Спіральна модель конструювання пз
Спіральна модель конструювання ПЗ - це приклад еволюційної стратегії, автор Баррі Боем 1988 р.
Початковий збір вимог та планування проекту.
Та ж робота, але на основі рекомендацій замовника.
Аналіз ризику на основі (початкових) вимог.
Аналіз ризику на основі реакції замовника.
Перехід до комплексної системи.
Початковий макет системи.
Наступний рівень макету.
Сконструйована система.
Оцінювання замовником.
Модель визначає 4 дії:
Планування – визначення лише варіантів та обмежень.
Аналіз ризику – аналіз варіантів та розпізнання або вибір ризику.
Конструювання – розробка продукту наступного рівня.
Оцінювання – оцінка замовником поточних результатів конструювання.
Кількість дій по розробці збільшується по мірі руху від центра спіралі з кожною ітерацією будуються більш повні версії ПЗ.
Переваги спіральної моделі:
Найбільш реально відображає розробку ПЗ.
Дозволяє враховувати ризик на кожному етапі розробки.
Ітераційна структура розробки.
Використовує моделювання для зменшення ризику та вдосконалення ПП.
Недоліки спіральної моделі:
Відсутня достатня статистика ефективності моделі.
Підвищені вимоги до замовника.
Труднощі контролю та керування часом розробки.
Компонентно-орієнтована модель конструювання пз
КОМ - це вдосконалення спіральної моделі та базується на еволюційній стратегії. В цій моделі конкретизується зміст конструювання – відображається той факт, що нова розробка повинна базуватись на повторному використанні існуючих програмних компонентів. Програмні компоненти, які були створені в реалізованих проектах зберігаються в бібліотеці.
В новому програмному проекті виходячи з вимог замовника шукаються кандидати у компоненти. Перевіряється наявність цих кандидатів в бібліотеці. Якщо їх знайдено, то вони беруться з бібліотеки та використовуються повторно. В іншому випадку створюються нові компоненти, які використовуються в проекті та включаються в бібліотеку.
Переваги моделі (у порівнянні з спіральною моделлю):
Зменшення на 30% часу розробки ПП.
Зменшення вартості програмної розробки до 70%.
Збільшення в 1,5 рази продуктивності розробки.
Недоліки моделі:
Відсутня достатня статистика ефективності моделі.
Підвищені вимоги до замовника.
Труднощі контролю та керування часом розробки.
Важковагові та полегшені процеси
Існує дві родини процесів розробки ПЗ:
Родина важковагових або прогнозуючих процесів – прогнозується весь об’єм робіт, визначається порядок використання робіт, не приймаються до уваги людські слабості, дуже великий об’єм звітної документації, повинна бути багато чисельна група розробників різної кваліфікації.
Родина адаптованих або рухомих або полегшених процесів – потребують меншого об’єму документації, орієнтовані на людину, використовуються при частих змінах вимог, мало-чисельні групи висококваліфікованих розробників та замовником який приймає участь у розробці.