34. Правовий режим майна міжгосподарських підприємств та інших обєднань в сільському господарстві.

Господарським кодексом України передбачено функціонування різних організаційно-правових форм господарських об’єднань підприємств: асоціацій корпорацій, консорціумів, концернів та ін.

Асоціація є договірне об’єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності підприємств, що об’єдналися шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об’єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації.

Корпорацією визнається договірне об’єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що об’єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації.

Консорціум є тимчасове статутне об’єднання підприємств для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети (реалізації цільових програм, науково-технічних, будівельних проектів тощо).

Концерном визнається статутне об’єднання підприємств, а також інших організацій на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об’єднання з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності.

Підприємства – учасники об’єднання підприємств зберігають статус юридичної особи незалежно від організаційно-правової форми об’єднання і на них поширюється положення Господарського кодексу та інших законів щодо регулювання діяльності підприємств. В аграрній сфері АПК поступово розвивається міжгосподарське кооперування підприємств та агропромислова інтеграція. Ці процеси полягають в об’єднанні частин матеріальних, фінансових та інших ресурсів підприємств і організацій АПК з метою ведення спеціалізованого високоефективного виробництва.Вони дають змогу поглиблювати спеціалізацію і посилювати концентрацію виробництва, сприяють переведенню галузей на промислову основу, вирівнюванню економічних та соціальних умов розвитку господарств, що кооперуються.

Міжгосподарські та агропромислові формування у своїй діяльності керуються Господарським кодексом України, іншими законами та нормативними актами.

1. Міжгосподарські підприємства (організації) — створюються сільськогосподарськими підприємствами і організаціями шляхом добровільного об'єднання частини своїх матеріально-технічних, трудових і фінансових ресурсів.

2. Сільськогосподарські підприємства, які виконують виробничі функції міжгосподарських підприємств (організацій) – господарства з вирощування нетелей і корів-первісток, відгодівлі худоби, виробництва насіння, кормів та іншої сільськогосподарської продукції.

3. Агропромислові підприємства (сільськогосподарські підприємства), які мають у своєму складі промислові виробництва з переробки сільськогосподарської продукції.

4. Виробничі об'єднання у сільському господарстві – сільськогосподарські, міжгосподарські підприємства і організації, автотранспортні підприємства та ін.

5. Виробничі агропромислові об'єднання, агропромислові комбінати, агрофірми – сільськогосподарські, міжгосподарські підприємства (організації), підприємства з переробки і зберігання сільськогосподарської продукції, організації торгівлі, автотранспортні та інші державні і кооперативні підприємства й організації.

6. Науково-виробничі об'єднання в сільському господарстві – науково-дослідні, конструкторські, проектно-конструкторські і технологічні організації, заводи, дослідно-виробничі та інші організації.

7. Виробничі (науково-виробничі) системи – науково-дослідні заклади, сільськогосподарські підприємства, об'єднання, організації, орендарі, які здійснюють виробництво, переробку, зберігання певних видів продукції та інші види діяльності.

Для успішної діяльності господарств, що кооперуються, важливе значення має правильна побудова їх економічних взаємовідносин. Останні повинні забезпечити взаємовигідну участь господарств, що кооперуються, у їхній спільній діяльності. Тому треба створити такі умови для діяльності господарств-учасників, які б забезпечили досягнення кожним із них приблизно однакового рівня рентабельності виробництва. Для цього необхідно встановити економічно обґрунтовані розрахункові ціни. Прибуток може бути включений у ціну пропорційно: нормативній собівартості продукції (нормативним затратам); нормативним виробничим фондам; нормативній трудомісткості продукції. Щодо продукції сільськогосподарського виробництва міжгосподарські розрахункові ціни найчастіше визначаються за першим способом, тобто із включенням у ціну прибутку пропорційно нормативним затратам на продукцію господарств, які кооперуються.

В Україні організовані і успішно працюють агропромислові комбінати "Дністровський” Одеської, "Пуща Водиця” Київської області та ін.

