприємства. Показник власного капіталу є одним з головних індикаторів кредитоспроможності підприємства. Він – основа для визначення фінансової незалежності підприємства, його фінансової стійкості та стабільності.

Для більшості підприємств основним елементом власного капіталу є статутний (номінальний) капітал – сума вкладів власників підприємства в його активи за номінальною вартістю згідно із засновницькими документами. У відповідній статті балансу наводиться зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства. Сума статутного капіталу, а також рішення про його збільшення або зменшення мають бути зареєстровані у Державному реєстрі господарських одиниць i за вартістю відповідати даним фінансової звітності, зокрема балансу. Це та сума капіталу, в межах якої засновники підприємства (зокрема АТ, ТОВ) несуть матеріальну відповідальність перед його кредиторами. Саме тому зменшення статутного капіталу за наявності заперечень кредиторів не допускається.

У окремих підприємств складовою власного капіталу є пайовий капітал. Ця стаття передбачена для кредитних спілок, споживчих товариств, колективних сільськогосподарських підприємств, житлово-будівельних кооперативів, в яких статутний капітал формується за рахунок пайових внесків. Пайовий капітал – це сукупність коштів фізичних i юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві відповідно до установчих документів для здійснення його господарсько-фінансової діяльності. Для забезпечення розвитку господарської діяльності підприємства пайовиками можуть вноситися додаткові пайові внески на добровільних засадах. Під час щорічного розподілу прибутку за рішенням зборів пайовиків на обов’язкові та додаткові пайові внески нараховуються дивіденди, які можуть бути зараховані на поповнення паю.

Важливими складовими власного капіталу є резерви, які можуть бути сформовані у вигляді додаткового (капітальні резерви) та резервного капіталу (резерви, створені за рахунок чистого прибутку).

Ще одним елементом власного капіталу є нерозподілений прибуток (непокритий збиток). За цією позицією балансу відображається або сума прибутку, яка реінвестована у підприємство, або сума непокритого збитку. Сума непокритого збитку наводиться в дужках та вираховується під час визначення підсумку власного капіталу. У цій статті показується прибуток (збиток), який залишається у підприємства після сплати всіх податків, виплати дивідендів і відрахувань до резервного капіталу. Нерозподілений прибуток (збиток) може включати реінвестований у підприємство прибуток звітного і минулих періодів.

Сума непокритого збитку звітного і минулих періодів наводиться в дужках та вираховується під час визначення величини власного капіталу, аналогічно до вилученого капіталу. Останній виникає, якщо підприємство викуповує у власників акції власної емісії (або частки) з метою подальшого їх анулювання чи перепродажу. За позицією „Вилучений капітал” відображається фактична собівартість відповідних корпоративних прав. Сума вилученого капіталу наводиться в дужках і підлягає вирахуванню в процесі визначення підсумку власного капіталу.