Правовий режим майна колективного сільськогосподарського підприємства

1. Власність колективного сільськогосподарського підприємства складається з майна, коштів, цінних паперів (акцій, валюти, векселів, облігацій) та інших матеріальних та нематеріальних цінностей. Все майно залежно від ролі та цільового призначення об'єктів права власності поділяється на окремі складові частини — господарські фонди.

Правовий режим фондів — це сукупність усіх правомочностей власника, взятих у їх єдності, з приводу кожного або групи об'єктів права власності, крім того, визначений нормами права режим певної, відокремленої за своїми економічними властивостями частини майна, яка характеризується єдиним для неї призначенням, однорідними правами та обов'язками КСГП, ВСГК, АСГТ щодо володіння, користування і розпорядження засобами цього фонду. До складу фондів підприємства входять основні та оборотні фонди, фонди обігу, резервні й страхові фонди, а також інші матеріальні цінності й фінансові ресурси.

Неподільний фонд створюється в обов'язковому порядку і формується за рахунок вступних внесків та відрахувань від доходу кооперативу. Цей фонд не може бути розподілений між членами кооперативу, крім випадків, передбачених законом. Порядок відрахувань до неподільного фонду частини доходу визначається статутом кооперативу.

Пайовий фонд - фонд, що формується із пайових внесків членів кооперативу при створенні кооперативу і є одним із джерел формування майна кооперативу.

КСГП визначають такі громадські фонди: основні виробничі фонди громадського призначення, основні виробничі фонди несільськогосподарського призначення, основні невиробничі фонди, фонд власних оборотних засобів, натуральний і грошовий фонд оплати праці, фонди економічного стимулювання та інші спеціальні фонди.

Серед об'єктів права власності КСГП, ВСГК, АСГТ провідну роль відіграють виробничі фонди. Зокрема, це виробничий фонд сільськогосподарського призначення. Згідно з законами "Про власність" (ст. 25), "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (п. 1 ст. 7), до нього належать: земля, будинки, споруди, трактори, комбайни та інші машини, устаткування, транспортні засоби, робоча і продуктивна худоба, багаторічні плодові, ягідні, виноградні та лісові насадження, меліоративні та зрошувальні споруди, кошти, передані КСГП для утворення статутного фонду міжгосподарських підприємств (організацій), а також частка (пай) в майні агрокомбінатів, міжгосподарських підприємств та інших суб'єктів підприємництва.

До основних виробничих фондів несільськогосподарського призначення належать: промислові виробничі основні засоби (наприклад, підсобні виробництва і промисли), засоби будівництва, заклади торгівлі і громадського харчування тощо.

До основних невиробничих фондів КСГП, ВСГК, АСГТ належать: жилі приміщення, обладнання та інше майно житлового призначення; об'єкти комунального та побутового обслуговування населення; клуби, бібліотеки, школи, спортивні споруди, дошкільні дитячі заклади, медпункти, інші об'єкти культури, мистецтва, організацій охорони здоров'я, фізичної культури та соціального забезпечення.

3. Правовий режим основних фондів КСГП, ВСГК, АСГТ характеризується такими ознаками: а) засоби основного фонду повинні використовуватися колективним сільськогосподарським підприємством виключно за їхнім господарським призначенням; б) основні засоби повинні бути в економічно доцільній кількості та видах, у разі потреби вони можуть зростати або зменшуватися (коли вони зайві та негативно впливають на собівартість продукції, яка виробляється). Кошти, одержані від реалізації основних засобів (через їх непридатність, неможливість або економічну недоцільність використання), витрачаються за розсудом власника, зокрема для поповнення основних засобів; в) у разі добровільного виходу (а не виключення за дисциплінарні правопорушення) з колективного сільськогосподарського підприємства громадянин має право на виділ належного йому паю; г) у випадку ліквідації колективного сільськогосподарського підприємства, майно, що залишилося після розрахунків з бюджетом, банками та іншими кредиторами, розподіляється між членами цього КСГП, СпС, ВСГК тощо. Це правило встановлено в законах "Про власність" (ст. 25), "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (ст. 33) і є обов'язковим.

4. Правовий режим основних виробничих і невиробничих фондів визначає правомочності КСГП щодо поліпшення використання та зберігання цих фондів. Так, наприклад, на КСГП покладаються обов'язки більш продуктивно використовувати трактори, автомобілі, сільськогосподарські машини і устаткування тваринницьких ферм. КСГП зобов'язані посилити контроль за зберіганням сільськогосподарської техніки і правильністю її вибраковки та списання. Аграрне законодавство передбачає відповідальність осіб, винних у негосподарському використанні, розукомплектуванні, передчасному списанні названих основних засобів.

На основні засоби виробництва підприємства може бути звернено стягнення за претензіями кредиторів (ст. 7 Закону "Про власність").

Серед об'єктів права власності КСГП важливу роль відіграють фонди власних оборотних засобів, які використовуються протягом одного виробничо-господарського року. Це, зокрема, фонди: основний насіннєвий, основний фуражний, поточних виробничих затрат, вирощування і відгодівлі худоби, майбутніх виробничих затрат на покриття витрат незавершеного виробництва.

Статути окремих колективних підприємств покладають на останніх обов'язок створити основні насіннєві фонди у розмірі повної потреби. Чинне законодавство зобов'язує КСГП щорічно забезпечувати себе власним високоякісним насінням урожайних і пристосованих до місцевих умов сортів зернових, зернобобових, олійних культур, посадковим матеріалом картоплі та інших овочевих культур.Чинним законодавством господарства зобов'язані щорічно забезпечувати себе власним високоякісним насінням Насіннєві фонди сільськогосподарських підприємств недоторканні, їх слід ретельно оберігати і витрачати тільки на посівні цілі.

Основний фуражний фонд утворюється з одержаного урожаю для годівлі худоби у розмірі річної повної потреби.

5. У колективному сільськогосподарському підприємстві також утворюється страховий насіннєвий фонд, який використовується у випадку неврожаю. Він повинен щорічно оновлюватися шляхом його заміни та поповнення насінням нового врожаю. Цей фонд зберігається і обліковується окремо від основного насіннєвого фонду і може бути використаний лише за цільовим призначенням.

Грошовий фонд оборотних коштів КСГП,створюється в таких розмірах, які забезпечують його нормальну господарську діяльність, для задоволення поточних потреб і проведення всієї сукупності витрат в незавершене виробництво в усіх галузях громадського виробництва.

У системі громадських фондів першорядне місце належить фондам оплати праці і економічного стимулювання. Правове регулювання відносин з оплати праці провадиться відповідно до ст. 19 Закону "Про колективне сільськогосподарське підприємство", ст. 24 Закону "Про сільськогосподарську кооперацію" та на підставі Статуту і Положення про оплату праці членів колективних сільськогосподарських підприємств.

Для задоволення власних культурно-побутових потреб членів і працівників підприємства та їх рідних, підготовки молодих спеціалістів сільського господарства, механізаторів, підвищення кваліфікації, а також придбання обладнання для культурно-побутових установ підприємство утворює культурно-побутовий фонд.

У колективних сільськогосподарських підприємствах можуть утворюватися й інші громадські фонди, необхідні для забезпечення виробничої діяльності та задоволення матеріальних і культурних потреб їхніх членів та працівників, що працюють за трудовим договором.

Амортизаційний фонд (рос. амортизационный фонд; англ. sinking fund; нім. Amortisatiosfonds) — цільовий фонд накопичення фінансових коштів, який утворюється за рахунок амортизаційних відрахувань і призначається для відтворення основних фондів (устаткування, машин, будівель тощо), котрі в процесі виробництва піддаються фізичному та моральному зносу, через що втрачають частину споживної вартості.

Оборотні фонди - це предмети праці, які використовуються у виробництві. Вони являють собою частину продуктивних фондів, які використовуються у кожному циклі виробництва, і їхня вартість повністю переноситься на виготовлений продукт.